Справа № 766/9234/21
н/п 2-з/766/74/25
13 жовтня 2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Генічеського районного нотаріального округу Карпенко Олександр Георгійович про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною,
встановив:
До Херсонського міського суду Херсонської області надійшла вказана заява, в якій просить вжити заходів забезпечення позову та заборонити приватному нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу Маковецькій О.А. вчиняти будь-які дії щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 04.06.2025 року у справі №766/9234/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Генічеського районного нотаріального округу Карпенко Олександр Георгійович про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною, задоволено клопотання ОСОБА_1 , залучено її до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, судом встановлено, що така заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено вид забезпечення позову, який необхідно застосувати з обґрунтуванням його необхідності, причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви про забезпечення позову додаються як її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, так і документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути пов'язаними з предметом спору, бути співмірним, необхідними і достатніми.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України- заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За правилами ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів підчас його виконання. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Як вказано у ч. 3ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
В позові позивач просить визнати заяву про відмову від спадщини від 10.09.2019 року недійсною.
У даному випадку позовні вимоги зводяться до визнання недійсною заяви про відмову від спадщини. Разом з тим, заявник просить застосувати захід забезпечення у вигляді заборони приватному нотаріусу вчиняти будь-які дії щодо спадкового майна, що фактично блокує вчинення всіх нотаріальних дій з оформлення спадкових прав іншими спадкоємцями, які не є учасниками спору або не заявляли відповідних вимог.
Зазначений захід забезпечення позову виходить за межі позовних вимог та спрямований на втручання у права інших осіб, що не доведено необхідністю для забезпечення можливого виконання рішення суду. Позивачем не наведено переконливих обставин, які б свідчили про існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову без застосування вказаного заходу.
Таким чином, захід забезпечення позову, що просить застосувати позивач, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, у зв'язку з чим підстави для його задоволення відсутні.
Згідно з ч.9 ст. 153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Оскільки, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, вказану заяву слід повернути заявнику.
Керуючись ст. ст.151, 153, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Генічеського районного нотаріального округу Карпенко Олександр Георгійович про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.І. Майдан