Номер провадження 2/754/9369/25
Справа №754/14921/25
Іменем України
31 жовтня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засіданні Гуцул Д.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 98420,43 грн,
Стислий виклад позицій сторін
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 98 420,43 грн, що сформувалася станом на 31.07.2025, через невиконання ними своїх зобов'язань з оплати за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, спожитих за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачі, будучи споживачами послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надаються Позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , не виконали своїх зобов'язань з оплати за спожиті послуги. Тому вони, як дієздатні особами, що проживають та/або зареєстровані за вказаною адресою, відповідають солідарно за накопичену заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг.
Позивач у позовній заяві просив розглянути справу за наявними матеріалами справи без участі представника.
Відповідач, ОСОБА_1 , подав заяву про розгляд справи за наявними матеріалами справи, заяву про визнання позову частково, просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Також Відповідач просив надати розстрочення виконання рішення.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА
Відповідно до витягу з територіальної громади м. Києва ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Співвласники багатоквартирного будинку, у якому Відповідач має зареєстроване місце проживання, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір.
Позивач у справі надає послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, які належать до житлово-комунальних послуг відповідно до пункту другого частини першої статті 5 Закону про ЖКП. Послуга з постачання гарячої води, а в опалювальний період -послуга з постачання теплової енергії для потреб опалення згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових індивідуальних договорів про надання послуги за правилами статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (надалі - Закон про ЖКП).
Послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги Зокрема, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої затверджені постановами Кабінету Міністрів України, про що Позивач повідомив на власному веб - сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/. Ці договори є публічними договорами приєднання.
Зокрема, з 01.05.2018 до 31.10.2021 КП "Київтеплоенерго" було виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
КП "Київтеплоенерго" також є правонаступником ПАТ "Київенерго" щодо права вимоги заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, надані до 01.05.2018 року. Відповідно до умов договору цесії та типового договору про надання послуг, затвердженого постановою КМУ №630, КП "Київтеплоенерго" має право вимагати від споживачів у цій справі сплати заборгованості за опалення та централізованого водопостачання.
Відповідач у справі є індивідуальним споживачем, який отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб відповідно до умов цих типових договорів (пункт 6 частини першої статті 1 Закону про ЖКП).
Він, як індивідуальний споживач, зобов'язаний здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, і не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Він має обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами - не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто у строки, встановлені у пункті 34 договорів (пункт 5 частини другої статті 7, частина перша статті 9 Закону про ЖКП).
При цьому, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Також відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Станом на 31.07.2025 у Відповідачів виникла заборгованість за житлово-комунальними послугами становить 98420,43 грн. Ця сума включає як основну суму заборгованості, так і нараховані 3 % та інфляційні втрати, та пеню за період прострочення з 01.02.2024 - 30.06.2025.
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості, визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами.
Відповідач не надав Суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку.
Позивач довів порушення Відповідачем свого обов'язку щодо оплати послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, які належать до житлово-комунальних послуг.
Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період до березня 2017 року.
Суд, розглядаючи питання спливу строку позовної давності, виходить з такого.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першої статті 257 ЦК України). Для зобов'язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Отже, для оплати комунальних послуг строк позовної давності починається з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки у цей період діяли Правила, які визначали, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, що діяли на момент спірних правовідносин).
Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року з 12.03.2020 по 30.06.2023 (п. 12 Прикінцевих положень ЦК України, пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25). В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24 лютого 2022 року до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився (п. 19 Прикінцевих положень ЦК України, пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25).
Водночас надалі Законом України від 14 травня 2025 року №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).
Перебіг позовної давності поновився 04.09.2025. Позов подано 09.09.2025. Тобто, після поновлення поновлення перебігу позовної давності спливло 5 днів.
Станом на 12 березня 2020 року, коли строк продовжувався на період карантину, а надалі був зупинений з початком воєнного стану, строк позовної давності за вимогами за спожиті у лютому 2017 року, не сплив (залишок до зупинення ще 9 днів строку).
Позивач подав позов раніше, ніж закінчилися 9 днів, які залишалися для подачі позову про стягнення вартості послуг, що спожиті в лютому 2017, після поновлення перебігу строку у вересні 2025 року.
Отже, за висновком Суду строк позовної давності не є пропущеним стосовно вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за період споживання, починаючи з лютого 2017 року, оскільки з 12 березня 2020 року цей строк продовжувався на період карантину, а надалі був зупинений з початком воєнного стану.
Натомість вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги, що були надані до січня 2017 року (включно) заявлені за межами строку позовної давності.
Суд встановив, що згідно з розрахунком Позивача, заборгованість Відповідача за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, що спожиті до січня 2017 року, становить 3298,68 грн.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).
За наведених обставин заява Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає задоволенню.
Суд відмовляє у стягненні заборгованості в сумі 3298,68 грн за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, що спожиті до січня 2017 року, а також у стягненні 147,79 грн інфляційної складової та 610.49 грн 3% річних за період 01.02.2024-31.07.2025 (546 днів), що Позивач нарахував на вказану суму боргу. Загальна сума, у стягненні якої відмовлено судом з підстав спливу строку позовної давності - 4056,96 грн
Таким чином, заборгованість, що підлягає стягненню, становить 94363,47 грн (98420,43 грн (заявлено) - 4056,96 грн (відмовлено)). Ця сума включає як основну суму заборгованості, так і нараховані 3 % та інфляційні втрати, пеню.
Суд, керуючись принципами змагальності та диспозитивності, дійшов висновку, що часткове визнання позову Відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позовні вимоги є обґрунтованими, тому ухвалює рішення про часткове задоволення позову.
Щодо клопотання про надання розстрочення виконання рішення Суд виходить з такого.
Відповідач просив надати розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, повністю визнав свою відповідальність та зобов'язався виконати рішення суду. Однак, у зв'язку з війною, складною економічною ситуацією в країні та скрутним матеріальним становищем, наразі не має можливості сплатити всю суму боргу одночасно. Відповідач просив врахувати його важке матеріальне становище та низку обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення: відсутність постійних доходів, перебування у процедурі оформлення пенсії, наявність лише тимчасових доходів, проживання наодинці, втрата роботи, перенесені хвороби та смерть матері.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).
Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.
Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).
Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п'ята статті 435 ЦПК України).
Суд, беручи до уваги обставини платоспроможності Відповідача, соціальний аспект та ті виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації, яке призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й Відповідача, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням Відповідача на максимально можливий строк. При цьому Суд бере до уваги, що Позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас Суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідача добровільно виконати свої зобов'язання, що забезпечує задоволення вимог Позивача без понесення додаткових витрат, пов'язаних із примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.
Розподіл судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову також покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Суд частково задовольнив позовні вимоги (94363,47 грн / 98420,43 грн ?0,96). Сума судового збору, яку має відшкодувати Відповідач - 2906,88 грн (0,96 * 3028 грн).
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 98420,43 грн - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 94363,47 грн, розстрочивши виконання рішення суду терміном на 12 місяців, а саме: на боржника покладається обов'язок здійснити виплати на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у розмірі 7863,63 грн щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з листопада 2025 року.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4056,96 грн - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 2906,88 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач (Стягувач) Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (адреса: вул. Площа І. Франка, 5, м. Київ; код ЄДРПОУ 40538421)
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з'явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України) - 31 жовтня 2025 року
Суддя Інна КОВАЛЕНКО