Справа №: 452/3223/25
Провадження № 3/452/1520/2025
Іменем України
22 жовтня 2025 року м.Самбір
суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казан І.С. розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , -
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23 серпня 2025 року ОСОБА_1 того дня о 14.59год у с. Надиби Самбірського району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки ЗІЛ 431410 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, а саме керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння, - різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, та, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
У суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечив і пояснив, що автомобілем не керував, був пасажиром, вийшов із автомобіля і пішов додому, після чого до нього на подвір'я прийшли працівники поліції та безпідставно звинуватили його у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; вважає, що не був зобов'язаний проходити тест на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не був учасником дорожнього руху, а тому відмовився. Відтак із протоколом про адміністративне правопорушення не згідний, оскільки наведені там обставини не відповідають дійсності, так як в момент звернення до нього працівників поліції він автомобілем не керував, зокрема наголосив, що на відеозаписі правопорушення відсутнє відео, де видно, що він керує транспортним засобом, а лише зафіксовано припаркований у полі автомобіль та його спілкування з інспектором на подвір'ї біля будинку.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суддя прийшов до наступного висновку:
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі наведених правових норм, оцінюючи вказаний протокол про адміністративне правопорушення та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надані під час розгляду справи, встановлено також наступне:
Із акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку із виявленням у нього ознак алкогольного сп'яніння 23.08.2025р. о 15.10год було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та у найближчому медичному закладі, однак останній від проходження відмовився.
Разом з тим, суду не надано жодних фото- та відеоматеріалів, або інших доказів за допомогою яких зафіксовано факт самого і безпосереднього керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом марки ЗІЛ 431410 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , 23 серпня 2025 року о 14.59год в с. Надиби Самбірського району Львівської області, з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки із переглянутого у суді відеозапису із службового відео реєстратора та портативного відеореєстратора поліцейського, факт перебування за кермом автомобіля водія не зафіксовано, а також що ОСОБА_1 керував таким, що так само ствердив останній, будучи присутнім у суді; на відеозаписі зафіксовано ділянка поля, де розташований автомобіль та події, які відбуваються біля дому порушника та він відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не зобов'язаний цього робити.
Водночас на відеоролику поліцейський інспектор особі біля його будинку стверджує, що причиною відібрання пояснення та складання протоколу є інформація, що на ЗІЛу водій їздить по селі п'яним. Такі пояснення суддею визнаються безґрунтовними, сказаними зі слів та нічим іншим не підтверджені; а сама поведінка як одного так і другого поліцейського з початку переслідування автомобіля ЗІЛ і особи по сільській дорозі та полем дивиться необ'єктивною.
Так, адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КпАП України, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у абз. 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Отже, лише при наявності в особи, яка саме керувала транспортним засобом, ознак сп'яніння, може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя приймає до уваги те, що факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме, автомобіля транспортним марки ЗІЛ 431410 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції від 23 серпня 2025 року, доданим до справи та відтвореним у суді, не зафіксовано взагалі. На відеозаписах зафіксовано лише розмову між ОСОБА_1 та працівниками поліції біля житлового будинку, а також факт відмови від проходження останнім огляду на стан алкогольного сп'яніння приладом Drager та у найближчому медичному закладі.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в процесі розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, був зупиненим саме під час керування транспортним засобом, - відтак у діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином викладене надає обґрунтовані підстави судді дійти висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого особі адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в діянні ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суддя приходить до переконання, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя