Справа №:755/5375/25
Провадження №: 2-др/755/110/25
"16" жовтня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
учасники справи:
представник позивача - адвокат Тимощук М.В.,
представник відповідача - Яценко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника позивача - адвоката Тимощука М.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Київпастранс», відокремлений підрозділ комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Київпастранс», відокремлений підрозділ комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
06 серпня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Київпастранс», відокремлений підрозділ комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Визнано незаконним та скасовано рішення Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації №43-102/25 від 11 березня 2025р. про відмову ОСОБА_1 у приватизації кімнати АДРЕСА_1 .
08 серпня 2025 року (вх.№46415) через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимощука Миколи Васильовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат: у вигляді правничої допомоги в розмірі 25 036,60 грн за рахунком №24/03 від 24 березня 2025 року, до якого входить в тому числі сплачений адвокатом за рахунок клієнта судовий збір на загальну суму 3 633,60 грн; судових витрат у вигляді правничої допомоги в розмірі 6 500 грн за рахунком №06/08 від 06 серпня 2025 р.
08 серпня 2025 року на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали заяви було передано для розгляду судді Коваленко І.В.
Представник позивача - адвокат Тимощук М.В. в судовому засіданні підтримав заяву та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Яценюк Л.П. в судовому засіданні заперечувала та просила відмовити у задоволенні даної заяви, посилаючись на неспівмірність витрат зі складністю справи та обсягом послуг та часу, витраченого адвокатом.
Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, наявні матеріали цивільної справи № 755/5375/25 дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Київпастранс», відокремлений підрозділ комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації №43-102/25 від 11 березня 2025р. про відмову ОСОБА_1 у приватизації кімнати АДРЕСА_1 .
За умовами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За ч 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, як свідчать матеріали справи, на підтвердження повноважень представника позивача надано ордер серії АІ № 1727176, виданий 16.10.2024 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Тимощуком Миколою Васильовичем.
Окрім ордеру, представником позивача надано такі копії документів:
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тимощуком Миколою Васильовичем серії КС №9089/10, виданого 29.05.2020 року;
- Договір про надання правничої допомоги № б/н від 15.12.2023, укладений між адвокатом Тимощуком М.В. та ОСОБА_1 (далі - Договір) (а.с.17-19);
- додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 15.12.2023 (а.с.20-21);
- рахунок на оплату №24/03 від 24.03.2025 року;
- рахунок на оплату №06/08 від 06.08.2025 року;
- акт виконаних робіт у цивільній справі №755/5375/25 від 06.08.2025 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги № б/н від 15.12.2023 року вбачається, що за цим договором клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за надання правової допомоги на підставі даного договору здійснюється у формі гонорару.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його оплати, умови повернення, а також порядок оплати фактичних витрат адвоката за виконання доручень клієнта за даним договором визначається додатковою угодою до даного договору.
Відповідно до Акту виконаних робіт у цивільній справі №755/5375/25 від 06.08.2025 р. сума наданих послуг адвокатом складає 25 500 грн (ознайомлення із наявними у клієнта матеріалами - 1 000 грн, підготовка позовної заяви до суду першої інстанції - 20 000 грн, участь в судових засіданнях: 11.06.2025, 05.08.2025 - 4 000 грн, отримання короткого тексту судового рішення 06.08.2025 - 500 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у своїй постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 сформував правовий висновок, за яким розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником Позивача.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).
Відповідно до ч. 6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі представник відповідача Яценюк Л.П. в судовому засіданні у своїх поясненнях, просила відмовити у задоволенні даної заяви, вважала, що представник позивача долучив до заяви, як доказ, рахунки про витрати наданих послуг. Однак рахунок № 06/08 за надані послуги в розмірі 6500,00 грн не від 06.08.2025 року, як зазначив у заяві представник, а від 06.03.2025 року. Рахунок на оплату виконаних робіт від 06.08.2025 року складає в сумі 25 500, 00 грн, тому невідомо, який із цих рахунків мав на увазі представник позивача. Згідно з рахунком на оплату № 24/03 від 24.03.2025 в сумі 25 036,60 грн. зазначені наступні послуги : ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн., підготовка позовної заяви до суду першої інстанції складає 4 години по 5 000, 00 грн. за годину і становить в сумі 20 000,00 грн., судовий збір - 1 211,00 грн. та 2 422, 40 грн.; вартість типографічних, поштових, експертних послуг - 202,50 грн. Дата цього рахунку на оплату № 24/03 зазначена 24.03.2025, а включена послуга про сплату адвокатом судового збору датована за ухвалою суду від 11.04.2025 згідно з платіжною інструкцією від 16.04.2025 також зазначена послуга в сумі 202,50 грн. про вартість типографічних, поштових, експертних послуг, а підтвердження про оплату до рахунку не долучено, що викликає сумнів щодо відповідності цього доказу. Також зазначила, що адвокат Тимощук М.В. не вперше є представником ОСОБА_1 у судових справах стосовно питань приватизації кімнати АДРЕСА_1, а тому повністю знайомий із спірною ситуацією, яка склалася у позивача і не потребувала додаткових ознайомлень з матеріалами. Отже заявлені судові витрати на правничу допомогу є недоведеними, неспіввмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі №922/15944/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 211/3113/16-ц, від 06.11.2020 р. у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд приймає до уваги заявлені у судовому засіданні стороною відповідача заперечення щодо неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на зміст позовної заяви, докази долучені до неї, категорію заявленого позову, з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, в якому сторони договору погодили вартість послуг та порядок розрахунків, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, характеру виконаної роботи, враховуючи складність справи, її розгляд в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, зважаючи на ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500 грн є завищеними, не відповідають складності справи та обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а відтак, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню - суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 7 000,00 грн, який є співмірним та розумним з обсягом і змістом наданих послуг, та не покладатиме надмірного тягаря на сторону відповідача.
Керуючись статтями 13, 133, 137, 264, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Тимощука М.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 7 000 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Стягнути з Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37203257, бульв. Івана Котляревського, 1/1, м.Київ.
Повний текст додаткового рішення складений 20.10.2025 року.
Суддя І.В.Коваленко