Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6689/25
Номер провадження2/711/3043/25
31 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
представника позивача адвоката Кравченко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
21 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття (вхідний №29280/25, а.с.1-3).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.02.2018 між сторонами був укладений шлюб, який зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №165.
Перебуваючи у шлюбі, в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З моменту укладення з відповідачем шлюбу сторони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 ; також з ними після народження проживав та був зареєстрований за означеною адресою їх син ОСОБА_4 . Також позивач у мотивувальній частині позовної заяви акцентує увагу суду на тому, що на момент подачі позовної заяви до суду вона разом із сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Як стверджує позивач у позові, з вересня 2021 року відповідач фактично проживає та працює за кордоном - у Німеччині. До травня 2025 року відповідач щомісячно надсилав кошти на утримання сина у розмірі 15050 грн, завжди спілкувався та підтримував добрі стосунки як із позивачем, так і зі сином.
Проте у травні 2025 року відповідач повідомив, що на утримання сина буде перераховувати мінімальну суму, яка передбачена законодавством на дитину відповідного віку, оскільки він в Україні офіційно не працює та не проживає. Більше того, з травня 2025 року відповідач взагалі припинив спілкуватися з позивачем, а також не цікавиться сином та його потребами.
У зв'язку з цим наразі позивач самостійно не може утримувати малолітнього сина ОСОБА_5 рівно як і не може розраховувати на щомісячні кошти на його утримання зі сторони батька дитини, оскільки все залежить він настрою останнього, що і стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 20 серпня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.21-22).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2025 розгляд справи був відкладений до 09 год 00 хв 27 жовтня 2025 року (а.с.54-55).
У зв'язку з наявністю законодавчо визначених підстав для проведення заочного розгляду справи, суд 27 жовтня 2025 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав (а.с.66).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравченко І.М. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, що викладені у позовній заяві. Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Додатково у судовому засіданні, що відбулося 27.10.2025, представник позивача пояснила, що позивач з дитиною винаймають житло в м.Черкаси для більш комфортного проживання. Також повідомила суд, що між сторонами була досягнута усна домовленість про сплату щомісячно відповідачем 15000 грн у рахунок аліментів на утримання сина ОСОБА_5 . Спочатку позивач дотримувався досягнутих домовленостей, перераховуючи позивачу аліменти в розмірі 15000 грн/місяць, однак згодом розмір щомісячних платежів зменшився і наразі взагалі відсутні будь-які сплати.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання щоразу був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на адресу місця реєстрації проживання, що зазначена у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1593723 від 22.07.2025, а саме: АДРЕСА_2 , які щоразу поверталися до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.32,64).
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подав, тому суд, заслухавши думку представника позивача адвоката Кравченко І.М., яка не заперечила проти розгляду справи у відсутність відповідача як учасника справи, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/6689/25 за даної явки учасників справи.
27 жовтня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 09 год 00 хв 31 жовтня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 17 лютого 2018 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №165, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, що видане 17.02.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, і яка засвідчена позивачем у порядку, передбаченому ч.5 ст.95 ЦПК України (а.с.7).
Із матеріалів цивільної справи №711/6689/25 встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 14.11.2019 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.8).
Також у судовому засіданні було досліджене рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.09.2024 в справі №711/6481/24, із резолютивної частини якого суд встановив, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 лютого 2018 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №165, був розірваний.
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.09.2024 в справі №711/6481/24 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 29 жовтня 2024 року (реєстраційний номер рішення: 121862411).
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 17.02.2018 до 29.10.2024, встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.09.2024 в справі №711/6481/24, що набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає під час розгляду цивільної справи №711/6689/25.
Із витягів з реєстру територіальної громади №2025/007065315 від 28.05.2025 та №2025/007065284 від 28.05.2025 суд встановив, що позивач ОСОБА_1 та малолітній син сторін ОСОБА_3 , починаючи відповідно з 14.12.1994 та 25.11.2019, зареєстровані проживанням у квартирі АДРЕСА_3 (а.с.6,9).
Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив платіжні інструкції №P24A4260248866D0079 від 01.05.2025, № P24A4125320647D7208 від 31.03.2025, №P24A3988801992D3491 від 01.03.2025, № P24A4397886885D9574 від 01.06.2025, №P24A4527221985D7293 від 01.07.2025 та №P24A4658855915D3782 від 01.08.2025 зі змісту яких суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 в означений період у часі здійснював перерахунок грошових коштів позивачу ОСОБА_1 відповідно в розмірі: 15050 грн, 15050 грн, 15050 грн, 5025,13 грн, 7035,18 грн та 5025,13 грн, з призначенням платежу: аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 (а.с.12-16, 60).
Із копії договору оренди квартири (будинку) у приватної особи від 01.03.2025, що укладений між ОСОБА_7 як орендодавцем та позивачем ОСОБА_1 як орендарем, суд встановив, що предметом означеного правочину є строкове платне користування квартирою АДРЕСА_4 . Термін оренди складає 6 місяців з моменту прийняття квартири, що орендується; орендна плата за користування майном складає 11000 грн (а.с.61).
Зі скриншотів, що долучені позивачем до клопотання від 20.08.2025 (а.с.62-63), суд встановив, що фізична особа на ім'я ОСОБА_8 здійснив бронювання через веб-сайт Booking.com апартаментів з 2 спальнями в населеному пункті Монтезільвано (Італія) для 3 дорослих у період часу з 16.08.2025 до 24.08.2025; загальна ціна бронювання 1300,15 Євро.
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що Сімейним кодексом України на законодавчому рівні закріплений принцип рівності прав та обов'язків батьків, а відповідно брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє батьків, а не лише той з батьків з ким проживає дитина.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З аналізу положень ст. 181, 183, 184 СК України суд робить висновок, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Водночас спосіб стягнення аліментів судом визначається виключно за заявою одержувача аліментів, тобто у конкретному випадку - позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2025 року в справі № 756/572/23 (провадження № 61-6357св24) вказав, що законодавець визначив аліменти як синонім утримання дитини або одного з подружжя. Матеріальним вираженням форми такого утримання є гроші або натура.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) зазначено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.
Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 того ж Кодексу, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дітей до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а неповнолітній син ОСОБА_3 вочевидь потребує такої допомоги зі сторони батька.
Крім того суд також зважає на конклюдентні дії відповідача, який у період часу з 01 березня до 01 серпня 2025 року систематично та добровільно здійснював перерахунок грошових коштів позивачу з призначенням платежу: «Сплата аліментів на ОСОБА_3 », у розмірі від 5025 грн до 15050 грн.
З огляду на викладене, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні малолітньої дитини, взаємний обов'язок батьків щодо її утримання, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 6000 (шість тисяч) грн щомісячно, починаючи з 21 липня 2025 року та до повноліття дитини.
Водночас суд зазначає, що згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також суд відхиляє твердження представника позивача про те, що аліменти в твердій грошовій сумі 15000 грн позивачем визначені, зокрема, і з призми того, що позивач разом з дитиною проживає в орендованій квартирі, на оплату орендної плати якої щомісячно сплачує 11000 грн, що підтверджується копією договору оренди квартири від 01.03.2025, з огляду на таке.
За клопотання позивача, протокольною ухвалою суду від 27.10.2025, до матеріалів справи долучено копію договору оренди квартири (будинку) у приватної особи від 01.03.2025, що укладений між ОСОБА_7 як орендодавцем та позивачем ОСОБА_1 як орендарем, зі змісту якого суд встановив, що предметом означеного правочину є строкове платне користування квартирою АДРЕСА_4 . Термін оренди складає 6 місяців з моменту прийняття квартири, що орендується; орендна плата за користування майном складає 11000 грн (а.с.61).
Проте суд звертає увагу учасників справи, що позивач у мотивувальній частині позовної заяви від 21.07.2025 (абз.3 стр.1 позовної заяви, а.с.1) стверджує про те, що, на момент подачі позовної заяви до суду, вона разом із сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Cтаттею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що оскільки станом на день подачі позовної заяви, тобто станом на 21.07.2025, позивач у позовній заяві як у заяві по суті справи зазначає про те, що вона із сином проживає у квартирі АДРЕСА_3 , тому договір оренди квартири (будинку) у приватної особи від 01.03.2025 суд відхиляє як недостовірний доказ витрат позивача на утримання дитини, оскільки його зміст суперечить фактичним обставинам справи, що повідомлені суду безпосередньо позивачем.
Також суд відхиляє як недостовірний доказ скриншоти з веб-сайту Booking.com (а.с.62-63), що долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 27.10.2025 за клопотанням позивача, оскільки із означених засобів доказування неможливо встановити, що фізична особа на ім'я ОСОБА_8 , який мешкає АДРЕСА_5 , та відповідач ОСОБА_2 - це одна і та ж сама особа. Такий висновок суду грунтується на тому, що ані дати, місяця чи року народження ОСОБА_2 означені скриншоти не містять, як і не містять будь-яких інших ідентифікуючих ознак останнього, встановивши які суд мав об'єктивну можливість встановити, що саме відповідач здійснив бронювання відповідного житла в населеному пункті Монтезільвано (Італія) вартістю 1300,15 Євро, що свідчило б про його майновий стан.
Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права безальтернативно визначений початок сплати аліментів за рішенням суду - від дня пред'явлення позову.
У зв'язку з означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 21 липня 2025 року, тобто від дня пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина є частково обгрунтованою, а відповідно такою, що слід задовольнити частково.
Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за подання означеної позовної заяви, а саме: 1211 гривень 20 копійок.
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 141, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст.244, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 21 липня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 31 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко