вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5625/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.07.2025
у справі № 910/5625/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 191 854, 43 грн
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (далі за текстом - ТОВ "Теплоенергокомплект, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі за текстом - ТОВ "Оператор ГТС України", Відповідач) про стягнення коштів в розмірі 191 854, 43 грн, яка складається зі збитків - 99 528, 06 грн, інфляційних втрат - 62 638, 12 грн та 3 % річних - 29 688, 25 грн, нарахованих Позивачем за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення коштів за банківською гарантією на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12114/23.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним роботи по договору закупівлі товарів № 460006604 від 06.10.2022 (далі за текстом - Договір) виконано в повному обсязі, що стало підставою для повернення Відповідачем коштів за банківською гарантією на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 №910/12114/23.
Оскільки кошти за банківською гарантією повернуто Відповідачем із затримкою, Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також заявлено збитки у вигляді упущеної вигоди - процентів за договором банківського вкладу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" збитки - 99 528 грн 06 коп, інфляційних втрат - 62 638 грн 12 коп, 3 % річних - 29 688 грн 25 коп., судовий збір - 2 422 грн 40 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 99 528, 06 грн збитків у вигляді упущеної вигоди є обґрунтованою та такою, що доведена належним чином. Суд зазначив, що по - перше, дії відповідача щодо стягнення коштів за банківською гарантією носили суто свідомий та неправомірний характер, оскільки згідно статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17 Договору такі кошти не мали б стягуватися на його користь. По - друге, сума заподіяних збитків та їх походження належним чином підтверджена доказами із наданням розрахунку компетентного суб'єкта банківської діяльності. При цьому суд зазначив, що нарахування відсотків за липень 2023 здійснено з урахуванням дати відшкодування позивачем коштів банку гаранту (26.07.2023), тобто не за повний місяць, що встановлено судом при перерахунку. По-третє, причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що саме внаслідок дій відповідача, банк-гарант виплатив суму гарантії відповідачу, а потім звернувся до позивача про стягнення в порядку регресу гарантійного платежу, виплата якого позбавила позивача отримувати дохід у вигляді процентів які нараховувалися АТ "КБ "Глобус".
Також, враховуючи встановлення судом неправомірності дій відповідача в частині отримання гарантійних коштів, які відшкодовано банку 26.07.2023, суд дійшов висновку, що визначений позивачем період нарахування з 26.07.2023 по 07.10.2024 є правомірним, а нараховані суми є арифметично вірними в силу чого підлягають сплаті відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 07.07.2025 у справі №910/5625/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- враховуючи умови договору та дійсні обставини виникнення спірних правовідносин, а також встановлені судовими рішеннями у справі №910/12114/23 обставини, фактично позивачем (постачальником) здійснено поставку товарів із простроченням, що підтверджує неналежне виконання умов договору та свідчить про наявність законних підстав для стягнення банківської гарантії;
- рішення суду першої інстанції набрало законної сили лише після ухвалення судом касаційної інстанції відповідної постанови. Відтак, обов'язок ТОВ "Оператор ГТС України" з повернення суми у розмірі 822 360,00 грн на рахунок ТОВ "Теплоенергокомплект" виник лише після набрання рішенням законної сили;
- матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що підтверджують наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, в тому числі щодо наявності причинного зв'язку між діями ТОВ "Оператор ГТС України" та неотриманими позивачем доходами.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
03.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві позивач наголошує, що доводи апелянта зводяться до порушення позивачем умов договору, настання у зв'язку із цим гарантійного випадку та правомірності звернення стягнення на банківську гарантію, без урахування обставини повного виконання основного договору та настання у апелянта у зв'язку з цим обов'язку повернути гарантію. Позивач зазначає, що обставини порушення апелянтом умов основного договору та приписів ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо повернення гарантійного забезпечення виконання договору встановлено у рішеннях господарського суду у справі №910/12114/23, які набрали законної сили, та є преюдиційними у справі №910/5625/25, про що вказав суд першої інстанції у своєму рішенні.
