Номер провадження: 22-ц/813/5522/25
Справа № 497/2039/24
Головуючий у першій інстанції Раца В. А.
Доповідач Назарова М. В.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі свого представника Городніщевої Єлизавети Олегівни
на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року, ухвалене Болградським районним судом Одеської області у складі: судді Раца В.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6379237 від 18.02.2023 року у розмірі 70546,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Позов мотивував тим, що 18.02.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний Договір № 6379237 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 20000,00 грн, на строк - 364 дні, дата повернення кредиту 17.02.2024. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання виконало, надало відповідачу кредит в сумі 20 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , зі сплатою стандартної процентної ставки 1,99% в день.
25.02.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховано відсотки за 60 календарних днів (25.09.2023 - 23.11.2023) в межах строку договору - 23880 грн.
25.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") укладено Договір факторингу № 25-09/23-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло прав нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
Відповідач у встановлений договором строк свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 70546,00 гривень, що складається з: 20000,00 грн - тіло кредиту, 26666,00 грн - нараховані проценти кредитором, 23880,00 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за електронним Договором № 6379237 про надання споживчого кредиту від 18.02.2023 в розмірі 46666 гривень; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1602,15 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі свого представника Городніщевої Є.О. просить скасувати заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовну вимоги у повному обсязі, стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, встановивши факт укладання Договору факторингу між первісним кредитором та скаржником, факт набуття права грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), не врахував норми чинного законодавства.
Вказує, що не згодний з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог відносно суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем за період з 25.09.2023 по 23.11.2023 за 60 календарних днів загальною сумою 23880.00 грн, оскільки скаржник має право нарахування на підставі ст. 512, 514, 1054, 1077, 1078 ЦК України.
Зазначає, що строк дії Договору про надання споживчого кредиту № 6379237 від 18.02.2023 року, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем, визначений п. 1.4. - строк кредиту 360 днів - з 18.02.2023 по 17.02.2024 включно.
Відступлення права грошової вимоги щодо відповідача на підставі Договору факторингу відбулось 25.09.2023, на момент укладання Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року строк дії Договору про надання споживчого кредиту № 6379237 від 18.02.2023 року не сплив, тому скаржником було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 60 календарних днів в період дії Договору з 25.09.2023 по 23.11.2023. Нарахування здійснені відповідно до умов Договору № 6379237 про надання споживчого кредиту від 18.02.2023 року, за стандартною процентною ставкою 1,99%, в розмірі 23880,00 грн, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Посилаючись на ст. 1078 ЦК України, вказує, що предметом договору факторингу може бути: право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога); право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події, у таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Вказує, що помилкові висновки суду першої інстанції також спричинили невірний розподіл в частині судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не врахував надані представником позивача докази понесених судових витрат на правничу допомогу, а також правові висновки Верховного Суду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 70546 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт перерахування коштів відповідачу у розмірі 20000 гривень за умовами укладеного 18.02.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 електронного Договору № 6379237, укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п 1.5.1. стандартна процентна ставка, яка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Первісним кредитором нараховано заборгованість за кредитним договором 46666,00 грн, з яких: 20000,00 грн - тіло кредиту та 26666,00 грн. - нараховані проценти.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 25.09.2023 укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором № 6379237 від 18.02.2023 року. У зв'язку з чим суд вважав, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 46666,00 грн підлягають задоволенню, однак щодо нарахування позивачем відсотків за 60 календарних днів в розмірі 23880 грн, суд першої інстанції вважав, що обсяг прав нового кредитора обмежений виключно правом грошової вимоги у межах боргу ОСОБА_1 на загальну суму 46666,00 грн, що прямо передбачено у додатку № 1 до договору факторингу, ТОВ "Фінансова компанія" ФІНТРАСТ УКРАЇНА" не має права здійснювати нарахування та вимагати стягнення процентів за користування кредитом поза межами договору. Суд зазначив, що право нараховування процентів за користування кредитом ТОВ "Фінансова компанія" ФІНТРАСТ УКРАЇНА" як новий кредитор за умовами договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року не набуло, а тому позовні вимоги про стягнення 23880,00 грн нарахованих відсотків за 60 календарних днів (25.09.2023 - 23.11.2023), які не входили до обсягу предмету договору факторингу, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того, суд користуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку, що витрати на надання правової допомоги підлягають зменшенню та стягнув з відповідача витрати на користь позивача в сумі 5000,00 грн., що вважав обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» в особі директора Довгаля В.В., який діяв на підставі Статуту, та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 6379237 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 гривень (п. 1.3. Кредитного договору), зі сплатою стандартної процентної ставка становить 1,99 % (п. 1.5.1 Кредитного договору). Строк кредиту 364 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 7 днів (п. 1.4 договору). Дата повернення кредиту 17.02.2024 року вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору (а.с. 10-14).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.
В пункті 1.5.2 кредитного договору зазначено, що знижена процентна ставка 1,692 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 25.02.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв'язку з цим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С8246».
Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 підтверджується листом за вих. № 2640 від 28.09.2023 року та додатком до нього, про перерахування коштів, що свідчить про виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, а саме 18.02.2023 року о 06:18, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 203583327 (а.с. 64зв.-65).
Кошти на рахунок відповідача було перераховано ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів № ФК-20/11/2019 від 28 листопада 2019 року укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Авентус Україна».
Окрім цього, на запит суду АТ «Універсал банк» було надано листа за вих. № 927-Л від 28.01.2025 року, з якого встановлено, що Банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та 18.02.2023 року саме на цю картку здійснено зарахування коштів в сумі 20 000,00 грн від IPAY_CREDIT_VISA1.
Відповідно до картки обліку Договору за період з 18.02.2023 року до 24.09.2023 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 6379237 від 18.02.2023, розмір якої складає 46 666,00 гривень, з яких: 20 000,00 грн - тіло кредиту та 26 666,00 грн - нараховані проценти (а.с. 20-25).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач довів факт перерахування коштів відповідачу у розмірі 20000 гривень за умовами укладеного 18.02.2023
між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 електронного договору № 6379237, і таке по справі ніким не оспорюється.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір про надання споживчого кредиту сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах «1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,692 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 25.02.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки».
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, первісним кредитором нараховано відсотки в межах строку дії договору за період з 18.02.2023 по 24.09.2023 у сумі 26 666,00 грн.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором № 6379237 від 18.02.2023 року (а.с. 10-14).
25.09.2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» повідомило відповідача ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором електронним листом на електронну пошту відповідача, яка зазначена ним у договорі про надання споживчого кредиту (а.с. 18).
Згідно з п. 1.2 Договору Факторингу права Вимоги щодо конкретного боржника переходять до Фактора (Позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно його заборгованості.
Судом правильно встановлено, що до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №25-09/23-Ф від 25.09.2023 року, акту прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 34), витягу з реєстру боржників, перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 6379237 від 18.02.2023 року в загальному розмірі 46 666,00 грн (а.с. 26).
Вказані обставини по справі сторонами також ніким не оспорюються.
Колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21, щодо того, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону.
Вказане згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано судом при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.
Тому, оцінюючи доводи скарги, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів в межах строку договору, колегія суддів погоджує з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із матеріалів справи вбачається, що Договір № 6379237 про надання споживчого кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали 18.02.2023.
Строк кредиту - 364 дні (п. 1.4 Договору).
Тобто строк дії договору з 18.02.2023 по 17.02.2024 включно.
Договір факторингу № 25.09/23-Ф ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» уклали 29.09.2023.
Згідно з ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 25.09/23-Ф від 29.09.2023 року фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Отже, сторони договору факторингу № 25.09/23-Ф від 29.09.2023 року обумовили право грошової вимоги, а саме як наявну, так і майбутню вимогу.
Станом на дату укладання договору факторингу № 25.09/23-Ф від 29.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» строк дії договору № 6379237 про надання споживчого кредиту не сплив, тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов'язків в зобов'язанні мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом у період з 25.09.2023 по 23.11.2023 за 60 календарних днів у сумі 23880 грн (20000*1,99 %=398*60 календарних днів).
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Фінансова компанія" ФІНТРАСТ УКРАЇНА" як новий кредитор за умовами договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року не набуло право вимоги щодо стягнення 23 880,00 грн нарахованих відсотків за 60 календарних днів (25.09.2023 - 23.11.2023), оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося в межах погодженого строку кредитування та в розмірі, передбаченому умовами договору, що підлягають стягненню з відповідача.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, заочне рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши загальну суму заборгованості з 46666 грн до 70546 грн.
Відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, а загалом 6056 грн.
З огляду на задоволення позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 6056 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України.
Представником позивача на виконання ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 134 ЦПК України було заявлено в позовній заяві вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, на стадії апеляційного перегляду заочного рішення у розмірі 4000 грн та своєчасно надано відповідні докази у заявах по суті справи у позові та апеляційній скарзі.
На підтвердження понесення витрат представником позивача в суді першої інстанції надано: договір про надання правничої допомоги № 17/07-2024 від 17.07.2024 року, в якому сторони не визначили конкретну суму гонорару, а за їх домовленістю вона складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі (а.с. 66-67); акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору №17/07-2024 від 17 липня 2024 року; рахунок на оплату замовлення № 4036/06/08 від 06.08.2024 року (а.с. 19).
Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги № 17/07-2024 від 17.07.2024 року отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. (п. 4.2., 4.3. Договору).
Факт наданих послуг підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п. 4.4., 4.5., 4.6. Договору). (а.с. 66-67)
Згідно з рахунку на оплату замовлення № 4036/06/08 від 06.08.2024 року адвокатом виконано наступний обсяг робіт: зустріч адвоката та клієнта для надання консультації 1 година - 1 000,00 грн, збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви 1 година на суму 1 000,00 грн; оформлення додатків, підготовка та направлення адвокатського запиту 3 години - 3 000,00 грн, підготовка (складення) позовної заяви - 4 години - 4 000,00 грн та участь в судових засіданнях - 1 година - 1 000,00 грн. (а.с. 19)
Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача участі у судових засіданнях не брав, тому колегія суддів не враховує вартість послуги за участь в судовому засіданні у розмірі 1000 грн.
Також колегія суддів не враховує послуги адвоката - зустріч адвоката з клієнтом для надання консультації (1000 грн), аналіз доказів і документів для подання позовної заяви (1000 грн), оскільки такі фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки (складення) позовної заяви.
Отже, витрати на надання правової допомоги в суді першої інстанції обґрунтовані позивачем на 7000 грн.
На стадії апеляційного перегляду рішення скаржником надано: договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року (а.с. 131-132); рахунок на оплату замовлення № 61-10/12-2024 від 28.04.2025 (а.с. 133); акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; платіжну інструкцію № 6856 від 30.04.2025 (а.с. 135).
Відповідно до рахунку на оплату замовлення № 61-10/12-2024 від 28.04.2025 та Акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року адвокатом виконано наступний обсяг робіт: збір та аналіз доказів і документів для подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20.03.2025 у справі № 497/2039/24 - 2 години - 1000 грн; складення апеляційної скарги на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20.03.2025 у справі № 497/2039/24 - 5 годин - 2500 грн; направлення відповідачу та подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20.03.2025 у справі № 497/2039/24 в інтересах клієнта - 1 година - 500 грн (а.с. 133-134).
Згідно з платіжної інструкції № 6856 від 30.04.2025 ТОВ "Фінансова компанія" ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" сплачено адвокату Городніщевій Є.О. 4000 грн за правову експертизу документів та складання апеляційної скарги у справі № 497/2039/24 згідно р/ф № 61-10/12-2024 від 28.04.2025.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрати з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30 вересня 2020 року, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Від відповідача клопотання про не співмірність заявлених до стягнення витрат не надходило.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Враховуючи те, що позивачем разом із першими заявами по суті справи - позовною заявою та апеляційною скаргою - було заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання цих робіт, ціну позову, значення справи для сторін та обсяг задоволених позовних вимог, та надані відповідні докази таких витрат, колегія суддів вважає за обгрунтоване відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу (у першій та апеляційній інстанціях) в сумі 11000 грн (7000 грн у першій інстанції + 4000 грн в апеляційній), оскільки вважає, що саме такий розмір згаданих судових витрат (з урахуванням часу наданих адвокатом послуг, складності справи та ціни позову) буде відповідати засадам розумності та справедливості та доведений належними та допустимим доказами.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі свого представника Городніщевої Єлизавети Олегівни задовольнити частково.
Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року змінити, збільшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором № 6379237 про надання споживчого кредиту від 18.02.2023 з 46 666 грн до 70546 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - тіло кредиту; 26 666,00 грн - нараховані проценти кредитором; 23 880,00 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року в частині судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) судовий збір у розмірі 6056 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 11000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 28 жовтня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова