ЄУН 387/1247/25
Номер провадження по справі 2/387/671/25
06 жовтня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі :
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Представник позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 у якому просить стягнути з АТ "Сенс Банк" за виконавчим написом №7382 вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 07.06.2021 у сумі 8213 гривень 77 копійок та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги сторона позивача зазначає, що приватним виконавцем Кіровоградської області Шмальком О.О. було примусово стягнуто кошти за виконавчим провадженням №66716432 , яке було відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. за номером 7382 від 07.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 54 865 грн 15 копійок на користь АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк". 28.05.2025 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області було винесено рішення по справі №387/282/25, згідно якого : "Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений №7382 від 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. та зареєстрованого в реєстрі про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення вимог АТ "Альфа-Банк" правонаступник Акціонерне товариство "Сенс Банк" заборгованості в розмірі 54 865 гривень 15 копійок". Під час виконання виконавчого провадження з боржника було стягнуто кошти у сумі 8213,77 грн, які були перераховано стягувачу АТ " Сенс Банк". Таким чином, відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 8213,77 грн, що спонукало позивачку звернутися до суду з відповідним позовом.
18.09.2025 представник відповідача Луньова А.Г. через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову та у стягненні витрат на правову допомогу за недоведеності або зменшити їх розмір. Суть заперечень зводиться до того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про фактичне перерахування в повному обсязі утриманих з позивачки коштів відповідачу на підставі оспорюваного виконавчого напису.
19.09.2025 представник позивача Осипенко О.В. через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надала відповідь на відзив де зазначила, що доводи відповідача є безпідставними та недоведеними, а клопотання відповідача про зменшення витрат має бути беззастережно відхилене.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивача Галайчук Г.С. 06.10.2025, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді "Ухвала спрощеного провадження" від 26.08.25 по справі №387/1247/25 надіслано одержувачу АТ "Сенс Банк" в його електронний кабінет. Документ доставлено 27.08.2025.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 06.10.2025.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зі змісту оферти на укладення договору про надання кредиту № 501232471 від 04.02.2020 встановлено, що ОСОБА_1 уклала з АТ "Альфа-Банк" договір на суму 28 359,56 гривень (а.с. 8-9).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. 07.06.2021 було вчинено виконавчий напис № 7382 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 54 215 гривень 15 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аталон Банк" (а.с. 10).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександра Олександровича від 06 вересня 2021 року, відкрито виконавче провадження №66716432 за виконавчим написом № 7382, виданим 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. (а.с.6).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О. 21.02.2024 внесено зміни (доповнення) до реєстраційних даних щодо назви АТ "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (а.с. 5).
Зі змісту листа приватного виконавця №22321 від 16.06.2025 слідує, що 06.09.2021 на виконання до приватного виконавця надійшов виконавчий напис №7382 виданий 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №501232471 на користь ТА "Сенс Банк" в сумі 54865, 15 грн. Відповідно до вимог ст.ст. 24,25,26 ЗУ "Про виконавче провадження" приватним виконавцем 06.09.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66716432. Під час виконання вищевказаного виконавчого провадження з боржника стягнено кошти в сумі 9535,15 грн, які розподілені відповідно до вимог ст.ст.46,47 ЗУ " про виконавче провадження", а саме 8213,77 грн перераховано боргу на користь АТ " Сенс Банк"; 300,00 повернено АТ " Сенс Банк" сплаченого авансового внеску; 821,38 грн перераховано основної винагороди приватного виконавця та 200,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 4).
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по цивільній справі ЄУН 387/282/25 від 28.05.2025 позовні вимоги представника позивача Федяєва С.В. в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О. про захист прав споживачів - задоволено . Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений №7382 від 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. та зареєстрованого в реєстрі про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення вимог АТ "Альфа-Банк" правонаступник Акціонерне товариство "Сенс Банк" заборгованості в розмірі 54 865 гривень 15 копійок. Рішення суду набрало законної сили 18.07.2025 (а.с. 30-36).
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлено (частина 5 статті 82 ЦПК України).
Оскільки виконавчий напис №7382 вчинений 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., на підставі якого з позивачки стягнуто 8213,77 грн., рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по цивільній справі ЄУН 387/282/25 від 28.05.2025 суду визнано таким, що не підлягає виконанню, ці обставини, відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18.
Враховуючи, що підставою отримання відповідачем суми у розмірі 8213,77 грн. було стягнення з позивача в примусовому порядку заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правова підстава, на підставі якої набуто грошові кошти, відпала.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 8213,77 грн.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 рокуу справі № 756/15736/18.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).
Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Таким чином, для документального доведення понесення стороною витрати на правову допомогу, необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі№ 686/31892/19.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд зважає, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду лише ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1550363 від 30.07.2025. При цьому до матеріалів справи позивачем не додано ані договору про надання правових послуг, з якого можливо було б встановити розмір гонорару адвоката, ані акту виконаних робіт, ані доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Причини неможливості надання даного договору при зверненні до суду та під час перебування справи в провадженні суду, стороною позивача не повідомлялись.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, тому такі витрати слід залишити за позивачем.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.15, 16, 81, 82, 83, 1212 ЦК України,ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 134, 137, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 стягнені кошти за виконавчим написом №7382 вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 07.06.2021 у сумі 8213 гривень 77 копійок (вісім тисяч двісті тринадцять гривень 77 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 гривень 96 копійок (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката у справі ЄУН 387/1247/25 залишити за позивачем.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство "Сенс Банк" (03150, м.Київ вулиця Велика Васильківська,100, ЄДРПОУ 23494714).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО