Номер провадження: 22-ц/813/5687/25
Справа № 492/809/22
Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.
Доповідач Назарова М. В.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Черноморця Тараса Володимировича
на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року, ухвалене Арцизьким районним судом Одеської області у складі: судді Гусєвої Н.Д. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності, стягнення компенсації вартості спільного майна подружжя,
Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд визнати за відповідачем в порядку поділу спільного майна подружжя право особистої власності на трактор колісний «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 464790,33 грн, автомобіль марки «ВАЗ 21093», 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 81800,00 грн та стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки спільного зазначеного майна подружжя, посилаючись на те, що сторони з 28 грудня 1991 року перебували у шлюбі, який за рішенням суду розірвано. У період шлюбу сторони придбали вищевказане майно. В подальшому без відома позивачки відповідач продав автомобіль, а грошовими коштами від продажу розпорядився на свій розсуд. Посилаючись на те, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя і частки є рівними, оскільки майно придбано в період шлюбу, позивачка просила визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за відповідачем право особистої власності на вказані транспортні засоби та стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки вказаного майна у розмірі 273295,17 грн, які складають половину вартості трактора та автомобіля, який відповідач відчужив, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості трактору колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за умови відсутності згоди позивачки переоформити вказаний транспортний засіб на їх спільного сина ОСОБА_3 , та подальшого продажу трактора, а також заперечував проти задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки вартості автомобіля марки «ВАЗ 21093», 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , посилаючись на те, що вказаний транспортний засіб було продано ОСОБА_4 під час перебування сторін у шлюбі та на отримані від продажу автомобіля кошти сторонами було зроблено ремонт у квартирі, яка належить позивачці, вищезазначений автомобіль було продано ОСОБА_4 іншим особам, а у вересні 2021 року до відповідача звернулись нові власники вказаного автомобіля із проханням оформлення договору купівлі-продажу зазначеного автомобіля, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог у частині визнання права особистої власності, стягнення компенсації вартості спільного майна подружжя просив відмовити.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію частини вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що складає 232395 (двісті тридцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять) гривень 17 копійок.
В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію частини вартості автомобіля марки «ВАЗ 21093», 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що складає 37055 (тридцять сім тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права особистої власності, стягнення компенсації вартості спільного майна подружжя у зазначеному позивачкою розмірі - відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати часткового рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року у частині стягнення грошової компенсації вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що складає 232395, 17 грн, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що складає 171555,50 грн.
Доводами апеляційної скарги є невідповідність рішення суду нормам матеріального права та порушення норм процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та наявні докази в матеріалах справи. Скаржник зазначає, що у рішенні не надано докази щодо визначеного розміру стягнення грошової суми частини вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що складає 232395,17 грн. Посилання суду на те, що дана сума визначена позивачем у позові, на думку скаржника, не може слугувати доказом дійсної вартості спірного майна. Відповідач та його представник в судовому засіданні неодноразово наголошували на тому, що заперечують проти вартості трактора та просили стягнути грошову компенсацію за нього у розмірі відповідно до висновку експерта № 23-5226 від 10.01.2024.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України сповіщений про дату, час та місце розгляду справи оскільки його представник - ОСОБА_5 отримав судову повістку на 28.10.2025 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 08.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 235). Позивач ОСОБА_1 належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка на 28.10.2025, що надсилалася позивачу за її місцем проживання ( АДРЕСА_3 ) повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 236-237 зв.).
Крім того, від представника заявника - адвоката Черноморця Т.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту та вимоги апеляційної скарги, стороною відповідача рішення оскаржується лише в частині вирішення судом позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме - її розміру.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Отже, предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині щодо стягнення грошової компенсації частини вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», в іншій частині рішення суду не переглядається.
Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що у позові позивачка просила стягнути з відповідача грошову компенсацію частини вартості спільного сумісного трактора «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , у сумі 232395,17 грн як його вартості - 464790,33 грн та визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення з нього на користь позивачки компенсації вартості такого.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду з огляду на таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК України).
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно висновку Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 05 квітня 2019 року у справі № 645/4711/15-ц (61-40897св 18) один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з частиною другоюстатті 364 ЦКУкраїни, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦКУкраїни). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18) що: «у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України)».
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року, між ОСОБА_2 , відповідачем у справі, та ОСОБА_1 (а.с. 6, 7), позивачкою у справі, розірвано шлюб, зареєстрований 28 грудня 1991 року Арцизьким районним відділом запису актів громадянського стану Одеської області, актовий запис № 195 (а. с. 8-9).
За час шлюбу сторонами, крім іншого, було придбано трактор колісний «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 , відповідачем у справі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 01 вересня 2011 року, виданим ІДТН Арцизького району Одеської області, листом ТСЦ МВС № 5145 (Філія ГСЦ МВС) № 31/15/5145-4аз від 31 серпня 2022 року (а. с. 10, 11-12).
Згідно з висновком експерта № 23-5226 транспортно-товарознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.01.2024, проведеного на підставі ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року за клопотанням позивачки, колісного транспортного засобу ринкова вартість спірного майна на момент проведення експертизи становить: трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 випуску - 343111,00 грн. (а. с. 120-132).
