Справа № 448/820/15-к Провадження № 1-кп/450/145/25
28 жовтня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
за участі прокурор ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5
особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6
захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2015 року за № 12015140230000263 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Покосне Братського району Іркутської області, російської федерації, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлучений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
стосовно особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, , громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Сихівського районного суду м.Львова від 11.02.2025р. за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140230000263 від 03.05.2015 року за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що на початку травня 2015 року особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, переслідуючи корисливі мотиви, вступив у злочинну змову із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що була направлена на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме, автомобілем марки "Міцубісі Паджеро", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 .
Згідно попередньої домовленості, 02.05.2015 року, близько 20 год. 00 хв., інша особа (відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження), шляхом обману заманив ОСОБА_8 на вказаному автомобілі у лісовий масив неподалік с.Княжий Міст Мостиського району Львівської області, де разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 застосували до ОСОБА_8 фізичне насильство, що виразилось у нанесенні іншою особою (відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження) декількох ударів по тілу потерпілого, зв'язуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 клейкою стрічкою рук та ніг потерпілого та подальшого прив'язування його до дерева, після чого незаконно заволоділи автомобілем марки "Міцубісі Паджеро", реєстраційний номер НОМЕР_2 та з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, чим своїми діями спричинили потерпілому ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження та завдали матеріальної шкоди на суму 6250 доларів США.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст.289 КК України, а саме вчинення за попередньою змовою групою осіб незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а цивільний позов залишити без розгляду. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримав, просив звільнити його від кримінальної відповідальності ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор та захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо заявленого клопотання не заперечили.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_10 подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, також у заяві повідомили, що ОСОБА_9 немає жодних претензій до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - передбачене ч.2 ст.289 КК України, подія мала місце на початку травня 2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.12 КК України інкриміновані ОСОБА_4 дії є дії є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. ( в редакції закону про кримінальну відповідальність на момент вчинення).
Згідно п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто, згідно обвинувального акту - початок травня 2015 року. З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого та його захисника, закінчився 10-ти річний строк давності, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога, лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та місце реєстрації; раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на даний час проходить військову службу.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
Із наведеного слідує, що минув строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, що є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження за ч.2 ст.289 КК України внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2015 року за № 12015140230000263 стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю.
Потерпілим ОСОБА_8 пред'явлено цивільний позов в порядку ст.128 КПК України до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У заяві потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_10 від 16.11.2024р.зазначено, що потерпілий ОСОБА_8 давно пробачив обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , претензій до них немає і не матиме в майбутньому. Щодо організатора злочину, то він поніс заслужене покарання.
У заяві представника ОСОБА_10 від 30.05.2025р. повідомив, що позиція потерпілого незмінна - він пробачив ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , претензій до них немає і не матиме в майбутньому.
У заяві представник ОСОБА_10 від 23.07.2025р. повідомив, що від подання цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_8 відмовляється.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Враховуючи наведене та те, що представник позивача подав заяву про відмову позивача від позову, тому провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю.
Підстави обирати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 128, 284, 288, 369-372 КПК України, ст.49 КК України, суд, -
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження і звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України в зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2015 року за № 12015140230000263 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. ч.2 ст.289 КК України - закрити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - закрити.
Ухвала може бути оскарженою до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом семи діб з дня її проголошення. Особою, яка була відсутня при проголошенні ухвали суду, у той же строк, з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвала суду, якщо інше не встановлено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяОСОБА_1