пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 жовтня 2025 року Справа № 903/710/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом: Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції, м. Київ
до відповідача 1: Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, м. Ковель, Волинська обл.,
відповідача 2: фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни, м. Ковель, Волинська обл.
про визнання недійсним договору та стягнення 180 200,00 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з
прокуратури: Рішко А.В.
від відповідача 1: н/з
від відповідача 2: н/з
09.07.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції до Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради (відповідач 1) та фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни (відповідач 2), про визнання недійсним договору та стягнення 180200,00 грн.
Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 04 серпня 2025 року о 11:00 год. Встановлено: відповідачам - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати прокуратурі, позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання прокуратурі, позивачу; прокуратурі, позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачам. Зобов'язано Ковельську окружну прокуратуру надати суду належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу №24/05 від 24.05.2023 та копії накладних у кількості 2 шт. на суму 3 800 грн, 13 000 грн.
Відповідач 1 ухвалу суду отримав 15.07.2025.
Строк для подання відзиву - по 30.07.2025.
Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Докази реєстрації відповідачем 2 електронного кабінету в матеріалах справи відсутні.
Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача ФОП Мигулі О.П. є АДРЕСА_1 .
Така ж адреса зазначена у позовній заяві.
З метою повідомлення відповідачки 2 про розгляд справи та про її право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 14.07.2025 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідачки.
Однак, судова повістка повернута 20.07.2025 об'єктом поштового зв'язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідачки 2, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення їй ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 20.07.2025.
Строк для подання відзиву - по 04.08.2025.
Відзиви відповідачів на адресу суду не надходили.
У судовому засіданні прокурор просив відкласти підготовче засідання з метою виконання вимог ухвали суду від 14.07.2025 про надання суду належним чином засвідчених копій договору купівлі-продажу №24/05 від 24.05.2023 та копії накладних у кількості 2 шт. на суму 3 800 грн, 13 000 грн.
Відповідно до ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви та інше.
Ураховуючи клопотання прокурора, відсутність відзивів відповідачів, не закінчення строків для їх подання, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 27.08.2025 о 10:30 год.
04.08.2025 надійшли пояснення позивача, згідно яких розгляд справи просить здійснювати без участі його представника. Зазначає, що жодної бездіяльності у вигляді нездійснення позивачем захисту інтересів держави не було.
08.08.2025 надійшов відзив Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що у позивача були відсутні правові підстави для звернення з позовом до суду, оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції не є належним позивачем у справі. Прокуратура просить стягнути з управління грошові кошти, які є вартістю отриманих за спірним договором товарів, в той час придбаний товар був оплачений із бюджету Ковельської міської територіальної громади. Прокуратурою не зазначено на підставі чого він просить стягнути подвійну суму як з управління так і з ФОП Мигулі О.П.
Прокуратура у відповіді на відзив від 14.08.2025 зазначає, що у Національного агентства є повноваження для звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, який укладений внаслідок порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції». Закон не обмежує право НАЗК на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, якщо протокол про корупційне правопорушення складено не НАЗК, а органами Національної поліції. Договір купівлі-продажу 24.05.2023 за № 24/05 підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності інтересам держави та суспільства у відповідності до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки останній укладений всупереч встановленого законодавством господарського порядку та у порушення вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції". Враховуючи, що оскаржуваний договір виконаний обома сторонами, все одержане ними за договором, що суперечить інтересам держави та суспільства, на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, підлягає стягненню в дохід держави.
Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради відповідь на відзив отримало 14.08.2025.
Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 19.08.2025.
Заперечення управління на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
Заявою від 12.08.2025 Ковельська окружна прокуратура долучила витребувані судом належним чином засвідчені копії долучених до позовної заяви доказів.
У судовому засіданні ФОП Мигуля О.П. заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку.
Прокурор, представник відповідача 1 не заперечили щодо відкладення підготовчого засідання.
Враховуючи клопотання відповідача 2, з метою надання учасникам справи можливості врегулювати спір в добровільному порядку, суд протокольною ухвалою підготовче засідання відклав на 10.09.2025 о 09:30 год.
У підготовчому засіданні 10.09.2025 представник відповідача 1 позовні вимоги заперечив.
Відповідачка 2 - ФОП Мигуля О.П. позовні вимоги прокурора визнала частково, а саме в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення з неї 90 100 грн.
Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи відсутність нерозглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 30.09.2025 о 14:30 год.
Заслухавши пояснення учасників справи, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 30.09.2025 розгляд справи по суті відклав на 21.10.2025 об 11:30 год.
У судовому засіданні прокурор дав пояснення по суті спору, висловив свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
24.05.2023 між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради (в особі начальника Управління - Мигулею Андрієм Дмитровичем) та фізичною особою-підприємцем Мигулею Оленою Павлівною укладено договір купівлі-продажу товарів №24/05.
Згідно умов договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у видатковій накладній (рахунку) (п. 1.1). Під товаром розуміється: сценічні костюми, плаття, одяг вишитий, вбрання сценічне (п. 1.2). Документ, який підтверджує отримання товару покупцем у продавця є видаткова накладна, підписана покупцем та завірена його печаткою (п. 1.3). Загальна сума договору складає 90 100 грн без ПДВ (п. 2.1). Порядок розрахунків безготівковий, шляхом перерахування коштів із розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.2). Форма розрахунків: 100% згідно накладної, яка видається продавцем за кожну партію товару (п. 2.3).
На виконання умов договору ФОП Мигулею Оленою Павлівною передано, а Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради прийнято та сплачено товар на загальну суму 90 100 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.05.2023 та накладними від 30.05.2023.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23 за наслідками розгляду об'єднаної справи про адміністративні правопорушення, пов'язані за корупцією, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією та притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Встановлено, що Мигуля А.Д., будучи начальником управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, відповідно до п.п. “в», п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-7 КУпАП є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про запобігання корупції». ОСОБА_1 , будучи начальником управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, 24.05.2023 за № 24/05 уклав з ФОП Мигуля О.П. договір на поставку товару, а саме сценічних костюмів, суконь, одягу вишитого, вбрання сценічного на загальну суму 90100,00 гривень.
Постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, в апеляційному порядку не оскаржувалась та 10.10.2023 набрала законної сили.
Як вбачається з цієї постанови суду ОСОБА_1 вину у вчиненні корупційних адміністративних правопорушень визнав повністю.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23 встановлено порушення положень ст. 28 Закону України “Про запобігання корупції» при укладанні договору купівлі-продажу товарів від 24.05.2023 за № 24/05.
На підставі абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції», близькими особами суб'єкта декларування є - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта.
Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень або не вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону України “Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Судом встановлено, що Мигуля А.Д., як начальник управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, не мав права укладати договір № 24/05 від 24.05.2023 із ФОП Мигулею О.П., оскільки остання є його дружиною, та між ними наявний як приватний інтерес, так і реальний конфлікт інтересів.
Вчинення дій з метою врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів матеріали справи не містять, учасниками справи відповідних доказів суду не надано.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Закон України "Про запобігання корупції" визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Так відповідно до ст. 67 Закону України “Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. 2 ст. 67 Закону України “Про запобігання корупції» правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що в ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов'язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).
У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.
У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 ст. 228 ЦК України може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.
Згідно ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
У правових позиціях Верховного Суду у справах № 922/1391/18 (постанова від 20.03.2019), № 910/6271/17 (постанова від 15.12.2021) та № 910/4089/20 (постанова від 20.10.2021) зазначено наступне: "Частиною З статті 5 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства".
Порушення норм Закону України "Про запобігання корупції" під час укладання оспорюваного договору, що встановлено постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23, є порушенням правового господарського порядку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу № 24/05 від 24.05.2023 підлягає визнанню судом недійсним з підстав його невідповідності інтересам держави та суспільства у відповідності до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки останній укладений всупереч встановленого законодавством господарського порядку, зокрема вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про запобігання корупції».
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.
При цьому, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, застосовуються лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Так, згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Рішенням Ковельської міської ради № 29/52 від 21.12.2022 затверджено Положення про Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради (надалі - Положення).
Відповідно до Положення Управління є юридичною особою. Начальник Управління здійснює керівництво Управлінням та підпорядкованих закладів відповідно до посадової інструкції та чинного законодавства України; планує роботу Управління; є розпорядником бюджетних та інших коштів Управління; укладає в межах своєї компетенції договори, контракти; діє в межах повноважень, визначених посадовою інструкцією та цим Положенням.
Частиною 1 статті 65 Закону України “Про запобігання корупції» передбачено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Факт допущення вказаних вище порушень Мигулею А.Д., який є суб'єктом, що підпадає під дію Закону України “Про запобігання корупції», було встановлено в межах розгляду справи №159/5271/23, яка розглядалась Ковельським міськрайонним судом Волинської області.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Суд дійшов висновку, що факти та обставини, встановлені постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23, відповідно до ст. 75 ГПК України, мають приюдиційне значення для цієї справи, тому не підлягають доказуванню.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Мигулею Оленою Павлівною договір купівлі-продажу №24/05 від 24.05.2023 на суму 90 100 грн суперечить вимогам Закону України “Про запобігання корупції», що є порушенням частини 1 статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, і вказані обставини згідно зі статтею 215 ЦК України та статтею 67 Закону України “Про запобігання корупції» є підставами для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічний припис викладено у ч. 1 ст. 208 ГК України.
Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відповідач 2 - ФОП Мигуля О.П. є іншою стороною оспорюваного правочину. Останній достовірно було відомо, що вона являється дружиною ОСОБА_1 та укладає із ним від імені Управління оспорюваний договір купівлі-продажу за бюджетні кошти. Відповідно остання не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів та того, що укладений договір суперечить вимогам антикорупційного законодавства, інтересам держави та суспільства.
Укладення оспорюваного договору Мигулею А.Д. зі своєю дружиною, спрямоване ні на що інше, як на збагачення власної родини, всупереч інтересам держави та суспільства.
Крім того, відповідач 2 - ФОП Мигуля О.П. на час укладання оспорюваного правочину була також депутатом Ковельської міської ради, на яку поширюються вимоги Закону України "Про запобігання корупції".
Факт перебування відповідача 2 на обраній посаді депутата місцевої ради свідчить про додаткову обізнаність Мигулі О.П. з вимогами та положеннями антикорупційного законодавства, в тому числі із обмеженнями та заборонами на вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
За таких обставин, обидві сторони оспорюваного правочину усвідомлювали протиправність укладеного договору, тобто такого, що суперечить Закону України "Про запобігання корупції", та свідомо допускали настання протиправних наслідків, що в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства.
Як вже зазначалося вище, за договором №24/05 від 24.05.2023 ФОП Мигуля О.П. поставила Управлінню культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради товар, що підтверджується накладними від 30.05.2025, а Управлінням здійснено перерахування ФОП Мигулі О.П. за поставлений товар кошти на загальну суму 90 100 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2025.
Враховуючи, що кошти в загальній сумі 90 100 грн сплачено відповідачем-1 на підставі правочину, який визнано судом недійсним, як такий, що вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у обох сторін, оскільки правочин виконано на зазначену суму обома сторонами (відповідачем-1 одержано товар, відповідачем-2 - грошові кошти), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни та Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради в дохід держави по 90 100 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, враховуючи, що товар - сценічні костюми, плаття, одяг вишитий, вбрання сценічне, не можливо повернути в стані, придбаному Управлінням в момент укладення договору (використано за призначенням), то стягненню у дохід держави підлягає сума 90 100 грн.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/213/24 від 14.08.2024, постановах Центрального апеляційного господарського суду (тотожні правовідносини) у справах № 908/3509/21, № 908/3799/21, № 908/3584/21 та № 908/3582/21, у яких підтверджено обґрунтованість вимог прокурора щодо визнання відповідних договорів недійсними як таких, що суперечать інтересам держави, та стягнення зі сторін правочинів в дохід держави на підставі ч. 3 ст. 228 та ч. 1 ст. 216 ЦК України коштів, які останні отримали на виконання недійсних правочинів.
Посилання відповідача 1 на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений за результатами відкритих торгів, участь у яких могли взяти будь-які учасники, суд вважає безпідставними, оскільки це не спростовує порушення норм Закону України "Про запобігання корупції" під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, що встановлено постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23.
Враховуючи, що оскаржуваний договір виконаний обома сторонами, а саме: ФОП Мигуля О.П. на виконання умов оскаржуваного договору купівлі-продажу від 24.05.2023 №24/05 отримала грошові кошти у сумі 90100,00 грн, Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради - отримано товар сценічні костюми, плаття, одяг вишитий, вбрання сценічне, який не можливо стягнути або повернути, що все одержане ними за договором суперечить інтересам держави та суспільства, на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, підлягає стягненню в дохід держави, що спростовує заперечення відповідача 1 про необґрунтованість стягнення в дохід держави грошових коштів загальній сумі 180 200 грн.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов'язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).
Частиною 1 статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.
Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина 4 статті 7 Конвенції ООН проти корупції).
Згідно із частиною 4 статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.
Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.
Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.
Таким чином, боротьба з корупцією та подолання її наслідків є одним із пріоритетів роботи держави України, в тому числі за взятими на себе міжнародними зобов'язаннями згідно Конвенції ООН проти корупції.
Окрім того, статтею 1 Закону України “Про основи національної безпеки України» визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Отже "боротьбу з корупцією" визначено як однією із складових національної безпеки держави.
Відповідно до п. 5-6 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) з метою виконання покладених на нього повноважень, зокрема, має право: звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.
04.03.2025 Ковельською окружною прокуратурою направлено до НАЗК лист № 52-942вих25, у якому повідомлено уповноважений орган про невідповідність договору купівлі-продажу від 24.05.2023 №24/05 інтересам держави та суспільства у зв'язку із тим, що останній укладений внаслідок порушення антикорупційного законодавства.
Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 06.03.2025 № 2095-25 проінформувало окружну прокуратуру про те, що агентство не готувало та не планує здійснювати підготовку позовних заяв про визнання недійсним договору, укладеного Мигулею А.Д. в умовах реального конфлікту інтересів.
07.07.2025 Ковельською окружною прокуратурою повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про ініціювання пред'явлення позову в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції до ФОП Мигулі О.П. та Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання недійсним договору та стягнення коштів.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором цілком обґрунтовано визначено Національне агентство з питань запобігання корупції в якості позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/213/24 від 14.08.2024.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору слід покласти на них пропорційно.
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду прокуратурою сплачений судовий збір в сумі 7 267,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1518 від 02.07.2025.
Тобто, судовий збір сплачений як за одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру зі застосуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028х3х0,8).
При цьому, у підготовчому засіданні 10.09.2025 відповідачка 2 позовні вимоги визнала частково в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення з неї грошових коштів в сумі 90 100 грн.
Згідно із ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином 50% ставки судового збору, сплаченого прокуратурою за розгляд визнаних відповідачкою 2 позовних вимог (1 514 (половина суд збору за немайнову вимогу) + 3028=4 542х0,8=3 633,60/2=1 816,80 грн) становить 1 816,80 грн, яка підлягає поверненню прокуратурі на підставі ст. 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачкою 2 заявлених до неї позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
При цьому, судовий збір в сумі 3 633,60 грн підлягає стягненню з відповідача 1 на користь прокуратури, в сумі 1 816,80 грн з відповідачки 2 на користь прокуратури.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 24/05 від 24.05.2023, укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та ФОП Мигулею Оленою Павлівною.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 90 100,00 грн, отриманих на підставі договору купівлі-продажу №24/05 від 24.05.2023.
4. Стягнути з Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради (вул. Незалежності, 89, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05396534) в дохід держави 90 100,00 грн вартість товарів, отриманих на підставі договору купівлі-продажу №24/05 від 24.05.2023.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 1816,80 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради (вул. Незалежності, 89, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05396534) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.
7. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) судовий збір у сумі 1 816,80 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 02.07.2025 №1518 в сумі 7 267,20 грн.
8. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.10.2025.
Суддя С. В. Бідюк