27.10.25
33/812/418/25
27 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Куценко О.В.,
за участю секретаря Козленко Ю.В.
потерпіла ОСОБА_1
представник потерпілої Душенко В.А.
особа, щодо якої провадження у справі закрито ОСОБА_2
захисник Маркін С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 , на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2025 року, якою щодо,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ТОЦ "АРІАЛД", який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу від 25.06.2025 року серії ВАД № 720239, 25.06.2025 року о 17 год. 54 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 умисно, з перевагою сили вчинив сварку відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , під час якої словесно ображав, виражався лайливими словами, принижував, погрожував фізичною розправою, хапав рукою за обличчя, чим навмисно спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоди психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. За вказані дії передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2025 року, провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду потерпіла ОСОБА_1 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Зазначає, що суд при ухваленні рішення в його обґрунтування послався на обставини та пояснення, що не відповідають її поясненням та поясненням інших осіб наданих в судовому засіданні, внаслідок чого постановив незаконне рішення.
Вказує, що суперечить матеріалам справи посилання суду на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що діями ОСОБА_2 їй була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю. Проте , як в матеріалах справи наявні лист про проведення з нею психолого-педагогічної роботи, про постановку її та дитини на облік, як таких, що опинились у складних життєвих обставинах. Крім того, систематичні дії ОСОБА_2 спрямовані проти неї підтверджуються рішеннями суду першої та апеляційної інстанції щодо розірвання шлюбу.
Звертає увагу, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит в якості свідків її дитини та працівників поліції, оскільки саме ці особи могли б підтвердити обставини викладені в протоколі та поведінку ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З положень вказаного Закону також слідує, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході апеляційного перегляду справи не встановлено обставин, які б спростовували вказані висновки суду.
Так, згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КупАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які належні та достовірні докази того, що ОСОБА_2 діяв з умислом спричинити ОСОБА_1 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдати шкоди її психічному здоров'ю.
Як вбачається з протоколу від 25.06.2025 року серії ВАД № 720239, 25.06.2025 року о 17 год. 54 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 умисно, з перевагою сили вчинив сварку відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , під час якої словесно ображав, виражався лайливими словами, принижував, погрожував фізичною розправою, хапав рукою за обличчя, чим навмисно спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоди психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Однак, об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 дійсно була завдана шкода психічному здоров'ю, до матеріалів справи долучено не було. Так, в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що тілесних ушкоджень їй не було завдано, медичної допомоги не потребує. А також, що свідки домашнього насильства відсутні. Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що діями ОСОБА_2 була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_1 .
Оскільки обов'язковим елементом об'єктивної сторони домашнього насильства, згідно з ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону № 3733-ІХ, що діє з 19 грудня 2024 року), є саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, то відсутність в матеріалах справи доказів, що така шкода була завдана, виключає в діях ОСОБА_2 наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Як судом першої інстанції в ході судового розгляду, так і судом апеляційної інстанції, було встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протягом тривалого часу маються неприязні взаємовідносини з приводу поділу майна подружжя. Про такі взаємовідносини свідчить наявність різноманітність інших судових справ де вказані особи вирішую ть спірні взаємовідносини між собою.
Виходячи з вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 ознак домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , у розумінні ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП, що виключає наявність у діях ОСОБА_2 ознак об'єктивної сторони складу вказаного адміністративного правопорушення.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення адресою вчинення правопорушення, а саме АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю не проживають.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що за відсутністю доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не можна вважати дії останнього такими, що утворюють склад зазначеного адміністративного правопорушення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Зважаючи на те, що, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, обставини правопорушення, як вони викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, приходжу до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Посилання апелянта, на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит в якості свідків її дитини та працівників поліції, є неспроможними оскільки вказані особи безпосередньо не були свідками конфлікту та не можуть ні підтвердити ні спростувати обставини викладені в протоколі.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Доводи викладені в апеляційній скарзі потерпілої були ретельно перевірені апеляційним судом, проте в ході розгляду не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови суду, яка є законною, вмотивовано, такою, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, у зв'язку з чим залишає її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.09.2025 року, щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Куценко О.В.