справа № 361/3584/22 головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М.
провадження № 22-ц/824/15158/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дутчак І.М., у м. Бровари, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_3 про визнання неправомірними, скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд:
- визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора Гуцуляк Тетяни Віталіївни про державну реєстрацію від 28 серпня 2019 року за індексним номером 48422154 та запис про реєстрацію за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», після перейменування «Сенс Банк», права власності № 32988288 від 23 серпня 2019 року;
- витребувати на його користь від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 травня 2008 року між ним та АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір № 800003919, за умовами якого Банк надав йому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 130 500,00 доларів США з датою остаточного повернення кредиту - 21 травня 2018 року, цільове використання кредиту: оплата (часткова оплата вартості квартири АДРЕСА_1 . На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, 21 травня 2008 року між ним і Банком був укладений договір іпотеки № 800003919-И, предметом іпотеки за даним договором є квартира АДРЕСА_1 . Вказував, що 28 серпня 2019 року реєстратором Гуцуляк Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 48422154, згідно із яким право власності на вказану квартиру було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» (номер запису про право власності: 32988288). Підставою виникнення права власності зазначено: Повідомлення про звернення стягнення, серія та номер: б/н, видавник: АТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір № 800003919-И, серія та номер: 12816, виданий, 21.05.2008, видавник: Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Морозова С.В. У подальшому, 22 січня 2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50755060 від 22 січня 2020 року про реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_3 , підставою виникнення права власності ОСОБА_3 вказано: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 331, виданий 22.01.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.Є. (номер запису про право власності: 35133531). Вважає, що рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за Банком та відповідно записи про право власності є незаконними (протиправними), прийняті із порушенням норм законодавства, зокрема, Банк не звертався до нього (позивача) з вимогою про усунення порушень; при реєстрації права власності на іпотечне майно Банком не надано реєстратору, а останнім не встановлено розміру заборгованості за кредитним договором, яка задоволена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; оспорювана квартира є майном, на яке поширюється ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; Банк не провів оцінку нерухомого майна перед набуттям предмета іпотеки у власність. Враховуючи зазначені вище обставини, позивач ОСОБА_1 вважає, що спірна квартира із його власності вибула за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Банком, який у подальшому відчужив квартиру ОСОБА_3 , тому, посилаючись на ст. 388 ЦК України, позивач вважає, що наявні підстави для витребування на його користь від ОСОБА_3 , як добросовісного набувача спірної квартири.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладенні ним у позовній заяві та звертає увагу суду, що розгляд справи по суті відбувся за відсутності позивача, якого взагалі не було повідомлено про дату та час розгляду справи, а також за відсутності представника позивача, який хоч і був повідомлений про дату та час розгляду справи проте подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату у зв'язку з неможливістю участі у розгляді справи саме 30 червня 2025 року з об'єктивних причин. Судом першої інстанції було повністю проігноровано доводи позивача, було повністю проігноровано недоведеність відповідачем-2 будь-яких заперечень щодо позову (відзив не подавався, а в ході судового розгляду відповідач-2 просто зазначав, що заперечує проти позову без будь-якого обґрунтування та надання будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень). Судом першої інстанції не було взято до уваги, що заперечення відповідача-1 проти позову не підтверджені жодним доказом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування. через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 21 травня 2008 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (після перейменування АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 800003919.
21 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором № 800003919, між Банком і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 800003919-И, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 12817.
Згідно із п. 3.1 вказаного іпотечного договору № 800003919-И з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 800003919, позивач ОСОБА_1 передав у іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 .
28 серпня 2019 року державним реєстратором Гуцуляк Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 48422154, згідно із яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» (номер запису про право власності: 32988288). Підставою виникнення права власності зазначено: повідомлення про звернення стягнення, серія та номер: б/н, видавник: АТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір № 800003919-И, серія та номер: 12816, виданий, 21.05.2008, видавник: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Морозова С.В.
22 січня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., зареєстрований в реєстрі за № 331, та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50755060 від 22 січня 2020 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 35133531).
10 вересня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва у цивільній справі № 752/25073/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк»про припинення зобов'язань ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Зі змісту даного рішення суду вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», у якому просив про припинення зобов'язань за кредитним договором № 800003919 та іпотечним договором № 800003919-И, укладеними 21 травня 2008 року між ним і Банком; в обґрунтування своїх вимог він посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ним умов укладеного 21 травня 2008 року кредитного договору, 13 травня 2010 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було ухвалено рішення у справі № 636-10/75/10, яким стягнуто з нього на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2008 року у сумі: за кредитом - 991254,60 грн., по процентах - 97826,81 грн., по пені - 155998,68 грн., судових витрат - третейського збору в сумі 99,35 грн. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2012 року у справі № 2515/5319/2012 видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення третейського суду. Також посилався на те, що 28 серпня 2019 року реєстратором Гуцуляк Тетяною Віталіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Альфа-Банк», що свідчить про те, що відповідачем реалізовано право позасудового врегулювання та відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набуто як іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження.
У ході розгляду вказаної цивільної справи № 752/25073/20 судом встановлено, що АТ «Альфа-Банк» було реалізоване право позасудового врегулювання і відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набуто ним як іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження. Внаслідок передачі Банку права власності на об'єкт нерухомого майна (предмет іпотеки): квартира АДРЕСА_1 , що є способом позасудового врегулювання спору, його зобов'язання Позичальника за кредитним договором є припиненими. Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання згідно із ст. ст. 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.
Наведені обставини підтверджують, що позивач ОСОБА_1 виконав усі свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку. Оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за кредитним договором позивачем ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, зобов'язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, теж припинилося.
На підставі встановлених обставин у цивільній справі № 752/25073/20, судом припинено зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 800003919 та іпотечним договором № 800003919-И, укладеними 21 травня 2008 року між ним і Банком.
28 листопада 2021 року вказане вище рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року набрало законної сили.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 ініціював спір про припинення його зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, тобто спрямував своє волевиявлення на припинення правовідносин між ним і Банком, тому при вирішенні заявленої вимоги суд враховує таку поведінку позивача у цій справі, а також заявлені ним вимоги із застосування приватно-правової конструкції з метою повернути квартиру, яка була предметом іпотеки, за припиненим зобов'язанням, що суперечить рішенню суду, яке набрало законної сили, тому суд вважав, що відсутня правомірність вимог позивача про витребування квартири від ОСОБА_3 , оскільки з огляду на фактичні обставини цієї справи, а також з урахуванням викладеного, витребування майна у даній справі від добросовісного набувача не вказує на правомірність заходу втручання у право на мирне володіння майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), згідно з яким формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У справі що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Альфа-Банк» про припинення його зобов'язань за кредитним договором № 800003919 та іпотечним договором № 800003919-И, укладеними 21 травня 2008 року між ним і Банком, з підстав набуття АТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, та цей позов судом було задоволено. Отже, позивач сам ініціював справу про припинення своїх зобов'язань за вказаними договорами, що свідчить про те, що він був обізнаний про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Банком та погодився з ним, до цього з позовом про невизнання такого права та оскарження реєстрації права власності за Банком на предмет іпотеки не звертався, а пред'явив позов саме про припинення зобов'язань за кредитним договором та іпотечним договором. На підставі вказаного вище рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року, ухваленого у справі № 752/25073/20, позивач ОСОБА_1 з власної ініціативи втратив статус іпотекодавця предмета іпотеки та між ним і Банком припинилися права та обов'язки сторін за вказаними кредитним та іпотечним договорами, що складали зміст конкретного зобов'язального правовідношення, тобто всі права, набуті сторонами за вказаними правочинами не повинні здійснюватися, а створені обов'язки та наслідки не підлягають виконанню.
Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що: «Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Подібні висновки викладено і у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
У справі, яка переглядається, поведінка позивача є непослідовною, не відповідає попереднім його діям та по суті є недобросовісною.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з вказаними висновком суду першої інстанції.
Так, дії позивача ОСОБА_1 який ініціювавши спір про припинення своїх зобов'язань за кредитним договором № 800003919 та іпотечним договором № 800003919-И, з підстав набуття банком права власності на предмет іпотеки, домігся ухвалення судового рішення про звільнення себе від обов'язку сплачувати заборгованість за кредитним договором.
Згодом, пред'явивши позов, наслідком задоволення якого є повернення у власність квартири, за рахунок якої власне і було припинене його зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами, позивач фактично має за мету отримати у власність звільнену від обтяжень іпотекою квартиру, не виконуючи при цьому своїх зобов'язань за кредитним договором.
Зазначена поведінка позивача суперечить його попередній поведінці (добровільного визнання припиненими договірних відносин між ним і Банком через реєстрацію останнім права власності на предмет іпотеки) та є недобросовісною.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.