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дав суду показання про те, що сторони є його батьками. Батьки купили трактор марки «БЕЛАРУС», автомобіль марки «ВАЗ 21093» у період шлюбу. Трактор «БЕЛАРУС» знаходиться у батька ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні дав суду показання про те, що сторони є його батьками. Після розірвання шлюбу батьки ділять майно, а саме трактор марки «БЕЛАРУС».
У справі, що переглядається, суд, встановивши, що презумпція спільності права власності подружжя на спірний трактор ніким не оспорюється, а відповідачкою не доведено наявність на її боці передбачених ч. 3 ст. 70 СК України підстав для відступу від рівності часток, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, зробив обґрунтований висновок про те, що трактор, що знаходиться у володінні відповідача, є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.
Судове рішення в оскарженій частині є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам закону.
Отже, належність вказаного транспортного засобу сторонам як спільного сумісного майна подружжя, набутого ними під час перебування у шлюбі, виділення вказаного трактору в натурі відповідачу зі сплатою компенсації позивачці належної їй вартості такого ніким по справі не оспорюється.
Спірні відносини виникли виключно з приводу визначення судом розміру такої компенсації.
Переглядаючи вказане рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (частини перша, друга статті 103 ЦПК України).
Отже судоваекспертиза призначаєтьсялише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність у судовому рішення відхилення певних доказів, а саме -висновку експерта № 23-5226 транспортно-товарознавчої експертизи від 10 січня 2024 року колісного транспортного засобу «БЕЛАРУС-892», 2004 року випуску, відповідно до якого ринкова вартість вказаного трактора становить 343111,00 грн, що є значно меншою порівняно з вартістю, визначеною судом першої інстанції, то таке є слушним.
Як свідчать матеріали справи, позивачка дійсно у своєму позові первісно визначала вартість вказаного спірного трактору на власний розсуд як 464790,33 грн.
З відзиву на позову заяву вбачалося, що відповідач в особі свого представника позов не визнавав (а.с. 61-62).
19.06.2023 представник позивачки звернувся до суду із заявою про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проти чого сторона відповідача не заперечувала.
Вказана експертиза була призначена ухвалою суду від 19 червня 2023 року.
Згідно з висновком експерта № 23-5226 транспортно-товарознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.01.2024, проведеного на підставі ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року за клопотанням позивачки, колісного транспортного засобу ринкова вартість спірного майна на момент проведення експертизи становить: трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 випуску - 343111,00 грн. (а. с. 120-132).
Вказаний доказ є належним, допустимим, достовірним у розумінні вимог ст. 77, 78, 79 ЦПК України, оскільки обставина оцінки з'ясування вартості транспортного засобу потребує спеціальних знань , якими володіє саме експерт-автотоварознавець, який будучи попередженим про кримінальну відповідальність, в межах своєї компетенції надав такий висновок.
Будь-яких недоліків вказаний висновок не містить, під час виконання експертизи експерт керувався Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ № 53/5 від 08.10.1998 зі змінами та доповненнями), Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тощо та використано, зокрема, порівняльний підхід, а спірний трактор досліджений безпосередньо.
В порушення свого процесуального обов'язку спростувати визначену експертним шляхом вартість спірного трактору, яке проведено саме за клопотанням сторони позивача, останньою не спростовано його та відповідних належних та допустимих доказів іншої вартості трактору суду не надано.
Будь-яких тверджень щодо неприйняття вказаного експертного висновку до уваги оскаржуване судове рішення не містить.
За таких обставин покладення судом в основу рішення оцінки вартості трактору у розмірі 464790,33 грн, визначену позивачкою, яка не є фахівцем в області автотоварознання - за матеріалами справи, не ґрунтується на вимогах ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів судом, на що цілком слушно посилається відповідач.
Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦКУкраїни).
Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 299/2490/16, від 04 жовтня 2023 року в справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 12 ЦПК України), а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, вчиняє передбачені п. 1-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України дії, у справі було призначено та проведено відповідну експертизу, висновки якої не спростовано позивачкою.
Саме вказане порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи судом в оскаржуваній частині.
Вказане порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права в наведеній частині згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення в оскаржуваній частині та зменшенню розміру стягнутої з відповідача на користь позивачки компенсації вартості спірного трактору з 232395,17 грн до 171555,50 грн.
За ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами 1 та 2 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5465,9 грн (а.с. 21-22), а також за проведення експертного дослідження - 8603,28 грн (а.с. 118). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 8197,5 грн (а.с. 223). За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції позов фактично задоволено на 76%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 8615,53 грн.
При цьому, оскільки відповідач оскаржував рішення суду першої інстанції частково, то судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, з урахуванням положень ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», становить 983,86 грн, який з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 7631,67 грн (8615,53-983,86).
Крім того, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Оскільки відповідач, звертаючись до суду із апеляційної скаргою, переплатив судовий збір за її подання (8197,5 грн) та 28.10.2025 подав відповідне клопотання щодо сплаченого ним судового збору, то апеляційний суд вважає за можливе повернути надмірно сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7213,64 грн (8197,5-983,86).
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Черноморця Тараса Володимировича задовольнити.
Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року в оскаржуваній частині щодо стягнення грошової компенсації частини вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892» змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини вартості трактора колісного «БЕЛАРУС-892», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з 232395,17 грн до 171555,50 грн та змінити мотивувальну частину в наведеній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року в частині судових витрат скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 7631,67 грн.
Повернути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України 7213,64 грн надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією про сплату № 1247-6358-8056-5853 від 12 травня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 28 жовтня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький