Справа №:759/9899/25
Провадження №: 2/755/9219/25
"29" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в підготовчому засіданні, заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи роз'яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано у Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації висновок щодо наявності або відсутності підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
23 липня 2025 року (вхід. № 42675) до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про визнання позову.
Відповідач зазначила, що визнає позов в повному обсязі та просить ухвалити рішення про задоволення позову. Процесуальні наслідки визнання позову відомі.
29 жовтня 2025 року у підготовче засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Позивач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 29 жовтня 2025 року (вхід. № 65508) подав заяву, у якій просив провести підготовче засідання без його участі та розглянути заяву відповідача про визнання позову.
Відповідач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у з'яві від 23 липня 2025 року просила розглядати без її участі.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, у підготовче засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Вивчивши подану заяву та матеріали справи суд приходить до такого висновку.
За приписами пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Згідно із положеннями частин другої, третьої статті 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 березня 2025 року по справі № 336/1230/23, від 25 лютого 2025 року по справі № 562/635/24, від 29 листопада 2023 року у справі
№ 607/15704/22, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
Зокрема, у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 Верховний Суд зазначив, що в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. З огляду на викладені норми права заява відповідача, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини. Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, враховуючи, що визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті
155 СК України, й порушує права та інтереси дитини ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у прийнятті заяви відповідача про визнання позову слід відмовити.
Керуючись статтями 43, 49, 206, 353, 354 ЦПК України, суд -
У прийнятті заяви відповідача ОСОБА_1 про визнання позову, поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду не підлягає оскарженню. Відповідно до положень частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Суддя О.О. Хромова