Справа № 542/607/25 Номер провадження 22-ц/814/3626/25Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
28 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Тетяна Володимирівна, на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року (повний текст рішення складено 14 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження -
Короткий зміст позовних вимог
04 квітня 2025 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який підписаний його представником - адвокатом Кучерявою Т.В.
Позов мотивований тим, що позивач з 20 листопада 1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2011 року розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім'ї колишнього подружжя народилася дитина - дівчинка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
У графі «батьки» батьком зазначений ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
З часом, у міру зростання дитини, позивач почав відчувати сумніви щодо свого батьківства стосовно неї. Позивачем була зроблена пропозиція дружині щодо проведення дослідження на предмет встановлення біологічного батьківства.
За результатами такого дослідження, проведеного ТОВ «Гентріс ЛТД» 24 березня 2010 року, позивачем отримано висновок фахівця № ген 29-10, згідно якого, молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що батьківство ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_3 виключається.
Як наслідок, він звернувся із позовом про розірвання шлюбу, сторони припинили будь-які відносини та спілкування, позивач помилково вважав, що висновку експерта достатньо для того, щоб він не значився батьком дитини. Після встановлення на телефоні застосунку «Дія», позивач побачив в застосунку наявність свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_3 , що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ОСОБА_1 вказує на те, що відповідно до статті 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього, як батька із актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Вказує на позицію, висловлену, зокрема, у пунктах 8, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Зокрема, зазначає, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини, суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини. Наголошує, що відповідно до пункту 8 вказаної Постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
У зв'язку з вище викладеним, просив суд виключити відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 07 серпня 2007 року за № 56.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено належними, достовірними та допустимими доказами відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка підписана його представником - адвокатом Кучерявою Т.В., просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року у справі № 542/607/25, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам у справі та не врахував позицію відповідачки, яка не заперечувала проти задоволення позову.
Вважає, що маються підстави для задоволення позову.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу, з дотриманням вимог ЦПК України, до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник позивача під час судового засідання апеляційну скаргу підтримала, пославшись на викладені в апеляційній скарзі обставини.
Позивач, відповідачка та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
При цьому, від відповідачки надійшла заява, у якій вона вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить справу розглядати без її участі.
Від третьої особи надійшла заява, у якій вона просить розглядати справу у відсутності представника Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що сторони справи перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2011 року (а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 серпня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
На підтвердження відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач надав суду копію висновку фахівця № ген 29-10, проведеного ТОВ «Гентріс ЛТД» 24 березня 2010 року, згідно якого молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що батьківство ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_3 виключається.
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо підстав оспорювання батьківства
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Як передбачено частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Як визначено частинами другою-шостою вищевказаної статті, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частина друга).
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (частина третя).
Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини (частина четверта).
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п'ята).
До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (частина шоста).
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що у справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див.: рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню, проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).
Тобто, чоловік, вважаючи, що він не являється біологічним батьком дитини, відповідно до частини першої статті 136 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, а держава повинна забезпечити «повагу» до «приватного життя» позивача із дотриманням справедливого балансу інтересів.
Щодо доведеності позовних вимог
Як передбачено частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої-другої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Питання належності, допустимості, достовірності та достатності доказів врегульовано, зокрема, статтями 77-80 ЦПК України.
Так, стаття 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга).
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина третя).
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта).
Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга).
За приписами статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як визначено статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга).
Відповідно до статті 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина друга).
Як визначено частиною третьою статті 89 ЦПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Як було встановлено, напідтвердження відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач надав суду копію висновку фахівця № ген 29-10, проведеного ТОВ «Гентріс ЛТД» 24 березня 2010 року, згідно якого молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що батьківство ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_3 виключається.
При цьому, із наданого висновку фахівця вбачається, що він проведений на підставі молекулярно-генетичного аналізу, що є науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини.
Наданий висновок фахівця є тестом ДНК, і хоча він не являється висновком експерта, але відноситься до інших доказів, зокрема, документів.
При його оцінці як доказу, колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок містить інформацію щодо предмета доказування, а саме наявність чи відсутність кровного споріднення між батьком та дитиною.
Матеріали справи не містять даних щодо отримання висновку фахівця № ген 29-10, проведеного ТОВ «Гентріс ЛТД» 24 березня 2010 року, у порушення порядку встановленого законом.
Крім того, оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів підкреслює, що відповідачка заперечень проти вказаного висновку не висловлювала та не спростовувала його достовірність.
Також ОСОБА_2 , як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, подала заяви, у яких проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції, зазначення у висновку фахівця № ген 29-10, проведеного ТОВ «Гентріс ЛТД» 24 березня 2010 року, лише прізвищ осіб та їх ініціалів без зазначення повністю імен та по батькові, за наявності тієї обставини, що відповідачка не заперечувала факт проведення вказаного дослідження та беручи до уваги подані нею заяви, згідно яких вона не заперечує проти задоволення позову, то вказане не дає підстави не брати вказаний доказ до уваги.
Отже, із урахуванням наведеного, наданий доказ (висновок фахівця) є достовірним та достатнім, оцінку якому суд апеляційної інстанції надає із урахуванням позиції сторін справи та інших матеріалів справи у їх сукупності.
На думку колегії суддів, із урахуванням всіх обставин справи, позивач довів факт відсутності кровного споріднення між ним та ОСОБА_3 .
Щодо інших обставин справи
Як встановлено, позивач звернувся до суду з позовом 04 квітня 2025 року, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Враховуючи, що до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (частина шоста статті 136 СК України), значення має, що позивач звернувся до суду з позовом до досягнення дитиною повноліття (частина третя статті 136 СК України).
Разом з тим, колегія суддів, із урахуванням того, що дитина досягла повноліття під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції звертає увагу, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом при зверненні до суду із дотриманням вимог частини третьої статті 136 СК України.
Колегія суддів враховує, що законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, а також їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Вказані правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, яка хоча і стосується розгляду справи про позбавлення батьківських прав, але наведені у ній висновки можуть бути враховані щодо питання розгляду справи про оспорювання батьківства після досягнення дитиною повнолітня, за умови звернення із позовом до суду до досягнення дитиною повноліття.
Тобто у даній справі, суд має продовжити розгляд справи і прийняти судове рішення за результатами розгляду апеляційної скарги по суті заявлених вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Т.В., підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Тетяна Володимирівна - задовольнити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження - задовольнити.
Виключити відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 07 серпня 2007 року за № 56.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко