Справа №735/663/25
Провадження по справі 2/735/248/2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року с-ще Короп
Коропський районний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді Грушко О.П.
при : секретарі - Хілько Н.В.
з участю представника позивача Цап О.В., представників третьої особи - Сокол О.О., Сидоренка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заступника керівника обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Мезинський національний природний парк про витребування земельної ділянки та скасування записів у державних реєстрах, -
В судовому засіданні прокурор Цап О.В. позовну заяву підтримала та пояснила, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.08.2015 №25-2211/20-15-сг затверджено документацію із землеустрою та ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2 га. з кадастровим номером 7422255500:04:000:0938 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області. Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 видано 09.09.2015. Запис про державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 вчинено 06.09.2015 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 720353874222, рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 24267290 від 09.09.2015). Зазначена земельна ділянка перебуває в межах території Мезинського національного природного парку. Отже, передача у приватну власність вказаної земельної ділянки здійснена з порушенням вимог земельного законодавства та законодавства про охорону природно-заповідного фонду. А тому просить суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 2 га. з кадастровим номером 7422255500:04:000:0938, розташовану на території Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області (на даний час Новгород-Сіверського району), скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Коропського районного управління юстиції у Чернігівській
області від 09.09.2015 № 24267290 і здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельну ділянку з кадастровими номером 7422255500:04:000:0938 (номер відомостей про речове право 11094790, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 720353874222), скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422255500:04:000:0938 у Державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку та стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 9084 грн.
В судове засідання представник позивача - Чернігівської обласної державної адміністрації не з'явився. Направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про неможливість участі в судових засіданнях через свій стан здоров'я - інвалідність 2-ї групи. Просила проводити судові засідання без її участі.
В судовому засіданні представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Мезинського національного природного парку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом не погодилися. Пояснили, що спірна земельна ділянка розташована в межах Мезинського НПП, в господарській зоні парку, на території земель, що були включені до складу парку без вилучення у власників. На цій території перебувають земельні ділянки більше 100 осіб, в тому числі отримані учасниками бойових дій у пільговому порядку. Також, на зазначеній території знаходяться землі приватних сільгоспвиробників. Діяльність, яку вони проводять на вказаній землі, жодного негативного впливу на Мезинський НПП не призводить.
Даний позов зареєстровано в суді 20.05.2025 року. Згідно ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання. 06.06.2025 року до суду надійшов відзив на позов. 13.06.2025 року надійшла відповідь на відзив. 11.09.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Указом Президента України від 10.02.2006 № 122/2006 прийнято рішення про створення на території Коропського району Чернігівської області Мезинського національного природного парку з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього природного середовища.
Загальну площу парку визначено 31035,2 га., у т.ч. 8543,9 га. земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються йому у постійне користування, та 22491,3 га. земель, що включаються до складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів (додатки №№ 1, 2). Згідно з Додатком № 2 до Указу, до складу Мезинського НПП без вилучення у власників включено землі, що належали селищним радам району, держлісгоспам, ряду сільгосппідприємств та, зокрема, Понорницькій селищній раді (т. 1 а.с. 37-79).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.08.2015 №25-2211/20-15-сг затверджено документацію із землеустрою та ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2 га. з кадастровим номером 7422255500:04:000:0938 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області. Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 видано 09.09.2015 (т. 1 а.с. 28).
Запис про державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 вчинено 06.09.2015 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 720353874222, рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 24267290 від 09.09.2015).
Згідно інформації Мезинського НПП від 11.03.2025 № 71 земельна ділянка площею 2 га. з кадастровим номером 7422255500:04:000:0938 знаходиться у межах Мезинського НПП на землях, які включені до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів відповідно до Указу Президента від 10.02.2006 № 122/2006. Дана земельна ділянка знаходиться в господарській зоні установи (т. 1 а.с. 67)
Згідно Відомості земель, що входять до складу Мезинського НПП у розрізі місцевих рад з додатками, до складу парку включалися землі різних сільгоспвиробників у вигляді ріллі, без вилучення їх у власників (т. 1 а.с. 83-88).
Відповідно документації, наданої стороною позивача, у складі Мезинського НПП, крім іншого, наявна господарська зона, яка складається з самої господарської зони парку, сільськогосподарської зони, лісогосподарської та зони населених пунктів (т. 1 а.с. 118-127).
Відповідно до ст. 3 ЗК України: Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Згідно ст. 45 ЗК України: Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ст. 84 ЗК України: До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім іншого, землі під об'єктами природно-заповідного фонду.
Згідно ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд»: Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Згідно ст. 324 ЦК України: Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
Обгрунтовуючи свою позицію, прокурор у відзиві послався на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц.
У зазначеній Постанові Велика Палата дійшла наступних правових висновків.
7.21 Землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.
7.36 ОСОБА_1 , а в подальшому й ОСОБА_2 , яка придбала земельну ділянку у ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця ділянка впродовж багатьох десятків років перебуває у межах об'єкта природно-заповідного фонду - парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у їхню приватну власність є таким порушенням закону, про яке зазначені особи могли та повинні були знати на час набуття земельної ділянки кожним із них.
9.2. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно.
9.3. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном;
третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
9.15. На думку Великої Палати Верховного Суду, за обставин цієї справи і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 (обидвоє - мешканці Полтави) не могли не знати про те, що земельна ділянка знаходиться у межах Парку «Перемога», розміщеному у цьому місті. В силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки, проявивши розумну обачність, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 могли і повинні була знати про те, що ця ділянка розташована у міському парку, який впродовж десятків років є об'єктом природно-заповідного фонду. Тому немає підстав вважати, що у спірній ситуації, мали місце недобросовісні дії лише боку органів місцевого самоврядування. А крім того, законодавство України надає і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 як сторонам відповідного договору купівлі-продажу ефективні засоби відновлення їхніх прав, якими вони на цей час, виходячи зі змісту матеріалів справи, не скористалися.
9.16. Рішення суду про усунення перешкод територіальній громаді з боку ОСОБА_2 у користуванні парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва відповідатиме легітимній меті та дозволятиме її досягнути. Такий захід втручання у відповідне право є пропорційним цій меті, оскільки ОСОБА_2 , придбаваючи земельну ділянку у ОСОБА_1 , діючи розумно, не могла не перевірити місцезнаходження об'єкта, а отже, могла та мала пересвідчитися у тому, що ця ділянка знаходиться у Парку «Перемога». За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право ОСОБА_2 на об'єкт, який вона за добросовісної поведінки не могла отримати, є для неї надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як придбати земельну ділянку, у ОСОБА_2 були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цієї ділянки.
Проте, обставини справи, що розглядала Велика Палата кардинально відрізняються від обставин розглядуваної справи.
У постанові Великої Палати йдеться про придбання особою земельної ділянки для будівництва житлового будинку в межах міського парку, що є об'єктом природно-заповідного фонду. Природньо, що будь-яка доросла людина, а тим більше місцевий житель, може визначити «на око» де проходить межа міського парку. З відкритих джерел в мережі інтернет можна встановити, що площа парку «Перемога» у м. Полтава складає 30,9 гектара. У цій справі було встановлено посадових осіб, винних у незаконній передачі земельної ділянки та притягнуто їх до кримінальної відповідальності, а у відповідачів є можливість компенсувати збитки, понесені в результаті вилучення земельної ділянки.
У справі, що розглядає суд, обставини наступні. До складу Мезинського НПП було включено без вилучення у власників сільськогосподарські угіддя великої кількості сільгосппідприємств загальною площею 11638 гектарів. Жодне з цих
підприємств не припинило господарської діяльності і не змінило свій профіль у зв'язку з включенням їх земель до Мезинського НПП. Загальна площа території Мезинського НПП складає 31035,2 гектара (понад 310 кв км). Площа парку не являється правильною геометричною фігурою, не містить огорожі. Коропським районним судом розглянуто велику кількість справ за участі Мезинського НПП, або його представників. В ході розгляду траплялися випадки, коли працівники парку не могли точно визначитися де проходить межа їхньої території.
Відповідачка ОСОБА_1 є людиною похилого віку, інвалідом 2-ї групи (т. 1 а.с. 174). Імовірно, що як жителька колишнього Коропського району, вона знала, що на його території утворено Національний природний парк і навіть могла знати в якому населеному пункті знаходиться будівля адміністрації парку. Проте, знаючи про роботу численних сільськогосподарських підприємств, про те, що односельці отримують шляхом приватизації земельні ділянки поряд з угіддями працюючих підприємств, навряд чи вона могла усвідомлювати, що це відбувається на землях природно-заповідного фонду.
Також, слід зазначити, що прокурором не надано суду жодної інформації про притягнення до відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному виділенні землі.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до державного органу, який повинен був перевірити законність виділення земельної ділянки, отримала земельну ділянку, понісши значні матеріальні витрати на її оформлення. При вилученні землі прокурор просить стягнути судовий збір у сумі 9084 грн. не зі службових осіб, які, як зазначено у позові, незаконно виділили землю, а з відповідачки, не надавши жодного доказу неправомірності в її діях.
Крім того, суд враховує, що відповідачка, скориставшись правом на приватизацію землі, такого права вже не отримає і їй нема до кого звертатися за компенсацією понесених збитків.
У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно ст. 74 Конституції України органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Громадяни, які отримують правовстановлюючі рішення (як то про визнання права власності) від державних органів правомірно сподіваються, що ці рішення є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.
У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Європейської Конвенції з прав людини (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції.
Отже, позбавлення права власності має бути: здійснене відповідно до закону, необхідне в демократичному суспільстві і спрямоване на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.
Втручання в право на мирне володіння майном повинно здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Перевіряючи дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» констатував порушення такого балансу у зв'язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зробив висновок, що відбулось непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному ЗК України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.
Позбавлення права власності можливе лише за умови, що власник, повідомлений про обмеження у користуванні земельною ділянкою, такі обмеження порушить. При цьому вказані порушення мають бути належним чином зафіксовані, а наслідком таких порушень може бути передбачене законом вилучення земельної ділянки. В іншому випадку позбавлення права власності на земельну ділянку без відповідної майнової компенсації незалежно від того, чи заявляв про неї відповідач, узаконює порушення органів державної влади чи місцевого самоврядування при розпорядженні землею та звільняє їх від будь-якої відповідальності перед особою, яка потерпіла від їх неправомірних дій.
Ситуація, за якої добросовісний набувач - ОСОБА_1 втрачає майно і сама змушена шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення позову і витребування спірної земельної ділянки у відповідача як добросовісного набувача на користь Чернігівської ОДА призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
У позові заступника керівника обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Мезинський національний природний парк про витребування земельної ділянки та скасування записів у державних реєстрах - відмовити.
Позивачі - Чернігівська обласна прокуратура (м.Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114),
Чернігівська обласна державна адміністрація (м.Чернігів, вул.Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Мезинський національний природний парк (с.Деснянське, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, вул.Деснянська, 49а, код ЄДРПОУ 34334132).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду в повному обсязі виготовлено 31 жовтня 2025 року.
Суддя: О. П. Грушко