вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/102/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фермерського господарства "Бабино",с. Василівка, Самарівський р-н, Дніпропетровської області
до відповідача-1: Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, смт Губиниха, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл.;
відповідача-2: Комунального підприємства "Господар" Губиниської селищної ради, смт Губиниха, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області м.Дніпро, Дніпропетровська обл.
про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права постійного користування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Представники:
позивач: Бабін Р.М., виписка ЄДР, керівник;
від позивача : Цаплін Є.К., ордер, адвокат;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Фермерське господарство "Бабино" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та до Комунального підприємства "Господар" Губиниської селищної ради в якому просить:
- визнати недійним та скасувати рішення Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області VIII скликання десятої сесії за №50-10/VIII від 26.11.2021 "Про деякі питання управління комунальним майном (земельна ділянка з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005)", яким земельну ділянку селянського (фермерського) господарства "Бабино", яка знаходиться за адресою: Дніпропетровської область, Новомосковський район, Василівська сільська рада передано Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради;
- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365), загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місце знаходження: Дніпропетровської область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада), за правокористувачем Комунальним підприємством "Господар" Губиниської селищної ради.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.
Позовні вимоги позивач вмотивовує тим, що Губинська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, протиправно вивела спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, з користування на праві довічного успадковуваного володіння землею позивача, фермерського господарства, та перереєструвала право власності на себе, а Комунальне підприємство "Господар" Губинської селищної ради, незаконно зареєструвало право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 511753650) і в Державному земельному кадастрі.
Таким чином, вбачається порушення прав Фермерського господарства "Бабино", на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 іншою особою, за якою зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з аналогічним кадастровим номером 1223281000:02:041:1005.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.03.2025.
17.02.2025 КП "Господар" Губиниської селищної ради (відповідач-2) до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що з 27.05.2021 - дня набрання чинності Законом України від 28.04.2022 №1423-ІХ (відповідно і п. 24 розд. «Перехідні положення» Земельного кодексу України) всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких наведено п. 24 розд. «Перехідні положення» Земельного кодексу України (до вказаного Переліку спірні земельні ділянки не належить) вважаються землями комунальної власності територіальних громад.
Відповідач-2 вказує на те, що відповідно до норм законодавства України, селищні ради правомочні розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією України та в межах її повноважень, а також акти, прийняті селищною радою в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
26.22.2021 Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області VIII скликання десятої сесії за № 50-10/ VIII постановила рішення (копія рішення додається) «Про деякі питання управління комунальним майном (земельна ділянка з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005)», яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, код ЄДРПОУ 24988453, передала Комунальному підприємству «Господар» Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123).
В свою чергу, відповідач-2 вважає, що у зв'язку з тим, що селищна рада прийняла рішення щодо передачі земель комунальному підприємству, позов не підлягає задоволенню, з урахуванням чинного законодавства, так як селищна рада прийняла рішення з дотриманням вимог законодавства, яке є чинним на час розгляду справи судом.
28.02.2025 Губиниською селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської області (відповідач-1) до суду подані наступні документи:
- клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, вмотивоване надмірною завантаженістю та браком кадрів, що перешкодило вчасно виконати вимоги ухвали;
- відзив на позовну заяву;
- клопотання про долучення доказів.
У відзиві на позов відповідач-1 вказує таке.
При підготовці проекту спірного рішення, відомостей про те, що земельна ділянка має таке обтяження, як «Право постійного користування землею Фермерського господарства «Бабино»» чи будь-яке інше право на користування землею в Державному земельному кадастрі не було.
Щодо права ФГ «Бабино» на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, то відповідач-1 звертає увагу суду на те, що Губиниська селищна рада володіла інформацією, що засновник фермерського господарства здійснив відмову від земельної ділянки, про що подавав відповідну заяву до Новомосковської районної державної адміністрації.
Саме тому, в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про право ФГ «Бабино» на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005.
27.02.2025 Самарівська (колишня Новомосковська) районна військова адміністрація Дніпропетровської області надали Губиниській селищній раді копію розпорядження Голови РДА № 979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею Бабіна М.Г.».
Відповідач-1 вказує на те, що Губиниська селищна рада не наділена повноваженнями щодо виключення відомостей про земельну ділянку із Державного земельного кадастру, відповідно не могла вилучити із ДЗК відомості щодо «Права постійного користування землею Фермерського господарства «Бабино»», в разі, якщо таке право було належним чином зареєстровано.
Губиниська селищна рада вважає, що в позові відсутні підстави для визнання недійсним та скасування рішення № 50-10Л/Ш від 26.11.2021 року «Про деякі питання управління комунальним майном (земельна ділянка з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005), оскільки воно прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Позивачем не наведено жодної підстави, відповідно до якої можна було б стверджувати, що при прийнятті вказаного рішення Губиниська селищна рада порушила чинне законодавство, а якщо порушила, то в чому полягає порушення.
Відповідно, відсутні підстави для задоволення вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 за КП «ГОСПОДАР», оскільки це право встановлено та зареєстровано відповідно до чинного законодавства України. І така позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги.
28.02.2025 відповідачем-2 до суду подано клопотання про долучення доказів, а саме: копії Розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації №979 від 10.10.2002 “про припинення права довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_1 ».
У судовому засіданні 04.03.2024 представник позивача надав клопотання про витребування судом доказів по справі, а саме:
- зобов'язати Самарівську (Новомосковську) районну державну адміністрацію Дніпропетровської області надати до суду оригінал заяви ОСОБА_1 про відмову на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005.
Ухвалою суду від 04.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; задоволено клопотання Фермерського господарства "Бабино" про витребування доказів; підготовче засідання відкладено на 25.03.2025.
20.03.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшли додаткові письмові пояснення, в якому останнє просить прийняти рішення у даній справі на розсуд суду.
21.03.2025 від Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшла заява щодо запитуваної інформації відповідно до ухвали суду від 04.03.2025.
24.03.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Ухвалою суду від 25.03.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.04.2025.
21.04.2025 позивачем до суду подана відповідь на відзив на позовну заяву відповідача-1, в якій останній вказує на те, що у своєму відзиві відповідач-1 відзначає, що Губиниська селищна рада володіла інформацією, що ОСОБА_1 нібито подавав заяву до Новомосковської районної державної адміністрації про відмову від даної земельної ділянки і додає копію розпорядження Голови РДА №979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_1 »
Для встановлення вказаних обставин, судом було витребувано від Самарівської районної військової адміністрації оригінал заяви ОСОБА_1 про відмову на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, в свою чергу остання повідомила суд про знищення оригіналу заяви.
Також, відповідач-1 у своєму відзиві надає інформацію стосовно того, що Губиниська селищна рада не наділена повноваженнями щодо виключення відомостей про земельну ділянку із Державного земельного кадастру і що згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечується центральним органом виконавчої влади, що «реалізує державну політику у сфері земельних відносин», тобто «Держгеокадастр».
Стосовно цього питання та інших роз'яснень, адвокатом ОСОБА_2 були направлені відповідні запити до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.04.2025 і від 10.04.2025, у відповіді на які зазначалось, що станом на 04.08.2023 були внесенні виправлення стосовно меж земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 до Державного земельного кадастру за замовленням ФГ «Бабино», яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право довічного успадкованого користування для організації фермерського господарства.
Також, у відповіді на запит зазначено, що Держгеокадастр не здійснює державну реєстрацію на нерухоме майно.
Тобто, всі дії пов'язані з Державною реєстрацією (перереєстрацією) земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, проводились за відсутністю будь яких документів про відмову ОСОБА_1 від цієї ділянки.
На підставі вищевикладеного та керуючись чинним законодавством, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У підготовче засідання 22.04.2025 відповідачі 1, 2 та третя особа явку повноважних представників не забезпечили.
Від відповідачів 1 та 2 надійшли клопотання про відкладення судового засідання, для ознайомлення з відповіддю на відзив позивача та підготовки заперечень.
У судовому засіданні 22.04.2025 представник позивача просить відкласти підготовче засідання, для надання додаткових доказів, які мають суттєве значення по справі, на підтвердження позовних вимог. Своєчасно позивач не зміг надати ці докази, оскільки Самарівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області до теперішнього часу не надано відповідь на адвокатський запит.
Одночасно, представник позивача не заперечував щодо застосування розумних строків при розгляді даної справи.
Ухвалою суду від 22.04.2025 застосовано розумні строки при розгляді даної справи та відкладено підготовче засідання на 06.05.2025.
29.04.2025 від відповідача-2 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій останній вказує на те, що Відповідачем було додано до матеріалів справи копію розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації №979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_1 » (далі - розпорядження) який було отримано Губиниською селищною радою від Самарівської районної військової адміністрації Дніпропетровської області листом 1637/0/538-25 від 27.02.2025 року.
Вказане розпорядження є чинним та у передбаченому законом порядку не скасоване.
З огляду на те, що земельна ділянка вибула з користування ОСОБА_1 , на підставі зазначеного розпорядження, яке у встановленому законом порядку не скасоване, підстави для визнання недійсними послідуючих рішень органу місцевого самоврядування є безпідставними та такими, що не поновлять права позивача, навіть за умови, що такі були порушені оскаржуваним рішенням.
02.05.2025 від відповідача-1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує на те, що з відповідей Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.04.2025 та 15.04.2025 останній дізнався, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 була внесена до Державного земельного кадастру при проведенні інвентаризації земель держаної власності сільськогосподарського призначення 08.11.2013.
Тобто, цим підтверджується обставина, наведена Губиниською селищною радою, що кадастровий номер земельній ділянці було присвоєно без участі ФГ «Бабино».
Відповідач-1 вказує на те, що подальші внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру, про які вказує ГУ Держгеокадастру у Дніпроактровській області у відповіді від 08.04.2025, є щонайменше сумнівними, і такими, що суперечать чинному законодавству.
Так, у відповіді містяться відомості, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (замовник - ФГ «Бабино», розробник - ФОП Шевченко Анна Юріївна) 04.08.2023 внесені виправлені відомості до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що площа земельної ділянки не відповідає Державному акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого Бабіну Михайлу Григоровичу для організації фермерського господарства.
Але вказана технічна документація не затверджена Губиниською селищною радою, всупереч вимогам Закону України «Про землеустрій».
Відповідно, така технічна документація не є чинною, і не могла слугувати підставою для внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру.
Висновок, що всі дії, пов'язані з державною реєстрацією (перереєстрацією) земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, проводилися за відсутності будь-яких документів про відмову Бабіна М.Г. від цієї ділянки, є необґрунтованим.
Відсутність документу про відмову від земельної ділянки є припущенням позивача, жодними належними та допустимими доказами ця обставина не підтверджується.
05.05.2025 від позивача до суду надійшли заперечення, в яких останній вказує про те, що підставою для прийняття Губиниською селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 було володіння інформацією, а не оригінали документів (заяви, розпорядження тощо). Тому копія (сумнівного) розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 979 від 10.10.2002 не може вважатися достатньою підставою для прийняття земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 у комунальну власність з подальшою передачею у постійне користування КП «Господар».
У своїх запереченнях відповідач-1 надає інформацію, що селищна рада не здійснювала затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства ФГ «Бабино», однак визнає факт прийняття рішення Губиниською селищною радою № 49-22V/Ш від 21.04.2023 «Про надання дозволу ФГ «Бабино» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства.
Також, відповідач-1 визнає той факт, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (замовник - ФГ «Бабино», розробник - ФОП Шевченко Анна Юріївна) 04.08.2023 внесені виправлені відомості до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що площа земельної ділянки не відповідає Державному акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого Бабіну Михайлу Григоровичу для організації фермерського господарства. Тобто Держгеокадастр вніс виправлення, привів до відповідності межі земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 яка належить ФГ «Бабино» на праві довічного успадковуваного володіння землею.
Тому, позивач вважає, що згідно п.5 ч.5 ст.186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки, яким, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, не є Губиниська селищна рада. Тобто документація є чинною, і слугувала підставою для внесення змін, щодо виправлення меж земельної ділянки в відомостях Державного земельного кадастру.
У підготовчому засіданні, що відбулося 06.05.2025 оголошувалась перерва до 17.06.2025.
16.06.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
17.06.2025 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 17.06.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкладено підготовче засідання на 08.07.2025.
27.06.2025 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій останній просить:
1. Визнати недійсним та скасувати рішення Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області VІІІ скликання десятої сесії за № 50-10/ VІІІ від 26 листопада 2021 року “Про деякі питання управління комунальним майном (земельна ділянка з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005)», яким земельну ділянку селянського (фермерського) господарства “Бабино» (код ЄДРПОУ 24988453), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, передано Комунальному підприємству “Господар» Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123);
2. Скасувати державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365), загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада), за правокористувачем Комунальним підприємством “Господар» Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код:43536123).
3. Визнати за Фермерським господарством "Бабино" (код ЄДРПОУ 24988453) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада), яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею. Документ сформований в системі “Електронний суд» 27.06.2025 22
4. Усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки шляхом витребування з чужого незаконного володіння Комунального підприємства “Господар» Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код: 43536123), земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365), загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада) на користь (фермерського) господарства “Бабино» (код ЄДРПОУ 249884530).
Господарським судом прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням уточнених позовних вимог.
08.07.2025 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.
У підготовче засідання 08.07.2025 третя особа явку повноважного представника не забезпечила, будучи повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 08.07.2025 відкладено підготовче засідання на 24.07.2025.
21.07.2025 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо задоволення позовних вимог, аналогічні за змістом у раніше поданому відзиві на позов та заперечених.
22.07.2025 від відповідача-2 до суду надійшло заперечення щодо прийняття уточненої позовної заяви.
23.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій узагальнено всі доводи, що були викладені позивачем раніше в заявах по суті справи.
24.07.2025 від відповідача -1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 24.07.2025 третя особа явку повноваженого представника не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином.
У підготовчому засіданні представники сторін не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 24.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 28.08.2025.
27.08.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких останнім заявлено про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, який сплив 10.10.2005, оскільки обчислення вказаного строку, на думку відповідача-1, слід рахувати від дати прийняття розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею Бабіна М.Г.»
У судових засіданнях 28.08.2025 , 16.09.2025 оголошувалась перерва до 16.09.2025, 25.09.2025.
25.09.2025 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.
Після усунення вказаних обставин (перебуванням головуючого судді на лікарняному), ухвалою суду від 07.10.2025 судове засідання призначено на 21.10.2025.
У судове засідання, що відбулося 21.10.2025 представники відповідачів: 1,2 та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників відповідачів: 1, 2 та третьої особи.
У судовому засіданні 21.10.2025 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, просили їх задовольнити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права постійного користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
ОСОБА_1 , 1953 року народження, мешканцю с. Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області України від 18 вересня 1992 року надано у довічне успадковане володіння 50,0 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння для організації фермерського господарства та видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею від 1993 року, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 532.
14 квітня 1997 року, згідно з розпорядженням Новомосковської районної держадміністрації № 206 від 12.04.1996 року, видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Фермерського господарства «Бабино», про що зроблено запис у журналі обліку реєстрації за номером 65.
07 липня 1997 року зареєстровано фермерське господарство "Бабино" та присвоєно індикаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 24988453. ОСОБА_1 став засновником селянського (фермерського) господарства "БАБИНО", яке знаходиться за адресою: вул. Чабаненка, буд 5, с. Василівка, Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 24988453, що підтверджується Статутом в новій редакції від 10.11.2010 р. державна реєстрація № 12091050001005053. Факт державної реєстрації селянського (фермерського) господарство «БАБИНО» підтверджується також Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01, № 289089, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 209 120 0000 005053.
ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник селянського (фермерського) господарства "Бабино" ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області 04.11.2019 року.
Разом із цим, діяльність фермерського господарства "Бабино" не припинилася, оскільки ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, бажала продовжити діяльність такого фермерського господарства.
Так, після смерті ОСОБА_1 , на підставі рішення загальних зборів членів Фермерського господарства «Бабино» ОСОБА_3 обрано засновником вказаного господарства, що підтверджується п.1.2. Статуту ФГ «Бабино» (нова редакція).
Відповідно до п. 1.3 статуту ФГ " Бабино" (нова редакція) місцезнаходження фермерського господарства (юридична адреса): Україна, 51273 Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, село Василівка, вулиця Чабаненка, будинок 5.
В подальшому, 18 серпня 2021 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (цивільна справа № 183/2090/21, № 2/183/2428/21) ухвалено:
- визнати за ОСОБА_3 право засновника селянського (фермерського) господарства "БАБИНО" (код ЄДРПОУ 24988453 зареєстроване Новомосковською районною державною адміністрацією 12 квітня 1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 12091200000005053, юридична адреса: 51273, Дніпропетровська область Новомосковський район, село Василівка, вулиця Чабаненка, будинок 5, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, ОСОБА_3 прийняла спадщину за законом та успадкувала право на довічне успадковане володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, яка була передана ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області України від 18 вересня 1992 року, оскільки ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкодавцем.
Згідно з рішенням єдиного засновника фермерського господарства "Бабино" № 1/24 від 22 жовтня 2024 року, головою фермерського господарства "Бабино" призначено Бабіна Руслана Михайловича, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань фермерського господарства "Бабино" (номер, дата та час формування виписки: 432832495567, 24.10.2024 14:40:07 здійснено приватним нотаріусом Працевич В.В.).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2023, Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області постановила рішення про передачу майна з державної у комунальну власність, серія та номер 28-7/VI від 21.05.2021 і на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича (індексний номер 58657272 від 29.07.2023), зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, площею 50 га.
При цьому, 26 листопада 2021 року Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області VIII скликання десятої сесії за № 50-10/ VI постановила рішення, яким земельну ділянку селянського (фермерського) господарства "Бабино", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, код ЄДРПОУ 24988453, передала Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123).
Так, у вказаному рішенні Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області зазначено:
"1. Передати Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123) у постійне користування земельну ділянку комунальної власності розташовану на території Губиниської селищної об'єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 площею 49,8867 га.
2. Здійснити державну реєстрацію права постійного користування на - земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 пощею 49.8867 га. за Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123)".
Державний реєстратор Виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області Гергель Сергій Володимирович зареєстрував за Комунальним підприємством "Господар" Губиниської селищної ради інше речове право - право постійного користування на спірну земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68657483 від 29.07.2023 13:56:48, на підставі якого до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право 51175365.
На сьогодні, організаційно-правова форма підприємства ФГ "Бабино" - фермерське господарство. Основний вид діяльності (КВЕД) - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. За даними з податкових реєстрів України організація ФГ "БАБИНО" перебуває на обліку в органах доходів та зборів.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач-1 - Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, протиправно вивела спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 з користування на праві довічного успадковуваного володіння землею позивача - Фермерського господарства "Бабино", та перереєструвала право власності на себе, а відповідач-2, Комунальне підприємство "Господар" Губиниської селищної ради, незаконно зареєструвало право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 511753650) і в Державному земельному кадастрі.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року передбачав існування специфічного речового права на земельну ділянку та можливість для фізичних осіб бути суб'єктами права довічного успадковуваного володіння землею.
Відповідно до статті 6 Земельного кодексу Української РСР громадянам у довічне успадковуване володіння могли надаватися землі для ведення селянського (фермерського господарства).
Аналогічний зміст положення міститься у частині 1 статті 50 Земельного кодексу Української РСР, відповідно до якої громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Окремо законодавець виділяв іншу правову конструкцію - право постійного користування земельною ділянкою, підстави виникнення якого передбачено у статті 7 Земельного кодексу Української РСР.
Отже, починаючи з 1990 року законодавець чітко розмежовував поняття права постійного користування та права довічного успадковуваного володіння, правові режими яких не визнавалися тотожними. При цьому кодекс передбачав лише одне право володіння земельною ділянкою, наданої для ведення сільського (фермерського) господарства, - право довічного успадковуваного володіння.
Відповідно до вимог статті 55 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року у разі смерті громадянина, який вів сільське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному зі спадкоємців. Крім того, вже із самої назви правової конструкції можна говорити про можливість такого права бути успадкованим - право довічного успадковуваного володіння.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-XII, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.
Водночас, Земельний кодекс Української РСР № 2196-XII у редакції від 13 березня 1992 року виключив згадку про право довічного успадковуваного володіння та передбачав надання земель лише у постійне та тимчасове користування.
Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. Так, відповідно до статті 7 Земельного кодексу Української РСР земельні ділянки у постійне користування надавалися громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Втім, виключення з Кодексу правил про право довічного успадковуваного володіння не означало припинення цього права, як і не було передбачено його автоматичного переходу в іншу організаційну форму. Як суб'єктивне право, право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, що виникло свого часу відповідно до закону, могло бути припинене лише з підстав, передбачених законом, проте в законі таких підстав наведено не було.
При цьому, відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.
Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.
Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов'язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;
- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Згідно з усталеною практикою вищих інстанцій, встановлено, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.
На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін в повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Аналіз зазначених змін у земельному законодавстві свідчить про наявність певної правової колізії, у тому числі щодо розмежування різних правових конструкцій, як то право постійного користування та право довічного успадковуваного володіння, та щодо можливості успадкування цих прав.
З урахуванням зазначеного можна зробити висновок про те, що хоч дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.
При вирішенні питання щодо права довічного успадковуваного володіння важливо враховувати також норми спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», що був прийнятий 20 грудня 1991 року та діяв до введення в дію Закону України «Про фермерське господарство».
Зазначеними законами встановлений особливий порядок створення таких юридичних осіб як фермерське господарство. Згідно з цими законами однією з основних особливостей правового статусу фермерського та селянського (фермерського) господарств є те, що для створення фермерського господарства як юридичної особи громадянин України повинен спочатку отримати у власність або користування земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», а вже потім зареєструвати і вести фермерське господарство.
Водночас, право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, тому, враховуючи, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов'язків, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 22 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) зазначила, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство (як самостійна юридична особа), а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17).
Як встановлено судом, та не оскаржується сторонами, ОСОБА_3 прийняла спадщину за законом та успадкувала право на довічне успадковане володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, яка була передана ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння на підставі рішення Новомосковської районний ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області України від 18 вересня 1992 року.
Матеріали справи не містять доказів визнання відповідного рішення недійсним.
Згідно з рішенням єдиного засновника фермерського господарства "Бабино" № 1/24 від 22 жовтня 2024 року, головою фермерського господарства "Бабино" призначено Бабіна Руслана Михайловича, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань фермерського господарства "Бабино" (номер, дата та час формування виписки: 432832495567, 24.10.2024 14:40:07 здійснено приватним нотаріусом Працевич В.В.).
Так, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння землі не може бути позбавлена такого права, а після його смерті не відбувається припинення прав і обов'язків, оскільки спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.
В свою чергу, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2023, Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області постановила рішення про передачу майна з державної у комунальну власність, серія та номер 28-7/VI від 21.05.2021 і на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича (індексний номер 58657272 від 29.07.2023), зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, площею 50 га.
В подальшому, 26 листопада 2021 року Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області VIII скликання десятої сесії за № 50-10/ VI постановила рішення, яким земельну ділянку селянського (фермерського) господарства "Бабино", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, код ЄДРПОУ 24988453, передала Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123).
Так, у вказаному рішенні Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області зазначено:
"1. Передати Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123) у постійне користування земельну ділянку комунальної власності розташовану на території Губиниської селищної об'єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 площею 49,8867 га.
2. Здійснити державну реєстрацію права постійного користування на - земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 пощею 49.8867 га. за Комунальному підприємству "Господар" Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123)".
Державний реєстратор Виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області Гергель Сергій Володимирович зареєстрував за Комунальним підприємством "Господар" Губиниської селищної ради інше речове право - право постійного користування на спірну земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68657483 від 29.07.2023 13:56:48, на підставі якого до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право 51175365.
У відзиві на позов Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення посилалася на таке.
При підготовці проекту спірного рішення, відомостей про те, що земельна ділянка має таке обтяження, як «Право постійного користування землею Фермерського господарства «Бабино»» чи будь-яке інше право на користування землею в Державному земельному кадастрі не було.
Щодо права ФГ «Бабино» на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, то відповідач-1 звертає увагу суду на те, що Губиниська селищна рада володіла інформацією, що засновник фермерського господарства здійснив відмову від земельної ділянки, про що подавав відповідну заяву до Новомосковської районної державної адміністрації.
Саме тому в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про право ФГ «Бабино» на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005.
27.02.2025 Самарівська (колишня Новомосковська) районна військова адміністрація Дніпропетровської області надала Губиниській селищній раді копію розпорядження Голови РДА № 979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_1 ».
Таким чином, відповідач вважає, що Фермерське господарство «Бабино» здійснило відмову від спірної земельної ділянки, шляхом подачі відповідної заяви до Новомосковської районної державної адміністрації, на підставі чого Головою Новомосковської районної державної адміністрація Дніпропетровської області було винесено розпорядження № 979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_1 ».
В свою чергу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Для встановлення обставин щодо відмови керівника Фермерського господарства «Бабино» ОСОБА_1 від спірної земельної ділянки, судом було витребувано від Самарівської (Новомосковської) районної військової адміністрації оригінал заяви ОСОБА_1 про відмову на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005.
В свою чергу остання повідомила суд про знищення оригіналу заяви.
Крім того, в матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що адвокатом Цапліним Є.К. були направлені запити до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.04.2025 і від 10.04.2025, у відповіді на які зазначалось, що станом на 04.08.2023 були внесенні виправлення стосовно меж земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 до Державного земельного кадастру за замовленням ФГ «Бабино», яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право довічного успадкованого користування для організації фермерського господарства.
Також, у відповіді на запит зазначено, що Держгеокадастр не здійснював державну реєстрацію на нерухоме майно.
Тобто, всі дії пов'язані з Державною реєстрацією (перереєстрацією) земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, проводились за відсутністю будь яких документів про відмову ОСОБА_1 від спірної земельної ділянки.
Господарський суд відзначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 2 ГПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд наголошував, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтвердили, що керівник Фермерського господарства «Бабино» Бабін М.Г. здійснив відмову від спірної земельної ділянки, шляхом подачі відповідної заяви до Новомосковської районної державної адміністрації, на підставі чого Головою Новомосковської районної державної адміністрація Дніпропетровської області було винесено розпорядження № 979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею Бабіна М.Г.», а також встановлення судом більш вірогідною обставину, що позивач мав та має намір користуватися спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту відмови керівника Фермерського господарства «Бабино» Бабіна М.Г. від користування спірною земельною ділянкою.
Згідно із статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння. Крім того, судом враховано, що згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 368/54/17 Велика Палата Верховного Суду ототожнила поняття «право постійного користування земельною ділянкою» і «право довічного успадковуваного володіння».
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення користування земельною ділянкою, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України, тощо.
Частина перша статті 391 Цивільного кодексу України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини ст.1 Першого протоколу до конвенції містить три чітких норми:
перша, викладена в першому реченні п.1, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном;
друга, що міститься в другому реченні п.1, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення;
третя, викладена в п.2, визнає право держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Ці норми не є окремими, вони пов'язані між собою. Друга та третя стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном. Отже, їх слід тлумачити у світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (рішення у справах "Ян та інші проти Німеччини" та Холдинг "Совтрансавто" проти України").
