Єдиний унікальний номер 142/535/25
Номер провадження 2/142/414/25
іменем України
29 жовтня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
з участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 липня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором № 2366800 від 11.12.2020 року в розмірі 21340 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх), стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 5234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх) сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2366800 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 5500 грн., а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договоромта виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Відповідно до пункту 6.1, 6.2 кредитного договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно- комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепті надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного-повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Також у п. 6.4, 6.5 кредитного договору зазначається, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій Формі. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. Крім того, п. 7.1. кредитного договору визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. 23.03.2021 року TOB «Мілоан» та TOB «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір про відступлення права вимоги № 65-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2366800 від 11.12.2020 року. Враховуючи, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звертається із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату поданя позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21340,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5500 грн.; заборгованість за відсотками - 15235 грн.; заборгованість за комісією - 605 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2025 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 23 липня 2025 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1
05 серпня 2025 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 1348 від 30 липня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року в даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
15 серпня 2025 року на адресу суду представником позивача ТОВ "Кредит-Капітал" адвокатом Усенко М.І. подане клопотання про підтримання позовних вимог, в якому представник розгляд справи присить здійснювати у відсутність представника позивача.
29 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволені позовних вимог просить відмовити, крім того просить зменшити суму процентів за користування кредитом та у разі неявки в судове засідання відповідача відкласти розгляд справи на іншу дату. Відповідач вказує, що не погоджується із періодом за який нараховані відсотки за кредитним договором, оскільки строк позики був 30 календарних днів, а позивачем відсотки нараховані в тому числі і поза межами строку кредитування, що не відповідає вимогам ч.2 ст.1048 ЦК України. Також відповідач вказує, що умови договору не відповідають Закону України "Про споживче кредитування" в частині визначення денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 % за кожен день користування кредитом. Крім того відповідач вказує, що позивачем не доведено факту отримання кредитних коштів відповідачем, при цьому у задоволенні клопотання представника позивача про витребовування таких доказів просить відмовити, та не доведено факту переходу права вимоги до позивача за кредитним договором за договором факторингу, вказує на відсутність в матеріалах справи виписки по картковому рахунку. Також відповідач вказує на несправедливість умов договору, оскільки проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту та фактично є мірою відповідальності споживача. Позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту відповідач заперечує, вказуючи що така умова кредитного договору є нікчемною. Крім того, відповідач вказує що стягнення неустойки в розмірі 14500 грн. не відповідає п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
03 вересня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому представник позивача адвокат Усенко М.І. зазначає, що вважає аргументи наведені у відзиві на позовну заяву безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання за кредитним договором. Представник вказує, що відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору Комісія за надання кредиту складає 605.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 2.2.1 договору Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. Також зазначає, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 (у даному випадку - 10.01.2021). У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п. 2.4.2 цього Договору). Відповідачка відповідно до відомості про щоденні нарахування не внесла жодного платежу щодо погашення тіла та відсотків за кредитним договором №2366800, у зв'язку з чим і утворилась кредитна заборгованість. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 10.01.2021 року. Відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами. У зв'язку із продовження користування відповідачем кредитними коштами, у періоди з 11.12.2020 року по 11.03.2021 року, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.1 Договору, і нарахування процентів здійснювалось кредитором за процентною ставкою 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. ·Щодо доказів переходу права вимоги до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» представник зазначає, що разом із позовною заявою були подані засвідчені копії документів, які в сукупності свідчать про законність та дійсність набуття прав вимоги новим кредитором, а саме: копія договору відступлення прав вимоги №65-МЛ, копія витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №65-МЛ від 23.03.2021 року; копія акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №65-МЛ від 23.03.2021 року; та копія платіжного доручення до Договору відступлення прав вимоги №65-МЛ від 23.03.2021 року, які в сукупності дають підстави Позивачу реалізувати своє право вимоги до Відповідача та стягнення з нього кредитної заборгованості.
Правом подачі заперечення відповідач не скористався.
11 вересня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребовування доказів, в якому представник просить витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) докази щодо інформації: Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_4 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Чи була успішною транзакція здійснена 11.12.2020 року на банківську картку № НОМЕР_4 в сумі 5500 грн. Якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_4 ; Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_4 . В обгрунтування поданого клопотання вказує про неможливість самостійного отримання витребовуваних доказів, оскільки останні є банківською таємницею.
30 вересня 2025 року судове засідання було відкладенно із-за неявки відповідача.
В судове засідання 29 жовтня 2025 року позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" повноважного представника не направив проте в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача адвоката Усенко М.І. від 16.09.2025 про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з'явилась, та на адресу суду повернулись конверти поштових відправлень № 0610277885320 та № R 067013248211, в якому відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації було направлено повістки про виклик до суду на 30.09.2025 та 29.10.2025 р., з відміткою відділення поштового зв'язку про не вручення через відсутність адресата за вказаною адресою.
При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, позивач була обізнана щодо розгляду судом даної справи, оскільки отримала ухвалу про відкриття провадження та повістку на 02.09.2025 р. в поштовому відправленні № 0610275070613, також дана обставина підтверджується поданням відповідачем відзиву.
Будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, двічі не з'явився до суду без поважних причин.
При цьому підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
На підставі наданих суду доказів встановлено, що 11 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № (індивідуальна частина) (а.с. 12-14 зворот)
Відповідно до п. 1.1 даного договору Позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі -кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідно п. 1.2 договору сума кредиту становить 5500.00 грн.
Пунктами 1.3 та 1.4 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 11.12.2020 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.01.2021 року.
Відповідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 605.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 2475.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 договору Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2.3 цього Договору.
Так, відповідно п. 2.2.3. договору Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.
Відповідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Додатком №1 до кредитного договору № 2366800 від 11.12.2020 р. "Графік розрахунків" визначено розмір та дату платежів за договором (а.с.15)
Кредитний договір № 2366800 від 11.12.2020 р. року підписано відповідачем ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію та анкетою-заявою на кредит (а.с. 10, 16)
Отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5500 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 35210567 від 11.12.2020 року про перерахування платником ТОВ "Мілоан" отримувачу ОСОБА_1 на її картковий рахунок НОМЕР_5 *46 суми 5500 грн. за призначенням платежу "кредитні кошти від ТОВ "Мілоан" згідно договору 2366800. (а.с. 17).
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за період з 11.12.2020 р. по 11.03.2021 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 21340 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5500,00 грн.; заборгованість за процентами - 15235 грн., заборгованість за комісією - 605 грн. (а.с. 18-19)
Також судом встановлено, що 23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит - Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Фінансова компанія Кредит - Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2366800 від 11.12.2020 р., що укладений між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 ,за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах Боржників, та підтверджується наданою позивачем копією договору відступлення прав вимоги, актом прийому-передачі реєстру боржників, платіжної інструкції про оплату за відступлення прав вимоги та витягом з реєстру боржників до цього договору, де під номером 690 зазначено ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору 2366800, дата укладення договору 11.12.2020, сума виданого кредиту 5500 грн., залишок по тілу кредиту 5500 грн, залишок по відсотках 15235 грн., залишок по комісії 605 грн., кільуість днів прострочення 71, загальна сума заборгованості 21340 грн., (а.с. 20-28).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 2366800 від 11.12.2020 року отримала в ТОВ "Мілоан" кредит у розмірі 5500 грн. на умовах визначених договором, однак взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконала, чим істотно порушила умови укладеного договору.
Заборгованість за даним кредитним договором, станом на час укладення договору відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року, становила 21340 грн., з яких сума заборгованості за основним зобов'язанням становить 5500 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами - 15235 грн., та 605 грн. комісії.
Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, будь-кому з кредиторів, які б спростовували зазначені розрахунки заборгованості, відповідач суду не надав.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).
З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.
Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит та нарахованих комісії та відсотків.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено обов'язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості.
На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених у ньому підстав.
Відповідач не заперечуючи факту укладення кредитного договору не погоджується із періодом за який нараховані відсотки за кредитним договором, вказує, що умови договору не відповідають Закону України "Про споживче кредитування" в частині визначення денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 % за кожен день користування кредитом, позивачем не доведено факту отримання кредитних коштів відповідачем, та не доведено факту переходу права вимоги до позивача за кредитним договором за договором факторингу, вказує на відсутність в матеріалах справи виписки по картковому рахунку, вказує на несправедливість умов договору, оскільки проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту та фактично є мірою відповідальності споживача, заперечує позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту, та вказує що стягнення неустойки в розмірі 14500 грн. не відповідає п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Проте, такі доводи судом відхиляються у зв'язку з наступним.
Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування та стягнення відсотків за нарахований період позивачем судом відхиляються з огляду на наступне.
Пунктами 1.3 та 1.4 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 11.12.2020 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.01.2021 року.
Відповідно до п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 2475.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 договору Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Та відповідно до п. 2.2.3. договору Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів.
Тобто у період з 11.12.2020 року по 10.01.2021 року включно відсотки мали нараховуватись за ставкою 1,5 відсотка за кожен день користування кредитними коштами, та протягом наступних 60 днів за ставкою 5 відсотків за кожен день користування.
Відповідач у строк визначений п. 1.4 договору свої зобов'язання відповідно до умов договору не виконала, відтак строк кредитування продовжився на 60 днів, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом а саме до 11 березня 2025 року включно за стандартною (базовою) ставкою відповідно п. 1.6 договору.
Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, договір було укладено в електронній формі, з умовами договору відповідачка була ознайомлена, а тому погодилася виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Відтак за умов укдаденого кредитного договору відповідачем мало б бути сплачено 2475 грн. відсотків за користування кредитом у строк з 11.12.2020 по 10.01.2021 та 16500 грн. у період з 11.01.2021 по 11.03.2021 р. за відсутності дострокового погашення кредиту, тобто разом 18975 грн.
Проте позивач просить стягнути з відповідача лише 15235 грн. відсотків, що з урахуванням диспозитивності є його правом і саме в такій сумі відсотків позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо доводів відповідача про несправедливість та неспівмірність умов за яких проценти значно перевищують суму тіла кредиту, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними окремих умов договору у разі визнання цих положень договору несправедливими.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо розміру процентів за кредитним договором, оскільки при укладенні кредитного договору вона була повідомлена про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклала цей договір та користувалася отриманими коштами.
При цьому посилання відповідача на частину 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % суд вважає помилковим з огляду на наступне.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з тим кредитний договір № 2366800 укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" 11 грудня 2020 року на строк 30 днів та строк його дії було продовжено на 60 днів до 11 березня 2021 року, відтак положення цього Закону не застосовуються до даного договору.
Щодо тверджень відповідача про недоведення позивачем факту надання кредитних коштів суд зазначає наступне.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Разом з тим, первісний кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Тому такий доказ, як виписку з рахунку позичальника на підтвердження отримання ним кредитних коштів, позивач об'єктивно позбавлений можливості надати, оскільки не є емітентом банківських послуг в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».
На підтвердження факту перерахування коштів позивач надав копією платіжного доручення № 35210567 від 11.12.2020 року про перерахування платником ТОВ "Мілоан" отримувачу ОСОБА_1 на її картковий рахунок НОМЕР_5 *46 суми 5500 грн. за призначенням платежу "кредитні кошти від ТОВ "Мілоан" згідно договору 2366800 (а.с.17)
Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Разом із тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема виписки з власного банківського рахунку, доступ до якої вона має як клієнт банку-емітента платіжної картки або довідки про відсутність у неї банківської картки № НОМЕР_4 на момент укладення договору та перерахування коштів.
Щодо стягнення комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Загальні витрати за споживчим кредитом включають в себе комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
Висновки Верховного Суду у постановах від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19, наведені відповідачем у відзиві не підлягають застосуванню до правовідносин, що встановлені у цій справі, оскільки обставини таких справ є не релевантними. У справах, що переглядалися Верховним Судом, досліджувалося питання правомірного нарахування кредитором позичальнику та правові підстави стягнення з позичальника в користь кредитора комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, та комісії за обслуговування кредиту (кредитно-касове обслуговування).
Натомість у даній справі одноразова комісія в розмірі 605 грн. встановлена за видачу кредиту, передбачена умовами договору про надання кредиту (п. 1.5.1) і є складовою загальних витрат за споживчим кредитом (пункт 4 частини першої статті 1, частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» - комісія, пов'язна із наданням кредиту), не включає в себе додаткових та/або супутніх послуг за договором не носить періодичного характеру та підлягає стягненню з відповідача.
Твердження відповідача про недоведення позивачем факту набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором спростовуються дослідженими судом копією договору відступлення прав вимоги, актом прийому-передачі реєстру боржників, платіжної інструкції про оплату за відступлення прав вимоги та витягом з реєстру боржників до цього договору, які є належними допустимими та достатніми доказами набуття права вимоги позивача ТОВ "ФК Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2366800 від 11.12.2020 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан".
Позивач не просить стягнути з відповідача жодних штрафних санкцій, як відповідальності за порушення договірних зобов'язань відтак заперечення відповідача в цій частині не заслуговують на увагу взагалі, ні в частині зменьшення сум неустойки пені чи відсотків за порушення зобов'язання ні в частині застосування п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.
Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року, укладеного між ТОВ "ФК Кредит-Капітал" та Адвокатським об'єднанням "Апологет", копію акта № 32 про надання послуг (правничої допомоги) від 18.06.2025 року, згідно якого загальний обсяг наданої правничої допомоги визначено в сумі 7000 грн., та детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025 р. від 18 червня 2025 року, відповідно яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 7000 грн.
Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, які також підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал"(код ЄДРПОУ 35234236, 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 2366800 від 11.12.2020 року в розмірі 21340 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал"(код ЄДРПОУ 35234236, 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) та 7000 грн. (сім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: