Справа № 307/2658/25
Закарпатський апеляційний суд
29.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження №11-кп/4806/493/25, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_9 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року,
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та задоволено клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 .
Неповнолітньому ОСОБА_7 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127 КК України, продовжено строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначений до 16 години 30 хвилини 13 листопада 2025 року.
З матеріалів контрольного провадження слідує, що із Закарпатського апеляційного суду до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025071160000044, відомості про яке 28 січня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 297 КК України, про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127 КК України.
08 вересня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області було призначено підготовче судове засідання.
Згідно обвинувального акта неповнолітній ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 23 січня 2025 року близько 19 години 00 хвилини за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у будинку ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 , де останній проживав разом з ОСОБА_12 , в якому ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з метою покарати ОСОБА_12 за те, що вона в грудні 2024 року викликала працівників поліції, які в подальшому запросили ОСОБА_10 в ІНФОРМАЦІЯ_1 , нанесли серію ударів по тілу ОСОБА_12 , спричинивши їй фізичний біль та моральні страждання, після чого ОСОБА_11 зняв зі своїх штанів ремінь і змусив ОСОБА_12 стати на коліна, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_11 почали душити її, однак ремінь порвався. У подальшому, ОСОБА_11 , взявши електрошуруповерт, почав свердлити дірку в грудній клітці та в лівій нозі ОСОБА_12 , таким чином, спричинив їй сильну фізичну біль, від якої потерпіла втратила свідомість. Коли ОСОБА_12 прийшла до свідомості, то ОСОБА_7 та ОСОБА_11 продовжили наносити їй тілесні ушкодження, при цьому, ОСОБА_11 знову взяв в руки шуруповерт, на який намотав волосся з голови потерпілої, після чого його висмикнув та почав знову примушувати ОСОБА_12 стати на коліна та попросити вибачення за те, що в грудні 2024 року вона викликала працівників поліції, які в подальшому запросили ОСОБА_10 в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Потім ОСОБА_11 взяв до рук кухонний ніж та почав погрожувати ОСОБА_12 вбивством, однак, вона спробувала вихопити ніж, проте їй це не вдалося, після чого ОСОБА_11 завдав їй удари ножем в область кисті обидвох рук, та в подальшому ОСОБА_11 та ОСОБА_7 пригрозили потерпілій вбивством та залишили її, після чого вона втекла з місця події. В результаті вищевказаних протиправних дій потерпілій ОСОБА_12 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді травматичного видалення волосся лівої половини голови, крапкоподібні крововиливи в місцях видалення луковиць волосся, колоті поранення м'яких тканин лівої молочної залози та правого стегна, напівциркулярний, полосовидний поперечно розміщений синець передньо-бокових поверхонь шиї, різані рани в області перших пальців обох кистей рук, синця лівої очної ділянки та масивного підшкірного крововиливу правого плеча та синця задньої поверхні правої половини грудної клітки, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що спричини короткочасний розлад здоров'я.
Неповнолітній ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, тобто у катуванні, будь-якому умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчиненому з метою покарати її за дії, вчинені нею та з метою залякування її, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Крім цього, неповнолітній ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 25 січня 2025 близько 14 години 20 хвилини, перебуваючи у вітальній кімнаті будинку ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 , де останній і проживає, під час спільного розпивання алкогольних напоїв (горілки) між ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 нанесли серію ударів руками та ногами по тілу ОСОБА_13 , після чого залишили побитим лежати на підлозі вказаної кімнати, а самі продовжили розпивати алкогольні напої. У подальшому, того ж дня, близько 15 години 15 хвилини в будинок за вищевказаною адресою прийшов неповнолітній ОСОБА_7 , який приєднався до застілля та спільно з ОСОБА_11 вживали наркотичну речовину, після чого у ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виник умисел на спричинення смерті ОСОБА_13 .. Надалі, вищевказані особи з метою заподіяння смерті ОСОБА_13 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою групою осіб, почали наносити тілесні ушкодження останньому руками та ногами по голові та інших частинах тіла, в тому числі із застосуванням невстановленого органом досудового розслідування предмету, внаслідок чого спричинили останньому численні тілесні ушкодження, а саме: важку черепно-мозкову травму, зокрема: а) відкритий здавлений перелом потиличної кістки справа, субдуральний крововилив в задній черепній ямці, субарахноїдальні крововиливи в правій потиличній долі, наскрізна забійна рана м'яких тканин потиличної ділянки голови справа; б) важка закрита черепно-мозкова травма з підоболонковими крововиливами, а саме: субдуральною лівобічною гематомою об'ємом 150-180 мл у виді рідкої темно-червоного кольору крові з рихлими згустками, субарахноїдальними крововиливами в лівих лобно-тім'яно-скроневих долях та правій лобній долі, множинних крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій лобно-тім'яно-скроневій та правій лобній областях з імбібіцією крові в лівій скроневий м'яз; закритий перелом кісток носу, розлитий синець на шкірних покровах носу; травматичне видалення зубів - передніх різців 1, 2, 3-го справа, 1-2-го зліва на верхній щелепі та 1, 2, 3-справа і 1, 2, 3-го зліва на нижній щелепі, обширні наскрізні забійно-рвані рани верхньої та нижньої губ рота, забійну рана шкірних покровів в області правого кута рота; обширну забійно-рвану рану чола та брівної ділянки правої половини голови; множинні, обмеженої форми та розливного характеру підшкірні синці обличчя та лівої вушної раковини. Вищевказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення та які спричинили насильницьку смерть ОСОБА_13 , яка настала внаслідок набряку та здавлення головного мозку, що розвинулася на фоні важкої відкритої черепно-мозкової травми з пошкодженням кісток черепа та масивними підоболонковими крововиливами.
Неповнолітній ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто у вбивстві, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави до 21 вересня 2025 року включно.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 без змін.
Керівник Закарпатської обласної прокуратури прокурор ОСОБА_5 подав до Тячівського районного суду клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , позаяк неповнолітній ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано обвинувачується неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець АДРЕСА_2 , з базовою загальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий. 28 січня 2025 року ОСОБА_11 , неповнолітнього ОСОБА_7 та ОСОБА_10 затримано в порядку ст. 208 КПК України, повідомлено про підозру у вчинені ними кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та 30 січня 2025 року слідчим суддею відносно них обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. 21 лютого 2025 року неповнолітньому ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України. 20 березня 2025 року першим заступником керівника обласної прокуратури строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців. 25 березня 2025 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування. 17 квітня 2025 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців. В цей же день, слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області продовжено строк дії запобіжного заходу на 60 діб. 16 червня 2025 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області продовжено строк дії запобіжного заходу в межах строків досудового розслідування. 18 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127 КК України. 22 липня 2025 року затверджено обвинувальний акт, який скерований до Тячівського районного суду Закарпатської області. Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 вересня 2025 року включно. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, яким неможливо запобігти, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а саме, ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочини, які йому інкримінуються є тяжкими, а міра покарання за такі злочини може бути підставою та мотивом переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Польщею, Угорщиною, Румунією та Словаччиною, дає підстави вважати, що останній, усвідомлюючи тяжкість злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, а також переховуватись на території України. Крім того, неповнолітній обвинувачений немає постійного місця роботи або навчання, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки такі особи не допитані у ході судового розгляду, у зв'язку з цим, ОСОБА_7 може на них впливати, а також впливати на інших співучасників злочину. На даний час зазначене кримінальне провадження судом не розглянуто та свідки, потерпілі у судовому засіданні не допитувались. У сторони обвинувачення є підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснювати тиск та вплив на свідків і потерпілих з метою дачі ними завідомо неправдивих показань чи відмови від дачі показань, оскільки такі мешкають у одному населеному пункті з останнім. Також неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом недотримання своїх обов'язків, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Хоча ОСОБА_7 раніше не судимий, однак, він обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти життя та здоров'я особи. Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 є працездатний, тяжкими захворюваннями не страждає. Даних, які б вказували на неможливість продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 .. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років. Враховуючи п. 1 та п. 2 ч. 4 ст.183 КПК України немає підстав визначати розмір застави, оскільки неповнолітній ОСОБА_7 вчинив злочин, що спричинив загибель людини, тобто смерть ОСОБА_13 та вчинив злочин із застосуванням насильства щодо потерпілої ОСОБА_12 .. Вказані вище ризики, які встановлені під час досудового розслідування при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо неповнолітнього ОСОБА_7 та при продовженні строку тримання його під вартою не зменшилися та продовжують існувати, і тому тримання під вартою обвинуваченого є виправданим.
Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про зміну запобіжного заходу неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 , із застосуванням електронних засобів контролю, яке мотивував тим, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 ККУ, у вбивстві, тобто в умисному заподіянні смерті іншій людині не відповідає дійсності та не підтверджено взагалі ніякими доказами, зокрема, у матеріалах кримінального провадження мали б бути наявні висновки експертиз, які б вказували на причетність до вчинення саме такої правової кваліфікації кримінального правопорушення, або інші підтвердження цьому, наприклад, покази свідків, які у матеріалах не містяться. Станом на сьогоднішній день минуло шість місяців і за цей час сторона досудового слідства не спромоглася надати стороні захисту та суду беззаперечних доказів того, що ОСОБА_7 причетний до подій, які відбувалися на протязі того часу. Підстави вважати, що відносно ОСОБА_7 існує хоча б один ризик, визначений у ст. 177 КПК України, на сьогоднішній день є необгрунтованими та нічим не підкріплені. Вищевказана подія мала місце 25 січня 2025 року, а ОСОБА_7 за весь цей час жодним чином не переховувався від слідства. В процесі досудового слідства сторона обвинувачення не надала жодного доказу того, що є підстави сумніватися в належній поведінці ОСОБА_7 , що він може незаконно впливати на учасників процесу або знищити речові докази, що він має намір переховуватися від органів досудового слідства або суду. Оскільки він добровільно видав речі, дав покази, відтворив на місці події обставини, що мали місце до смерті потерпілого, жодним чином не перешкоджав слідству. Крім того, ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки. Після затримання надавав змістовні пояснення для встановлення об'єктивної істини, про що містяться відповідні відомості в матеріалах досудового розслідування. Крім того, були допитані свідки, які прямо не вказують на причетність ОСОБА_7 до даної події. В матеріалах досудового розслідування не міститься жодного доказу того, що ОСОБА_7 будь-кому погрожував, здійснював тиск або скоював дії, які б свідчили про його намір змінити місце проживання. Таким чином, характеризуючи особу ОСОБА_7 , недоцільно говорити про те, що він може переховуватись від правосуддя, або ще якимось чином порушувати закон, а навпаки буде намагатися довести свою невинуватість. Крім цього, в ході досудового розлідування сторона захисту зібрала докази, згідно яких ОСОБА_7 не може інкримінуватися п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а повинна перекваліфікуватися на ч. 1 ст. 396 КК України. Просить змінити запобіжний захід неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 , із застосуванням електронних засобів контролю.
Ухвалою суду констатовано, що додані до клопотання матеріали на даному етапі дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може мати відношення до кримінальних правопорушень, які ставляться йому у провину. Разом з цим, розглядаючи клопотання, місцевий суд відповідно до ст. 178 КПК України врахував мету і підстави застосування запобіжного заходу, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , який за місцем навчання характеризувався негативно, останньому притаманні спалахи агресії, у період вчинення інкримінованих йому діянь тяжким психічним розладом не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, раніше не судимий, його вік, стан здоров'я, ті обставини, що він немає постійного місця навчання чи роботи, немає тісних соціальних зв'язків, його репутацію (попередню соціальну поведінку), та ті обставини, що він обвинувачується у скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, що є особливо тяжким злочином, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини, та прийшов до висновку, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали та не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, встановлені обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, судове слідство у кримінальному провадженні не розпочато, а тому тримання під вартою обвинуваченого буде виправданим та необхідним. Щодо доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про відсутність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, місцевий суд зазначив, що стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, не буде незаконно впливати на потерпілих, свідків та співучасників злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив смерть людини, то відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд першої інстанції при постановленні ухвали про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою, обвинувачений ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів зазначає, що місцевий суд не дав належну оцінку доказам і посилається на матеріали, яких не було надано ні стороною обвинувачення, ні захисником. Разом з цим вказує на наявність заяви потерпілої ОСОБА_12 від. 15.09.2025, у якій вона зазначила про відсутність претензій до обвинуваченого, що свідчить про безпідставність обвинувачення особи, яка є невинною і яка перебуває під вартою за діяння які не вчиняла. Зауважує, що подія мала місце 25.01.2025, а ОСОБА_14 за весь цей час жодним чином не переховувався від слідства. В процесі досудового слідства, сторона обвинувачення не надала жодного доказу того, що є підстави сумніватися в належній поведінці ОСОБА_7 , що він може незаконно впливати на учасників процесу або знищити речові докази, що він має намір переховуватися від органів досудового слідства або суду, оскільки він добровільно видав речі, дав покази, відтворив на місті події обставини, що мали місце до смерті потерпілого, жодним чином не перешкоджав слідству. ОСОБА_7 має міцні соціальні зв?язки. Після затримання надавав змістовні пояснення для встановлення об?єктивної істини про що містяться відповідні відомості в матеріалах досудового розслідування. Крім того були допитані свідки, які прямо не вказують на причетність ОСОБА_7 до даної події. В матеріалах досудового розслідування не міститься жодного доказу того, що ОСОБА_7 , будь-кому погрожував, здійснював тиск або скоював дії, які б свідчили про його намір змінити місце проживання. Таким чином, ризики які вказані в клопотанні є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, обвинувачений неодноразово виявляв щире прагнення співпрацювати з слідством. Враховуючи вказане, просить скасувати ухвалу та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 його захисника ОСОБА_9 та законного представника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
За змістом ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
З ухвали слідує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою обґрунтовано взяв до уваги мету і підстави застосування запобіжного заходу, наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні неповнолітнім ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, та ті обставини, що він обвинувачується у скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, що є особливо тяжким злочином, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини.
Тому, колегія суддів, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжного заходу, наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні неповнолітнім ОСОБА_7 даних кримінальних правопорушень, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , який за місцем навчання характеризувався негативно, йому притаманні спалахи агресії, у період вчинення інкримінованих йому діянь тяжким психічним розладом не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, раніше не судимий, його вік, стан здоров'я, ті обставини, що він немає постійного місця навчання чи роботи, немає тісних соціальних зв'язків, його репутацію (попередню соціальну поведінку), та ті обставини, що він обвинувачується у скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, що є особливо тяжким злочином, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини, та погоджується з висновком місцевого суду про те, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали та не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення. Встановлені обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, судове слідство у кримінальному провадженні не розпочато, а тому тримання під вартою обвинуваченого буде виправданим та необхідним.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 .
Враховуючи наведене, твердження апеляційної скарги про необґрунтованість та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.
При цьому, колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , відповідає характеру та тяжкості інкримінованих ОСОБА_7 діянь, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
У зв'язку з цим, вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, вважаючи, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відсутність запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 чи застосування більш м'якого, ніж тримання під вартою, може призвести до неналежного виконання покладених на ОСОБА_7 процесуальних обов'язків як обвинуваченого.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_7 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений ОСОБА_7 і не має на меті переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, однак, обставини, за яких він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, їх тяжкість, а також інші наведені вище обставини, у тому числі і дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи судове рішення про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, місцевим судом взято до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, та обґрунтовано не визначено розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив смерть людини.
Твердження апеляційної скарги про ненадання місцевим судом оцінки доказам, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що на цій стадії процесу, як слідчий суддя, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.
Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність заяви потерпілої ОСОБА_12 про відсутність претензій моральної та матеріальної шкоди заподіяної злочином, апеляційний суд констатує, що такі твердження не спростовують заподіяння дій обвинуваченого ОСОБА_7 , внаслідок яких було завдано сильного фізичного болю, які передбачені ст. 127 КК України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші наведені доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, твердження якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі не вказується як в апеляційній скарзі, так і не посилалася сторона захисту під час її розгляду.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_9 , відхилити.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року - залишити без змін.
Повний текст ухвали буде проголошено 03.11.2025 року о 10:00 год. у залі Закарпатського апеляційного суду № 2.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: