cправа №947/5380/25
провадження №1-кп/947/794/25
31 жовтня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №22024160000000414 від 19.09.2024 року,
за участю: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_7 ,
1. Зміст клопотання.
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст.111 КК України.
22.10.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування якого, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Вказував, що на стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.
Звертав увагу, що тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності поведінку обвинуваченого, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вважав, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, а отже є підстави вважати, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_5 може: 1) переховуватися від суду, в тому числі і на території інших держав, шо підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому пред'явлено обвинувачення; його зв'язком з представниками країни-агресора російською федерацією; проживанням в м. Одесі - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою (п.1 ч.1 ст.177 КГЖ України); 2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які можуть викривати його злочинну діяльність, з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження шляхом підкупу, застосування фізичної розправи, погроз, тощо (п.3 ч.1 ст.177 КПК України); 3) продовжити вчиняти зазначене кримінальне правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується його зв'язком з представниками країни-агресора - російської федерації; мотивами неприйняття державності України, прихильності приєднання території України до російської федерації (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
На думку прокурора, запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо, зважаючи на вище перелічені ризики.
Стверджував, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.111 КК України.
Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.ст.131, 132, 176 - 178, 183, 194, 314, 331 КПК України, просив суд: продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеська виправна колонія (№14)», строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
2. Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та захисник проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечували.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 30.08.2024 року, до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому, неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою суду від 08.07.2025 року до 06.10.2025 року включно.
Під час продовження вказаного запобіжного заходу, судом були враховані ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, все ж таки продовжують існувати та не зменшилися, а саме:
-) щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
-) щодо п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Станом на сьогоднішній день, судовий розгляд ще не розпочався, свідки обвинувачення судом не допитані, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на не допитаних свідків з метою зміни ними показань під час судового розгляду.
-) щодо п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану. У зв'язку з цим, на думку суду, існує ризик того, що ОСОБА_5 може продовжити вчиняти дії на шкоду національній безпеці України.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовлюють також не змінилися та не відпали, а виникненню ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення, саме і перешкоджає своєчасне застосування та продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 КК України.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеному ризику.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії злочинам проти основ національної безпеки України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 грудня 2025 року включно.
3. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
4. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5. Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3