“28» жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-обвинуваченого за ч. 3 ст. 307 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 13.12.2025.
Визначено заставу - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 грн, з покладенням обов'язків: не відлучатися за межі м. Миколаєва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання, роботи; утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; за наявності, здати на зберігання до відповідних органів влади свій паспорт (паспорти), інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Також висловив вимогу, у разі відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, визначити мінімальний розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає, що суд не перевірив належним чином доцільність продовження найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Звертає увагу, що матеріальний, сімейний стан та інші відомості щодо ОСОБА_7 свідчать про неможливість останнім внесення застави у зазначеному судом розмірі.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені.
Зазначив, що обвинувачений більше року перебуває під вартою, а тому цілком можливо застосовувати домашній арешт з покладенням процесуальних обов'язків.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, без визначення розміру застави.
У клопотанні прокурора стверджується про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора, на наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, та у випадку доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинуваченому загрожує реальне позбавлення волі. Тому, усвідомлюючи тяжкість злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватись від суду.
Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків, з метою спонукання їх до зміни показань.
Також, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, враховуючи його стійку антисоціальну поведінку, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий, обвинувачується у значній кількості епізодів кримінального правопорушення. На даний час на розгляді перебувають кримінальні провадження щодо ОСОБА_7 у Центральному районному суді м.Миколаєва та Інгульському районному суді м.Миколаєва.
Суд першої інстанції погодився із зазначеними у клопотанні прокурора доводами та дійшов висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 , опинившись на волі, зможе ухилитися від суду, незаконно вплинути на інших обвинувачених та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою спонукання їх до зміни показань; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
На переконання суду першої інстанції, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшилися та продовжують існувати.
При визначенні розміру застави ОСОБА_7 , судом враховано тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, їх суспільну небезпеку, кількість епізодів інкримінованих кримінальних правопорушень, та дані про особу обвинуваченого, тривалість утримання його під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу. Обвинувачений ОСОБА_7 про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Заяву про бажання брати участь не подавав.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
На розгляді в Заводському районному суді м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.307, ч.ч.2, 3 ст.307 КК України; ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Злочин за ч.3 ст. 307 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відноситься до особливо тяжкого, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України застава визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
З матеріалів, наданих апеляційному суду, вбачається, що наразі триває судовий розгляд кримінального провадження №12023150000000390 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Рішення про продовження строку тримання під вартою постановлено за наслідками розгляду клопотання прокурора, тобто в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.
Що стосується наявності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів погоджується з висновками суду, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду; впливати на інших обвинувачених та свідків з метою зміни показань; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів. Оскаржуване рішення про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, належним чином вмотивовано та постановлено з дотриманням вимог ч. 1 ст. 183 КПК України.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
До обвинуваченого на законних підставах, з огляду на наявність встановлених ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, судом продовжено строк тримання під вартою. Колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Щодо застави суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, що відповідає вимогам ч. ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України.
Застава визначена у розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підстави для визначення застави у меншому розмірі, про що просить апелянт, відсутні.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам ч. 1 ст. 370 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_16