Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6666/25
Номер провадження2/711/3029/25
31 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 липня 2025 року ТОВ «ФК Айконс» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 8500 грн та судові витрати (вхідний №29103 від 21.07.2025, а.с. 1-6).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 15.06.2020 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №3350214188/522359 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до умов кредитного договору №3350214188/522359 від 15.06.2020, ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені означеним договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 гривень; дата надання кредиту: 15.06.2020; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; цільове призначення: на споживчі потреби; стандартна процентна ставка: 2,50 % в день.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020 до відповідача, то ТОВ «ФК Айконс» як позивач обгрунтовує це тим, що 20.08.2021 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» відступило до ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020, укладеним з ОСОБА_1
25.08.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-25/08/2021, відступило право вимоги за кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020, укладеним з ОСОБА_1 , ТОВ «ФК Айконс» у зв'язку з чим останнє набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
З огляду на викладене ТОВ «ФК Айконс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020 в розмірі 8500 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, та 6500 грн - прострочена заборгованість за процентами, а також судові витрати.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 30 хв 01 жовтня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.39-40).
Розгляд справи, що був призначений 01 жовтня 2025 року о 11 год 30 хв, відкладений до 08 год 40 хв 31 жовтня 2025 року в зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи (а.с.62).
Представник позивача Пархомчук С.В. у судове засідання не з'явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як позивача, так і ОСОБА_3 , що були отримані цими учасниками справи 07.10.2025 (а.с.64 зворот, 65 зворот). Водночас представник позивача Пархомчук С.В., у п.4 прохальної частини позовної заяви, зазначив, що розгляд слід справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення сторона позивача не заперечує (а.с.5 зворот).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 31 жовтня 2025 року о 08 год 40 хв повторно не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку з цим 31 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 15.06.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №3350214188/522359 (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000.00 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
У пунктах 1.2. - 1.4. Кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 14.07.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом
Крім того, з п.2.1. Кредитного договору судом встановлено, що сторони домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Також зі змісту п.6.1. Кредитного договору суд встановив, що цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Із розділу 7 Кредитного договору суд встановив, що у графі «Клієнт», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: R52333. Також із даного розділу Кредитного договору суд встановив, що, на виконання положень п.1.4. цього правочину, відповідачем як клієнтом зазначено реквізити карткового рахунку для перерахування ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» суми фінансового кредиту, тобто 2000 грн, а саме: 5168-74хх-хххх-8192 (а.с.17-19).
У судовому засіданні також був безпосередньо досліджений Додаток №1 до Кредитного договору «Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту», зі змісту якого суд встановив, що строк, на який надано кредит, становить 30 днів; сума кредиту складає 2000 грн; фіксована процентна ставка за день користування кредитом становить 2,5%; сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 1500 грн; до оплати (всього) 3500 грн.
Юридичний факт підписання, зокрема, відповідачем як клієнтом Додатку №1 до Кредитного договору «Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту» електронним підписом підтверджується розділом «Реквізити та підписи сторін», в якому міститься інформація про одноразовий ідентифікатор, а саме: R52333 (а.с.19-20).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», клієнт/відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено Кредитний договір, ідентифікована ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.eurogroshi.com.ua, а саме: одноразовий ідентифікатор: R52333; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 15.06.2020; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: 380931405025 (а.с.12).
Із відповіді товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» №2025-ПО/209 від 09.07.2025, зокрема, з витягу з інформаційної довідки по платіжним операціям, що надані на адвокатський запит представника позивача адвоката Пархомчука С.В., суд встановив, що 15.06.2020 о 09 год 50 хв 19 сек була проведена операція щодо перерахунку 2000 грн, що відповідає розміру фінансового кредиту, який обумовлений між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем ОСОБА_1 і зафіксований у п.1.1. Кредитного договору, на номер платіжної картки, маска-картки: НОМЕР_2 хх-хххх-8192, що відповідає номеру карткового рахунку, що обумовлений у розділі 7 Кредитного договору (а.с.28-29).
Також суд встановив, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-20/08/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор (ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп») передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група») (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами (п.1.2 Договору факторингу).
Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором (п.1.3 Договору факторингу).
Розділом 2 Договору факторингу обумовлено, що реєстр боржників - це погоджена сторонами форма реєстру боржників з переліком їх особистих даних і розмірів грошових зобов'язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у клієнта, разом з додатком у електронному вигляді бази даних. (а.с.21-24).
Крім того з витягу з реєстру боржників до умов договору факторингу №1-20/08/21 від 20.08.2021 суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020 в сумі 8500 грн, з яких: 2000 грн - залишок по тілу кредиту, та 6500 грн - залишок по відсотках (а.с.11).
Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення права вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021 (а.с.13 - 14) встановив, що 25 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено означений правочин, відповідно до 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор (ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп») відступає за плату новому кредитору (ТОВ «ФК Айконс») належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор оплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому проваджені та усіх судових спорах, пов'язаному з правом вимоги.
У дату підписання цього договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони кредитора за кредитним договором. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення (викупу).
З дати підписання договору відступлення права вимоги новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд без згоди кредитора (п.1.2. договору відступлення права вимоги від 25.08.2021).
Факт оплати ТОВ «ФК Айконс» ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» грошових коштів за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021 судом встановлено з дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3169 від 25.08.2021, відповідно до якої ТОВ «ФК Айконс» перерахувало ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» 263014,52 грн плати за укладення договору відступлення права вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021 (а.с.32).
Із витягу з реєстру боржників до умов договору відступлення права вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021 суд встановив, що ТОВ «ФК Айконс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020 в сумі 8500 грн, з яких: 2000 грн - залишок по тілу кредиту, та 6500 грн - залишок по відсотках (а.с.10).
Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором №3350214188/522359, що підготовлений позивачем, суд встановив, що, станом на 28.03.2025 (включно), сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 8500 грн, з яких: 2000 грн - залишок по тілу кредиту, та 6500 грн - залишок по відсотках (а.с.9).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №1-20/08/21 від 20.08.2021 у взаємозв'язку з договором відступлення права вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: R52333.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» грошових коштів в сумі 2000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.
Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1. Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок, маска-картки: № НОМЕР_3 .
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК Айконс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 6500 грн суд зазначає наступне.
Пунктами 1.2. - 1.3. Кредитного договору обумовлено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 14.07.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.2.3. Кредитного договору).
Пунктом 3.4.2 Кредитного договору визначено, що клієнт зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому Договором.
У пункті 4.3. Кредитного договору сторони обумовили, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.
З аналізу означених пунктів Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що у випадку неповернення позичальником суми кредиту в останній день строку кредиту, проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються наступним чином: 1) у період з 15.06.2020 до 14.07.2020 відповідач як клієнт сплачує кредитодавцю проценти в розмірі 2,5% за кожен день користування сумою кредиту; 2) у випадку неповернення суми кредиту на тридцятий день строку кредиту, тобто 14.07.2020, то протягом наступних не більше як 60 календарних днів клієнт сплачує кредитодавцю відсотки за користування сумою кредиту в розмірі 2,5%/день.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою позики, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, зокрема, п.4.3, встановив, що їх розмір визначений неправильно.
Так, за період строку кредиту (з 15.06.2020 до 14.07.2020) розмір відсотків, які мала сплатити кредитодавцю відповідач, становить 1500 грн (2000 грн х 0,025 = 50 грн - відсотки за користування сумою кредиту за один день нею користування; 50 грн х 30 днів = 1500 грн (розмір відсотків за користування сумою кредиту за період з 15.06.2020 до 14.07.2020); а за період понадстрокового користування сумою кредиту, але не більше 90 календарних днів з дня укладення Кредитного договору (п.4.3. Кредитного договору), розмір відсотків складає 3000 грн (2000 грн х 0,025 х 60 днів (різниця між кількістю днів, що обумовлена у п.4.3. Кредитного договору, та строком кредиту, що визначений в п.1.2. Кредитного договору) = 3000 грн)).
Отже, сукупний розмір відсотків, які мала сплатити відповідач як клієнт згідно умов підписаного нею Кредитного договору, у випадку його невиконання належним чином 14.07.2020, складає 4500 грн (1500 грн + 3000 грн), що не відповідає тому розміру відсотків, які просить позивач стягнути з відповідача та відображений у прохальній частині позовної заяви.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача, в рахунок сплати відсотків за Кредитним договором, у розмірі 6500 грн є частково необгрунтованою та невмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до часткового задоволення в сумі 4500 грн.
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками. Також і позивач, всупереч означеній нормі процесуального права, не надав суду обгрунтованого і вмотивованого розрахунку заборгованості, з аналізу якого у взаємозв'язку із умовами Кредитного договору, можна було б зробити висновок про обгрунтованість розміру відсотків у сумі 6500 грн, який заявлений позивачем до стягнення з відповідача.
Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви від 20.07.2025 (вих.№ 352), про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2422,40 грн, то суд зазначає про таке.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що судові витрати позивача складаються, зокрема, з витрат на оплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»)), що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №11365 від 25.06.2025 (а.с.27).
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №3350214188/522359 від 15.06.2020 обгрунтованими і задовольнив їх на суму 6500 грн (2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, та 4500 грн - прострочена заборгованість за процентами), що складає 76,47 % від ціни позову (6500 грн / 8500 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 852,41 грн, тобто 76,47% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,7647).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Що стосується прохання позивача, викладене у заяві про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи (вхідний №38765/25 від 30.09.2025, а.с.51-55), про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10500 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 від 18.07.2019, яким документований адвокат Пархомчук С.В. (а.с.30); 2) договору про надання правової допомоги №16/06/2025 від 16.06.2025, що укладений між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с.15-16); 3) довіреність від 16.06.2025 (а.с.7); 4) акту про отримання правової допомоги від 15.09.2025 (а.с.58); 5) рахунку №15.09.2025-15 від 15.09.2025 (а.с.59 зворот), та 7) платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 15.09.2025 (а.с.58 зворот).
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Пархомчуком С.В. у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.
Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 8500 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК Айконс» задоволено частково, в розмірі 6500 грн, що складає 76,47 % від ціни позову (6500 грн / 8500 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 8 029,35 грн (10500 х 0,7647).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Айконс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 6500 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, та 4500 грн - прострочена заборгованість за процентами. Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1852,41 грн судового збору та 8029,35 грн витрат на правничу допомогу адвоката, що визначені пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 510, 512-514, 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1049, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3350214188/522539 від 15 червня 2020 року в розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень, з яких: 2000 (дві тисячі) гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, та 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» 1852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні 41 (сорок одна) копійка судового збору та 8 029 (вісім тисяч двадцять дев'ять) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок витрат на правничу допомогу адвоката, а всього 9 881 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 31 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс», ЄДРПОУ: 44334170, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 12, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко