пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 жовтня 2025 року Справа № 903/657/25
Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» про ухвалення додаткового рішення у справі №903/657/25
за позовом Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник», м. Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде», м. Київ
про стягнення 675 905,88 грн,
встановив:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.10.2025 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» на користь Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» 675 905,88 грн заборгованості та 8110,87 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 684 016,75 грн (шістсот вісімдесят чотири тисячі шістнадцять грн 75 коп).
21.10.2025 надійшла заява Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
Ухвалою суду від 21.10.2025 заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» від 21.10.2025 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Розгляд заяви вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» строк для подання заперечень на заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» від 21.10.2025 про ухвалення додаткового рішення (у разі їх наявності) до 27.10.2025.
24.10.2025 надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача, згідно якого просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що до заяви додано не акт приймання передачі наданої правничої допомоги, як вказано в договорі, а акт приймання наданих послуг, що не відповідає положенням договору. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, зокрема документу, що свідчить про оплату гонорару, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, а відповідно подана представником Позивача заява не підлягає задоволенню. Стаж роботи адвоката - досвід адвоката, на момент подання нею позовної заяви - 26.06.2025, складав лише 3 місяці, таким чином кваліфікація адвоката є маленькою. Враховуючи, що вартість надання консультацій з вирішення спору, опрацювання наданих клієнтом документів, судової практики та нормативно правових документів, підготовка та подання позовної заяви не відповідає критеріям співмірності зазначених в ч. 4 ст. 126 ГПК України, а тому вартість таких послуг не може перевищувати 700 грн, що є співмірним до складності справи та виконаної адвокатом роботи. Оскільки з 6 сторінок відповіді на відзив, лише 0,5 сторінки не є цитуванням норм права або судової практики, вартість за підготовку відповіді на відзив, вказана представником позивача теж не є співмірною і має складати не більше 500 грн., що є співмірною ціною. Зазначена вартість участі представника позивача віддалено, у 3 судових засіданнях 7500 грн. (2500 за 1 засідання) є неспівмірною зі складністю справи і досвідом адвоката. Окрім того, адвокат під час судового засідання допускав суттєві процесуальні помилки, що свідчать про недостатній досвід роботи та, додатково, про неспівмірність заявлених судових витрат. Співмірним є грошова сума у розмірі 900 грн. Стороною позивача подані докази судових витрат, які є спотвореними і не можуть бути повністю прочитані.
Відповідно до ч.3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що позивачем заявлено лише вимоги щодо розподілу судових витрат, заява про ухвалення додаткового рішення вирішується без повідомлення учасників справи з встановленням позивачу строку для надання відповідних пояснень чи заперечень.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення суд зазначає наступне.
У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві, заяві від 21.10.2025 про ухвалення додаткового рішення ПРБФ «Комунальник» просить стягнути з відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
20.06.2025 між адвокатом Українець О.Л. та ПРБФ «Комунальник» (клієнт) укладено договір №20/06 про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту відповідну правову допомогу (п. 1.1). Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі акту приймання-передачі наданої правової допомоги (п. 3.1). Договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору (п. 4.1). Дія договору припиняється через три роки з дати його укладення (п. 4.2).
20.10.2025 сторонами підписано акт приймання наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №20/06 від 20.06.2025, згідно якого виконавець надав замовнику такі послуги в межах розгляду справи №903/657/25 в суді першої інстанції:
- надання консультації з вирішення спору; опрацювання наданих клієнтом документів, відповідних нормативно-правових актів та судової практики, що регулюють спірні правовідносини; підготовка та подання позовної заяви (10 000 грн);
- підготовка та подання до суду відповіді на відзив від 14.07.2025 (2 500 грн);
- участь у судових засідання 19.08.2025, 09.09.2025, 07.10.2025 (7 500 грн).
Вартість послуг, вказаних в акті, становить 20 000 грн.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд також неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Дослідивши заяву ПРБФ «Комунальник» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об'єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому судом враховується, що вказані заявником в акті наданих послуг такі окремі види послуг як надання консультації з вирішення спору; опрацювання наданих клієнтом документів, відповідних нормативно-правових актів та судової практики, що регулюють спірні правовідносини охоплюються такою послугою як підготовка та подання позовної заяви.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.
Ураховуючи викладене, заперечення відповідача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об'ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги об'єм наданих правових послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, натомість в іншій частині заява задоволенню не підлягає.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.
При цьому, клопотання ТОВ «Ватценроде» про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу в частині підготовки позовної заяви до 700 грн, відповіді на відзив - 500 грн, участі представника у судових засідання - 900 грн є необґрунтованим та не підтвердженим відповідними доказами.
Контррозрахунок відповідача з відповідними обґрунтуваннями щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 100 грн відсутні.
Заперечення відповідача щодо подання позивачем акту наданих послуг, а не акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, як це передбачено умовами договору, не заслуговують на увагу, оскільки відповідне найменування акту не впливає на його зміст, форму та правову природу.
Посилання на таку формальну підставу недоведеності позивачем понесення фактичних витрат на професійну правничу допомогу як наявність помилки (неточності) в акті приймання-передачі послуг без урахування фактичних обставин справи та інших доказів, наявних у матеріалах справи доказів, не відповідає основним засадам (принципам) господарського судочинства.
У цьому контексті суд звертається до висновків, які викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №925/331/20 зокрема, що: "….наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер……".
Верховний суд у постанові № 910/12155/22 від 13.02.2024 виснував, що відповідно до якої досвід адвоката взагалі не може бути підставою для зменшення витрат. Твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності, у зв'язку з чим заперечення відповідача в даній частині не приймаються судом.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена, у зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність доказів оплати витрат на правову допомогу, як на підставу недоведеності розміру, їх реальності та можливості оплати, не приймається судом до уваги.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Участь представника позивача у судових засіданнях 19.08.2025, 09.09.2025, 07.10.2025 підтверджується протоколами судових засідань.
Судом враховано, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21).
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 123, 127, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» від 21.10.2025 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд.29, пов. 6, каб. 605, код ЄДРПОУ 39030336) на користь Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» (10014, м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, буд.3, ЄДРПОУ 20425612) 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 31.10.2025.
Суддя Бідюк С. В.