У своїх висновках Суд неодноразово зазначав, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). Суд зазначає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессос компанія Нав'єра А.О." та інші проти Бельгії").
Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов'язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на "мирне володіння майном" у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольський та Звольська проти Республіки Чехія").
Матеріали справи не містять доказів наявності добровільної відмови від права користування спірною земельною ділянкою позивача або вилучення земельної ділянки, таким чином суд дійшов висновку, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,8867 га кадастровий номер 1223281000:02:041:1005, не припинялось.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фермерського господарства "Бабино" до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області; Комунального підприємство "Господар" Губиниської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в частині визнання права постійного користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 49,8867 га кадастровий номер 1223281000:02:041:1005 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, в яких позивач просить суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області VІІІ скликання десятої сесії за № 50-10/ VІІІ від 26 листопада 2021 року “Про деякі питання управління комунальним майном (земельна ділянка з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005)», яким земельну ділянку селянського (фермерського) господарства “Бабино» (код ЄДРПОУ 24988453), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, передано Комунальному підприємству “Господар» Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 43536123);
- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365), загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада), за правокористувачем Комунальним підприємством “Господар» Губиниської селищної ради (ідентифікаційний код:43536123), господарський суд зазначає таке.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19.
За таких обставин, оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення вже реалізовано шляхом укладення договору оренди, а тому не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування. Зазначені правові висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 08.11.2022 у справі № 910/18853/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 26.06.2024 у справі № 904/4993/20.
Задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області VIII скликання десятої сесії за №50-10/VIII від 26.11.2021, вже після його виконання (реалізації), а саме після укладення на його підставі договору оренди, не може призвести до захисту/поновлення прав на земельну ділянку, тобто такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту права.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 920/714/23.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, зазначено, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
З огляду на викладене, вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не відновлять порушеного права позивача та не є ефективним способом захисту порушеного права.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, який сплив 10.10.2005, оскільки обчислення вказаного строку, на думку відповідача-1, слід рахувати від дати прийняття розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 979 від 10.10.2002 «Про припинення права довічного успадкованого володіння землею Бабіна М.Г.», господарський суд зазначає таке.
Відповідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Господарський суд вважає, що порушення права позивача відбулося з моменту коли Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області постановила рішення про передачу майна з державної у комунальну власність, серія та номер 28-7/VI від 21.05.2021 і на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича (індексний номер 58657272 від 29.07.2023), зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, площею 50 га.
Разом з тим, 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.20р. (з подальшими змінами), якою з 12.03.20 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.23р. №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681, 28, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.22р., затвердженим Законом України від 24.02.22р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що строк позовної давності був продовжений на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не сплив.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за Фермерським господарством "Бабино" (51273, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Василівка(3), вул. Чабаненко, буд. 5, код ЄДРПОУ 24988453) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005, загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада), яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею.
Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування з чужого незаконного володіння Комунального підприємства “Господар» Губиниської селищної ради (51250, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Губиниха, вул. Шевченка, буд. 14, код ЄДРПОУ 43536123) земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365), загальною площею 49,8867 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступник майна, прав та обов'язків якої є Губиниська селищна рада) на користь Фермерського господарства "Бабино" (51273, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Василівка(3), вул. Чабаненко, буд. 5, код ЄДРПОУ 24988453).
Стягнути з Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (51250, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Губиниха, вул. Шевченка, буд 16, код ЄДРПОУ 04338457) на користь Фермерського господарства "Бабино" (51273, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Василівка(3), вул. Чабаненко, буд. 5, код ЄДРПОУ 24988453) 3 028 грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства “Господар» Губиниської селищної ради (51250, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Губиниха, вул. Шевченка, буд. 14, код ЄДРПОУ 43536123) на користь Фермерського господарства "Бабино" (51273, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Василівка(3), вул. Чабаненко, буд. 5, код ЄДРПОУ 24988453) 3 028 грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 31.10.2025.
Суддя І.А. Рудь