Справа № 947/22141/24
Провадження № 1-кс/947/15964/25
31.10.2025 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України, -
Прокурор в рамках кримінального провадження № 72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить накласти арешт з метою збереження речових доказів на майно, на майно яке було вилучено у ході обшуку 13.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , та представник власника майна до судового засідання не з'явилися надавши заяви про розгляд клопотання без їх участі. подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути без його участі.
У зв'язку з не явкою осіб, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Приймаючи до уваги заяву прокурора та представника власника, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб на території м. Одеси та Одеської області здійснює незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів на території України.
Встановлено, що вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень причетні громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які разом з іншими невстановленими особами здійснюють незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів через мережу кіосків із роздрібної та оптової торгівлі.
Так, на теперішній час встановлено, що громадян ОСОБА_4 здійснює незаконне зберігання з метою збуту, та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході досудового розслідування 13.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 ; за результатами якого виявлено та вилучено майно, а саме: Мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», s/n « НОМЕР_1 » з сім-картою НОМЕР_2 із логічним паролем захисту « НОМЕР_3 ».
14.10.2025 на підставі постанови детектива вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, оскільки належать особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування, є носієм інформації, у них можуть міститися відомості з приводу спілкування щодо здійснення незаконного придбання з метою збуту, а також збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, в тому числі з підробленими марками акцизного податку України, контакти осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає огляду з метою встановлення обставин, які можуть мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувався у вчиненні злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, він може містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого телефону, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронних пристроїв, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 1, 3 ст. 204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження та імовірно є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження після огляду вилученого майна буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт, (шляхом заборони права використання, розпорядження та володіння), на речі, вилучені у ході обшуку 13.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
Мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», s/n « НОМЕР_1 » з сім-картою НОМЕР_2 із логічним паролем захисту « НОМЕР_3 ».
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1