Позивач також зазначає, що у своїй позовній заяві навів усі чотири елементи складу господарського правопорушення, а також детально описав в чому полягає кожний із елементів та надав (навів) докази які це підтверджують. Натомість апелянт, окрім припущень про відсутність елементів складу господарського правопорушення не наводить який на його думку конкретний елемент господарського правопорушення відсутній та якими доказами це підтверджується. Також не наводить свої заперечення стосовно доказів наданих позивачем на підтвердження складу господарського правопорушення.
Крім того позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складає 6 000,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/5625/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
18.08.2025 матеріали справи №910/5625/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5625/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.08.2025, справу №910/5625/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5625/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5625/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.09.2025, справу №910/5625/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5625/25 початку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5625/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.10.2025, справу №910/5625/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5625/25 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/12114/23 задоволено позов ТОВ "Теплоенергокомплект" та стягнуто з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь ТОВ "Теплоенергокомплект" 822 360 грн боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 335, 40 грн.
Вказаним рішення встановлено наступне:
- у відповідності до укладеного між сторонами Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 460006604 від 06.10.2022 позивачем у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень щодо його якості та кількості;
- на виконання умов пункту 6 розділу VI тендерної документації та пункту 7.13 Договору позивачем в день укладення Договору надана відповідачу безвідклична та безумовна Банківська Гарантії №28954/ЮГ-22 (забезпечення виконання договору), видана 27.09.2022 АТ "Комерційний Банк "Глобус" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як Бенефіціара;
- відповідно до умов Договору гарантії сума і валюта Гарантії - 822 360 грн (пункт 2.1 Договору гарантії); строк дії Гарантії - з 27.09.2022 по 31.12.2023 включно (пункт 2.2 Договору гарантії);
- відповідно до платіжної інструкції № 8630 від 17.07.2023 року ПАТ "Комерційний банк "Глобус" перерахував на користь відповідача 822 360 грн на виконання вимоги останнього від 06.07.2023;
- на виконання вимог пункту 3.3 Договору гарантії 26.07.2023 позивачем здійснено компенсацію витрат АТ "КБ "Глобус" за Договором гарантії та Банківською Гарантією №28954/ЮГ-22 від 27.09.2022 в розмірі 822 360,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 358 від 26.07.2023;
- позивачем понесені витрати у сумі 822 360 грн, пов'язані з виконанням ТОВ "Теплоенергокомплект" умов Договору гарантії щодо компенсації АТ "КБ "Глобус" сплаченої відповідачу гарантійної суми;
- факт неналежного виконання позивачем умов Договору (з простроченням строку поставки) належним чином підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовано.
На підставі зазначених висновків та встановлених у справі № 910/12114/23 обставин, посилаючись на положення пункту 7.17 Договору та частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку щодо правомірності вимог ТОВ "Теплоенергокомплект".
При цьому, враховуючи дату останнього платежу за Договором, здійсненого Відповідачем 27.04.2023 платіжною інструкцією № 135110 на суму 818 187,60 грн, а також повного виконання позивачем умов Договору в частині поставки товару на суму 16 447 200,00 грн, відповідач повинен був повернути (здійснити ануляцію) АТ "КБ "Глобус" банківську гарантію до 04.05.2023.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/12114/23 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Теплоенергокомплект" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" повністю.
Постановою Верховного Суду від 25.09.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12114/23 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/12114/23 залишено без змін.
У вказаному вище рішенні суду першої інстанції та постанові касаційної інстанції встановлено, що Відповідач не здійснив повернення банківської гарантії банку у строк до 04.05.2023, натомість направив 06.07.2023 вимогу до Гаранта щодо сплати повної суми банківської гарантії, не зважаючи на повне виконання Позивачем зобов'язань за Договором щодо поставки товару.
Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, Позивач зазначає, що сума гарантії в розмірі 822 360 грн була сплачена відповідачем на виконання рішення суду у справі №910/12114/23 на користь позивача - 08.10.2024.
Позивач заявляє, що протиправними діями Відповідача, що полягають у зверненні стягнення на банківську гарантію яка підлягала поверненню після повного виконання Договору йому заподіяно збиток.
26.07.2023 ТОВ "Теплоенергокомплект" компенсовано АТ "КБ "Глобус" (гаранту) сплачену останнім на користь ТОВ "Оператор ГТС України" (бенефіціар) гарантію у сумі 822 360 грн за договором про надання гарантії №28954/ЮГ-22 від 27.09.2022, саме з рахунку вкладника НОМЕР_1 .
Отже, згідно доводів Позивача з 26.07.2023 по 08.10.2024 (дату повернення коштів) позивач позбавлений можливості отримувати дохід у вигляді процентів із компенсованої суми - 822 360 грн.
Так, з метою розрахунку процентів з компенсованої суми, Позивач звернувся з листом вих. №125Д-02 від 28.02.2025 до АТ "КБ "Глобус", яке в свою чергу листом №б/н від 06.03.2025 навело розрахунок процентів у сумі 99 528,06 грн за період з 26.07.2023 по 07.10.2024, які на переконання Позивача є його збитками (упущеною вигодою).
Також Позивачем долучено до матеріалів справи договір банківського вкладу (депозиту) "Генеральний депозитний договір "Овернайт" № 626790/1/Д від 09.05.2023 та № 626790/2/Д від 09.05.2023, розділ 3 яких передбачено порядок нарахування процентів банком на кошти Позивача.
Крім того, Позивач посилається на прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання оскільки Відповідач не повернув позивачу гарантійне забезпечення (822 360 грн.), що стало підставою для його стягнення в судовому порядку за результатами розгляду справи №910/12114/23.
Оскільки Відповідач лише 08.10.2024 виконав рішення суду у справі №910/12114/23, сплативши на користь Позивача 822 360 грн, ним прострочено виконання грошового зобов'язання з 26.07.2023 по 07.10.2024, що стало підставою для нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період 26.07.2023 по 07.10.2024.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факту спричинення збитків, безпосереднього причинного зв'язку між діями особи та заподіянням збитків та розміру відшкодування, а підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат - відсутні.
При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем невірно обраховано період прострочення ТОВ "Оператор ГТС України" повернення коштів у розмірі 822 360,00 грн, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2024 набрало законної сили лише за наслідками касаційного перегляду - 25.09.2024, що нівелює нарахування позивача з 26.07.2023.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вище встановлено судом, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/12114/23, яке набрало законної сили 25.09.2024 позивачем у повному обсязі здійснено виконання договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 460006604 від 06.10.2022.
Однак, в ході виконання такого договору позивачем понесені витрати у сумі 822 360,00 грн, пов'язані з виконанням ТОВ "Теплоенергокомплект" умов договору гарантії щодо компенсації АТ "КБ "Глобус" сплаченої відповідачу гарантійної суми, яка стягнута на користь позивача, як безпідставно набута, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12114/23, яке набрало законної сили 25.09.2024.
При цьому, в рішенні суду першої та касаційної інстанції встановлено, що відповідач повинен був повернути банківську гарантію у строк до 04.05.2023 (враховуючи дату остаточної оплати), однак зазначеного не вчинив, натомість відповідачем направлено 06.07.2023 вимогу до гаранта (банку) щодо сплати повної суми банківської гарантії, не зважаючи на повне виконання позивачем зобов'язань за договором щодо поставки товару.
Верховний Суд зазначив, що оскільки зобов'язання за договором були виконані позивачем у повному обсязі, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що гарантійний випадок не настав, у зв'язку з чим підстав для направлення відповідачем вимоги до Банка-Гаранта щодо сплати банківської гарантії не було.
В постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 Верховний Суд зазначив, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правова їх оцінка. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначеним вище, підтверджуються свідомі та неправомірні дії відповідача в частині отримання ним гарантійних коштів на суму 822 360 грн від банка гаранта при виконаному у повному обсязі договору з обох сторін.
Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі зводяться до порушення позивачем умов договору в частині своєчасної поставки товару, настання у зв'язку із цим гарантійного випадку та правомірності звернення стягнення на банківську гарантію.
Разом з тим, оцінка вказаним доводам апелянта була надана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 в якій колегія суддів, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами договору, виснувала, що "суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови пункту 7.17 договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем укладеного між сторонами договору у повному обсязі протягом п'яти банківських днів з граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов договору (не здійснення поставки товару), а не неналежне його виконання".
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень скаржника про правомірність звернення стягнення на банківську гарантію, у зв'язу з неналежним виконанням позивачем умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 460006604 від 06.10.2022.
Як встановлено судом вище, 17.07.2023 банком гарантом перераховано на користь відповідача кошти в розмірі 822 360 грн, які 26.07.2023 відшкодовано позивачем банку.
Зазначені обставини також встановлено в межах розгляду справи №910/12114/23.
Згідно наданого АТ "КБ "Глобус" листа від 06.03.2025 № б/н на запит позивача від 28.02.2025 вих. № 125Д-02 за період липень 2023 по жовтень 2024 у випадку знаходження грошових коштів позивача в сумі 822 360 грн на депозитному рахунку НОМЕР_1 згідно договорів банківського вкладу (депозиту) "Генеральний депозитний договір "Овернайт" № 626790/1/Д від 09.05.2023 та №626790/2/Д від 09.05.2023 позивач міг би отримати 99 528, 06 грн нарахованих процентів.
Так, заявляючи даний позов позивач зазначає, що сума 99 528, 06 грн є упущеною вигодою.
Відповідно до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарської санкцій як відшкодування збитків.
При цьому, статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).
При цьому, протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21 тощо).
За наведених обставин в сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість та доведеність вимоги позивача про стягнення 99 528, 06 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
Так, суд першої інстанції обгрунтовано виснував, що по - перше, дії відповідача щодо стягнення коштів за банківською гарантією носили суто свідомий та неправомірний характер, оскільки згідно статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17 договору такі кошти не мали б стягуватися на його користь.
По-друге, сума заподіяних збитків та їх походження належним чином підтверджена доказами із наданням розрахунку компетентного суб'єкта банківської діяльності. При цьому суд зазначає, що нарахування відсотків за липень 2023 здійснено з урахуванням дати відшкодування позивачем коштів банку гаранту (26.07.2023), тобто не за повний місяць, що встановлено судом при перерахунку.
По-третє, причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що саме внаслідок дій відповідача, банк-гарант виплатив суму гарантії відповідачу, а потім звернувся до позивача про стягнення в порядку регресу гарантійного платежу, виплата якого позбавила позивача отримувати дохід у вигляді процентів які нараховувалися АТ "КБ "Глобус".
Наведеним вище спростовуються доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення та причинного зв'язку між діями ТОВ "Оператор ГТС України" та неотриманими позивачем доходами. До того ж апелянт, стверджуючи про зазначені обставини, скаржник не наводить який конкретний елемент господарського правопорушення відсутній та якими доказами це підтверджується, як і не наводить свої заперечення стосовно доказів наданих позивачем на підтвердження складу господарського правопорушення.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 29 688, 25 грн 3% річних та 62 638, 12 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.07.2023 по 07.10.2024, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом неправомірності дій відповідача в частині отримання гарантійних коштів, які відшкодовано банку 26.07.2023, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що визначений позивачем період нарахування з 26.07.2023 по 07.10.2024 є правомірним, а нараховані суми є арифметично вірними в силу чого підлягають сплаті відповідачем.
При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що обов'язок ТОВ "Оператор ГТС України" з повернення суми у розмірі 822 360,00 грн на рахунок ТОВ "Теплоенергокомплект" виник лише за наслідками касаційного перегляду - 25.09.2024, що нівелює нарахування позивача з 26.07.2023, з огляду на те, що в даному випадку нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат здійснюється позивачем не за прострочення виконання рішення суду по справі №910/12114/23, а за прострочення виконання саме грошового зобов'язання, оскільки обов'язок з повернення таких коштів виник у відповідача з дати отримання таких коштів від банку (в силу безпідставності їх отримання), а відтак не залежить від дати набрання законної сили рішення суду першої інстанції у справі № 910/12114/23.
Таким чином, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 07.07.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5625/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Матеріали справи №910/5625/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук