Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1249/25
Провадження № 2-а/376/30/2025
11 серпня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови,
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позову зазначає, що 20.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була винесена постанова БЦ РТЦК/1/32/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 500 грн, з тих підстав, що ОСОБА_1 був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.03.2025 для уточнення своїх персональних даних, однак не зявився у визначений день і час та не повідомив про причини неявки.
Про існування постанови БЦ РТЦК/1/32/25 від 20.03.2025 позивач дізнався, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2025.
Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.03.2025 не отримував, для складання протоколу про адміністративне правопорушення та для розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП не викликався, окрім того справа була розглянута за його відсутності. Також вказує, що копію постанови за результатами розгляду справи не отримував.
Зазначає, що уточнив свої облікові дані до виклику за повісткою 09.07.2024, а відповідач не скористався можливістю отримати інформацію з державних реєстрів.
На підставі викладеного просить визнати протиправною та скасувати постанову БЦ РТЦК/1/32/25 від 20.03.2025 та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв?язку з відсутністю складу правопорушення. Окрім того просив поновити строк на оскарження постанови.
Ухвалою суду від 28.04.2025 провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У позовній заяві заявлено вимогу про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, вмотивовану тим, що про існування оскаржуваної постанови від 20.03.2025 позивач дізнався від державного виконавця Сквирського ВДВС у Білоцерківському районі, розгляд адміністративної справи відбувся без його участі, тому з незалежних від нього обставин пропущено строк оскарження постанови.
Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд, розглянувши заяву позивача, дійшов висновку, що причини пропуску позивачем встановленого строку звернення до адміністративного суду з даним позовом є поважними, у зв'язку з чим процесуальний строк звернення з адміністративним позовом до суду підлягає поновленню.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку про таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10.12.2002 (а.с.13, 25).
Відповідно до військово-облікового документу № 020320211362726700006 ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).
З повістки № 2642027 вбачається, що ОСОБА_1 викликався в ІНФОРМАЦІЯ_5 на 05.03.2025 на 15:00 год. для уточнення даних, що підтверджується розпискоюбез дати та особистого підпису особи про одержання (а.с 27).
Разом із повісткою направлялося повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП у разі неприбуття за повісткою, зі змісту якої вбачається, що у разі неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки визначені в повістці № 2642027 від 22.02.2025 для уточнення військово-облікових даних ОСОБА_1 буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, у такому разі розгляд справи відбудеться 20.03.2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі неявки справу буде розглянуто без участі ОСОБА_1 (а.с. 28).
Окрім того у вказаному повідомленні зазначено: «Даним повідомленням Ви ознайомленні про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому Вам забезпечено право на захист відповідно до вимог Конституції України».
З довідки про причини повернення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення повертається з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою № БЦ РТЦК/1/32/25 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 20.03.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п?ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн. (а.с. 11-12).
Із змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 22.02.2025 № 2642027 був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.03.2025 для уточнення персональних даних, однак не з?явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки, чим порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022.
Постановою державного виконавця Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качуринської О.В. від 09.04.2025 відкрито виконавче провадження № 77765599 з приводу виконання постанови № БЦ РТЦК/1/32/25 про стягнення штрафу в сумі 51 000,00 грн. (а.с. 9).
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 статті 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до даної статті визначено, що: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Перевіряючи доводи позовної заяви, суд відзначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що вчинено в особливий період, є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024).
За визначенням абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у відповідного районного (міського) ТЦК та СП; прибувати за викликом до відповідних районних (міських) ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ТЦК та СП, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до підпункту 2 п. 1 додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов'язаних, яким є позивач, існує обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Разом з цим, в разі не виконання обов'язку громадян щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах настає відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як встановлено судом повісткою № 2642027 ОСОБА_1 викликався в ІНФОРМАЦІЯ_5 на 05.03.2025 на 15:00 год. для уточнення даних.
Дана повістка направлялася позивачу на адресу: АДРЕСА_1 рекомендованим повідомленням, однак ОСОБА_1 її не отримав. З довідки про причини повернення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення повертається з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 27 зворотня сторона).
Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов'язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок).
У п. 41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повістки №2642027 від 22.02.2025, надісланої засобами поштового зв'язку, засвідчується, що вона була надіслана ОСОБА_1 та відповідно до довідки Ф20 «про причини повернення поштового відправлення» повернута у зв'язку з відсутністю адресата за місцем свого проживання.
Згідно з трекінгом поштового відправлення № 0601115903148 поштове відправлення з повісткою та повідомленням про розгляд адмінсправи було сформовано 23.02.2025, повернуто 27.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36 зворотня сторона).
З аналізу наведених норм вбачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Разом з цим, суд зазначає, що Постановою КМУ №1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно з інформації про рух поштового відправлення (повістки) відсутні дані про інформування позивача як адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або залишення працівником пошти повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
У силу пункту 6.12.3 Регламенту рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Згідно із пунктом 6.12.4. Регламенту, у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК», як вказано на рис.16. В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Відповідно до пункту 6.16 Регламенту інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутня копія повідомлення ф. 22, із проставленням позначки «Повістка ТЦК», відмітки про причину невручення, та зазначенням на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки ОСОБА_1 шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК».
А тому, наявні підстави вважати, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Поряд з цим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту - Закон № 1951-VIII).
У відповідності до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII визначено, що держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ять статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
У той же час, матеріали справи не містять та представником відповідача не надано до суду доказів вчинення відповідачем дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10.12.2002. Окрім того, представником відповідача не надано до суду доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.
Слід також зауважити, що у відповідності до положень частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;
2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону;
10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;
15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;
17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону;
При цьому, як передбачено пунктами 7, 7-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Таким чином, приведені вище приписи статей 7 та 14 Закону № 1951-VIII вказують на те, що персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів містяться і в інших базах даних, з яких органи ведення Реєстру отримуються інформацію.
Відтак, наведені норми визначаються наявність у відповідача можливості отримати персональні дані позивача з інших баз даних, проте відповідачем не доведено неможливості отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Зважаючи на викладене, а саме, що позивач належним чином не отримував повістку про виклик для уточнення даних, відповідач не скористався можливістю отримати персональні дані позивача з інших баз даних, а також враховуючи, що позивач вчасно уточнив власні дані, суд вважає, що відсутній склад інкримінованого позивачу правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Отже, зважаючи на викладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином та те що відповідач не перевірив доказів щодо належного сповіщення позивача, маючи при цьому реальну можливість, суд дійшов висновку про те, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП є незаконною, у зв'язку з чим, вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
У задоволенні вимоги позивача щодо визнання протиправною постанови № БЦ РТЦК/1/32/25 винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 20.03.2025 слід відмовити, оскільки згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України суд не наділений такими повноваженнями.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. Отже, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись статтями 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; статтями 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 210, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд
Ухвалив:
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до Сквирського районного суду Київської області з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 № БЦ РТЦК/1/32/25 від 20.03.2025 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 25 500 гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , розташовано: АДРЕСА_2 ) на рахунок ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Коваленко