Справа № 344/12856/25
Провадження № 2/344/4430/25
24 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в позові вказано: «…17.02.2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №01-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 . 29.07.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_3 (далі за текстом - Відповідач) укладено кредитний договір № 200600 (далі за текстом - Кредитний договір або Договір) про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Сума виданого кредиту: 2000,00 гривень Дата надання кредиту: 29.07.2021 року Строк кредиту :30 днів Валюта кредиту: ОСОБА_4 процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 10080,00 гривень. Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2000,00 гривень (Дві тисячі гривень 00 копійок). Прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 8080.00 грн (Вісім тисяч вісімдесят гривень 00 копійок). На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору). На підтвердження виконання Товариством п. 1.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 29.07.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів…».
Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором № 200600 від 29.07.2021 року, в сумі 10080,00 грн., (Десять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2000,00 гривень (Дві тисячі гривень 00 копійок), прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 8080.00 грн (Вісім тисяч вісімдесят гривень 00 копійок).
Відповідач подав суду відзив, відповідно до якого: «…позов вважаємо необґрунтованим і безпідставним в частині стягнення розміру процентів зазначених у позовній заяві з наступних підстав. 29 липня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (код ЄДРПОУ 42146903) укладено кредитний договір №200600 на суму 2 000(Дві тисячі)грн. 00коп. Даний договір є споживчим. Відповідно до п.1.2 Договору кредит надається строком на 30(Тридцять) днів, тобто до 27 серпня 2021 року. Строк дії договору 30 днів. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 730% процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2% процентів на добу (п.1.3). Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно з Графіком розрахунків. Який є невід'ємною частиною цього Договору. Як вбачається із позовної заяви, 17.02.2022 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» було укладено договір факторингу №01-17/02/2022 відповідно до умов якого було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №200600 від 29.07.2021 року. Повідомляємо суд про те, що жодного повідомлення про відступлення прав вимоги по Договору про споживчий кредит №200600 ОСОБА_1 не надходило. Доказів направлення їй таких повідомлень матеріали справи також не містять. Про існування зазначеного Договору факторингу ОСОБА_1 стало відомо з матеріалів даної справи. Як вже було вказано строк користування кредитом (строк на який надається кредит) становить 30(Тридцять) днів, розпочинається з 29.07.2021 року і закінчується 27.08.2021 року. Відповідно до п.3.3.3 кредитного договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (тобто 1200,00грн.). Однак, будь-яких доказів здійснення ОСОБА_1 якихось сплати по кредиту, в тому числі нарахованих процентів, матеріали справи не місять. Таким чином, строк кредитування не змінювався. В даному кредитному договорі зазначено, що клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Отже, за день користування кредитом позичальник сплачує кредитору 40,00грн. (2000,00*2%=40,00грн.). Враховуючи те, що строк дії договору 30 днів, то заборгованість по процентах становить: 30*40,00=1200,00грн. Звертаю увагу суду на те, саме такий розмір процентів, які нараховані саме за 30 днів строку дії кредитного договору, відображений у Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №200600 який долучений до справи. Отже, за 30 днів строку дії кредитного Договору нараховано 1200,00грн. процентів за користування кредитом. Однак, як вбачається із позову розмір відсотків чомусь становить аж 8080,00грн., що може свідчити тільки про те, що нарахування процентів за користування кредитом було здійснено товариством поза межами строку дії кредитного Договору. Строк дії договору чітко і однозначно визначений у п.1.2 який розміщений у розділі 1 Договору «Предмет та строк дії Договору», де чітко зазначено, що кредит надається на 30 днів, тобто до 27.08.2021 року. У позовній заяві не зазначається про те, що строк кредитування між сторонами договору про надання фінансового кредиту був продовжений чи пролонгований і відповідних доказів не надано. Будь -яких застережень щодо дії даного Договору на більший строк, а саме на 180 днів умови даного Договору не містять. Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 27.08.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто з 29.07.2021 року по 27.08.2021 року (30 днів). Починаючи з 28.08.2021 року позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформувалися з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України. Крім того, Позивачем при подачі позову долучено докази, які чітко і однозначно підтверджують, що строк дії договору становить 30 днів, який розпочинається з 29.07.2021 року по 27.08.2021 року. А саме: 1. Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №200600 (дата платежу - 27.08.2021 року). 2. Вимога ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» про виконання зобов'язання за кредитним договором від 14.04.2025 року - зазначається кінцевий строк погашення кредиту - 27.08.2021 року. 3. Реєстр боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №01-17/02/2022 (дата закінчення договору - 27.08.2021 року). Таким чином, долучені Позивачем докази, однозначно і незаперечно свідчать про те, що кредит ОСОБА_1 було надано строком на 30 днів з 29.07.2021 року по 27.08.2021 року. Отже, проценти за кредитним Договором можуть бути нараховані терміном не більше 30 календарних днів. Звертаю увагу суду на те, що Позивачем не надано належного та обґрунтованого розрахунку заборгованості по даному кредиту. Матеріали справи містять тільки виписку з особового рахунку за кредитним договором без жодного обґрунтування їх походження та виникнення, матеріали справи не містять жодного доказу належного розрахунку заборгованості. Вказаний в позові загальний розмір процентів 8080,00грн. є, фактично, сумою нарахованих процентів за два різні періоди, а саме, 1200,00грн. - проценти нараховані за строк кредитування визначений п.1.2. Договору з 29.07.2021 року по 27.08.2021 року, тобто за 30 днів), та 6880,00грн. - проценти нараховані після закінчення строку кредитування. Нараховані проценти в сумі 1200,00грн. визнаються Відповідачем, оскільки нараховані в обумовлений строк згідно погодженої процентної ставки. Однак, нараховані проценти в розмірі 6880,00грн. (8080,00-1200,00) після закінчення строку кредитування фактично є мірою відповідальності боржника процентами за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України після спливу строку користування кредитом, що фактично і підтверджує п.4.2 Договору. Позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, позивач не заявляв, а також не заявляв вимог щодо стягнення пені. Нарахування процентів поза межами строку визначеного п.1.2 Договору суперечить правовим позиціям що викладені у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12. Крім того, твердження про те, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його укладання і до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.2.3 Договору) є безпідставними і такими, що не заслуговує на увагу, оскільки як випливає із вище вказаного правового висновку ВП ВС після спливу визначеного договором строку кредитування 3 чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Саме таку правову позицію і застосував суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. У вказаному правовому висновку Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, що в свою чергу спростовує позицію позивача про те, що проценти нараховуються до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів. За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Згідно з положенням частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як випливає із правового висновку ВП ВС який закріплено у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У вказаному правовому висновку Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Твердження позивачів про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачами правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь -який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. Із зазначеними в позові доводами щодо розміру витрат на правову допомогу та сумою витрат на правову допомогу у розмірі 10500,00грн. не погоджуємся, вважаємо її необґрунтованою, неспівмірною із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, виходячи із наступного. Вважаю, що заявлена сума витрат - 10500,00 грн є завищеною і неспівмірною зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт необхідних для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права, та обсягом наданих послу і виконання робіт. Вказана справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні про що свідчить ухвала від 29.08.2025 року. Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно, не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг…».
Тому відповідач просив суд в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним Договором №200600 від 29.07.2021 8 року у частині стягнення розміру процентів в сумі 8080, 00грн. відмовити, оскільки фактичний розмір процентів становить 1200,00грн.
Позивач подав суду відповідь на відзив, відповідно до якого: "…Відповідно п.1.1. за цим Договором, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 30 днів. Тобто до 27-08-2021. Строк дії договору 30 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Відповідно п.2.3. за цим Договором, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах ш ляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У контексті спорів щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 надала чітке роз'яснення щ одо порядку застосування ст. 625 ЦК України. Зокрема, зазначено, що право на нарахування процентів поза межам и строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, а також розмір таких процентів, залежать від підстави їх нарахування, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили лише проценти за правомірне користування кредитом. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щ одо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Під час подання позовної заяви Позивач заяви в попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справ у розмірі 12 922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір (2 422,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10 500,00 грн...".
В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.
Відповідачка визнала фактичні обставини отримання позики та умови її отримання. Відповідачем заперечено нарахування процентів після прострочення виконання зобов?язання.
Відповідачка отримала позику в сумі 2000 гривень.
У відзиві вказано, що жодного повідомлення про відступлення прав вимоги по Договору про споживчий кредит №200600 ОСОБА_1 не надходило. Доказів направлення їй таких повідомлень матеріали справи також не містять. Про існування зазначеного Договору факторингу ОСОБА_1 стало відомо з матеріалів даної справи.
Отже відповідачка не могла здійснити виплату боргу позивачу, оскільки кредитор і позивач її про це не повідомили.
Користування кредитом становить 30 днів, розпочинається з 29.07.2021 року і закінчується 27.08.2021.
Відповідно до п.3.3.3 кредитного договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти.
Отже відповідачка не здійснила дій щодо продовження строку дії договору.
В кредитному договорі зазначено, що клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Отже, за день користування кредитом позичальник сплачує кредитору 40,00грн. (2000,00*2%=40,00грн.). Враховуючи те, що строк дії договору 30 днів, то заборгованість по процентах становить: 30*40,00=1200,00грн.
Правових підстав для нарахування процентів за договором після закінчення строку дії договору позивач не довів.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Змістом ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Позивач делегував захист своїх інтересів щодо пред'явлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ОСОБА_5 (у відповідності до договору про надання правової допомоги б/н від 29.12.2023 року та Додаткової угоди № 1 та на підставі довіреності б/н від 30.12.2024 року. Так, згідно ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правову допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Орієнтовний розмір судових витрат ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесених на професійну правничу допомогу підчас розгляду справи в суді щодо стягнення заборгованості за кредитним договором складає 12 922 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять два) грн 40 (сорок) коп.
Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики. 2,5 годин 2 000,00 грн. відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року 5 000,00 гривень.
Сплата судового збору за подання позовної заяви 2 422,40 гривень.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 768, 00 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 гривень.
В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити частково;
стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІНН: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Надвірнянським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 08.08.2005, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Кредитним договором № 200600 від 29.07.2021 року, в сумі 3200 гривень, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень, 768, 00 гривень судового збору;
в іншій частині позову та витрат на правову допомогу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.