Справа № 766/15738/25
н/п 2-н/766/281/25
20 жовтня 2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по членським внескам на утримання будинку та прибудинкової території,
встановила:
Заявник звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості по членським внескам на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 7681,56 гривень та заборгованість по резервному фонду на капітальний ремонт ліфтів в сумі 1320,00 гривень; судові витрати в розмірі 1302,80 гривень, які складаються з судового збору - 302,80 гривень та витрат на професійну правничу допомогу - 1300,00 гривень.
Представником заявника серед іншого заявлено вимогу про витрати за професійну правничу допомогу, що не відповідає п. 4 ч. 1 ст. 161ЦПК України.
Частиною першою ст.161 ЦПК України встановлено вичерпний перелік вимог за якими може бути виданий судовий наказ.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких також належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Зі змісту ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України випливає, що розмір судових витрат може бути зменшений за клопотанням іншої сторони, якщо така особа доведе не співмірність таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі.
Відповідно до положень ч. 1 ст.167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 137 ЦПК України викладений зокрема у постанові від 25 березня 2020 року в справі №607/1219/18. Так, судом касаційної інстанції було вказано, що відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тому відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
До судових витрат законодавець у пункті 1 частини 3 статті 162, статті 164, пункт 1 частини 5 статті 170 ЦПК України відносить виключно судовий збір.
Таким чином, витрати заявника на правничу допомогу не підлягають стягненню у наказному провадженні, оскільки не є визначеною пунктом 6 частини першої статті 168 ЦПК України сумою судових витрат, що сплачена заявником та підлягає стягненню на його користь із боржника.
Враховуючи наведене, у видачі судового наказу в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.163, 165 ЦПК України, суддя
ухвалила:
У видачі судового наказу за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по членським внескам на утримання будинку та прибудинкової території в частині стягнення витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1300,00 грн, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.І. Майдан