Справа № 554/1229/21 Номер провадження 22-ц/814/3421/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
29 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»
на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2025 року, ухвалене суддею Сініциним Е. М., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, -
12.02.2021 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних всього у розмірі 58 453,06 грн, яка складається з: 56 534,81 грн - заборгованість за послуги теплопостачання, 820,71 грн - індекс інфляції, 1097,54 грн - 3% річних; стягнути з відповідачів в солідарному порядку судовий збір у розмірі 2 270 грн.
Позовна заява мотивована тим, що предметом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води споживачам категорії населення, які віднесені до комунальних. Взаємовідносини ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачів врегульовані договором від 15.04.2014. Предметом даного договору є надання послуг з централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 36,8 кв.м. Розмір плати за надані послуги становить: за послугу централізованого опалення - 1596,93 грн/Гкал (протягом опалювального періоду); за послугу з централізованого постачання гарячої води - 96,71 грн/куб.м. Відповідачі порушили умови договору, обов'язок по оплаті спожитих послуг з постачання теплової енергії виконували не належним чином. За період з 01.11.2017 по 01.10.2020 утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 56 534,81 грн. За період з 21.12.2017 по 01.10.2020 нараховано індекс інфляції в сумі 820,71 грн та 3% річних в сумі 1097,54 грн
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 липня 2021 року позов - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з теплопостачання, яка утворилась за період з 01.11.2017 по 01.10.2020 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, у загальному розмірі 58 453,06 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 2 270 грн сплаченого за подання позову до суду судового збору (т.1 а.с. 41-43).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 липня 2021 року у цивільній справі №554/1229/21 за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - скасовано. Призначено цивільну справу за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості до судового розгляду в загальному порядку. Призначено підготовче судове засідання на 17 липня 2023 року на 10 год 00 хв (т.2 а.с. 59-60).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2025 року у позові Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячої води - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, враховуючи, що позивачем наданий первісний розрахунок, справа розглядалася після скасування заочного рішення, тому дослідженню підлягають докази, що були подані з позовною заявою, відповідно, наданий позивачем під час розгляду справи іншій розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки поданий з порушенням ч.2 ст. 83 ЦПК України, а також вказані в ньому дані не збігаються з даними у первісному розрахунку. Суд першої інстанції вважав, що зазначення позивачем про те, що виникли правовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачами на підставі договору №3976ЛК від 01.09.2020, не знайшло свого підтвердження. Суд першої інстанції погодився з доводами сторони відповідачів, що ОСОБА_1 не підписувала договір №3976ЛК від 01.09.2020, тому не брала на себе зобов'язання реструктуризації боргу, оскільки на договорі відсутній підпис споживача, а підпис у додатку №1 до договору не підтверджує погодження ОСОБА_1 з умовами договору. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, тому в позові необхідно відмовити.
В апеляційній скарзі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, щообов'язок своєчасно оплачувати надані послуги лежить на споживачеві, при цьому порядок проведення розрахунків у разі встановлення будинкових засобів обліку визначений, в тому числі, й умовами укладеного між підприємством та відповідачем 01.09.2020 договору, і відповідач була достовірно обізнана про його умови. При цьому укладений договір є чинним, ніким не оспорювався, тому підлягає належному виконанню. Проведений підприємством порядок обліку послуг з централізованого опалення, підтверджений належними доказами. Звертається увага, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано та не надано належної оцінки доказам. При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися розмір заборгованості. Відповідно, застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування. Наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. 23.07.2020 підприємством ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було взято на абонентський облік вузол роздільного обліку теплової енергії №3880 К по квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується актом про прийняття. У липні 2020 до підприємства звернулася ОСОБА_1 щодо врегулювання питання погашення заборгованості за послугу з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що утворилася за кв. АДРЕСА_2 в сумі 56 534, 81 грн, в свою чергу, підприємство «Полтаватеплоенерго» запропонувало споживачу укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, з можливістю поступового погашення заборгованості строком на 11 місяців. У зв'язку з чим, 01.09.2020 було укладено договір №3976 ЛК про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 . Невід'ємною частиною договору є додаток №1 до договору №3976 ЛК від 01.09.2020, який підписано власноруч ОСОБА_1 . Згідно п.13 договору №3976 ЛК від 01.09.2020 споживач взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість, що склалася станом на 01.09.2020 в сумі 56 534,81 грн до 01.08.2021, проводячи оплату боргу щомісячно рівними частинами та включаючи поточні платежі. Відповідно до п. 34 договору №3976 ЛК від 01.09.2020 договір укладається на два роки і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. На час розгляду справи в суді вищевказаний договір був чинним та підлягав належному виконанню. У судовому порядку договір не оскаржувався. Пунктом 37 договору №3976 ЛК від 01.09.2020 встановлено, що з моменту укладення вказаного договору, втрачає чинність договір від 15.04.2014. У зв'язку з невиконанням умов договору №3976 ЛК від 01.09.2020, із якими ОСОБА_1 була обізнана, підприємство було змушене звернутися до суду щодо стягнення заборгованості в примусовому порядку. Звертається увага суду, що висновки суду першої інстанції, згідно яких ОСОБА_1 не підписувала вказаний договір, не підтверджено належними доказами, зокрема відповідачем до суду, як на підставу своїх запереченнь, не надано доказів на підтвердження укладення та підписання вказаного договору третьою особою, не надано висновку експерта про проведення почеркознавчої експертизи, а тому висновки суду фактично зводяться до припущення, що є неприпустимим. Відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовано договором про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води №3976 ЛК від 01.09.2020, який на час виникнення спірних правовідносин був чинним, а співвідповідач, підписавши вказаний договір, визнала вказану заборгованість, що врегульовано п.13 вказаного договору. При отримані у липні 2020 інформації від ТОВ «Еталон-АСП» про проведення 02.07.2020 повірки приладу обліку гарячої води лічильника гарячої води, було дораховано 98 м3 за період з 01.12.2018 по 01.07.2020 (від останньої інформації від споживача про показання приладу обліку гарячої води) згідно середнього фактичного споживання по тарифам, які діяли в зазначений період, а саме 5,2 м.куб по тарифу 83,33 грн/м.куб та 92,8 по тарифу 96,71 грн/м.куб. Споживання гарячої води за грудень 2018 року було прораховано по тарифу 83,33 грн/м3 (що діяв у спірний період), за період з 01.01.2019 по 01.07.2020 по тарифу 96,71 грн/м3 (що діяв у спірний період), та наведено в розгорнутому розрахунку заборгованості. Судом першої інстанції при цьому помилково зроблено висновок, що підприємством проведено нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води у розмірі 98 м.куб по тарифу 96,71 грн/ м.куб, що суперечить наведеним вище доказами. У травні 2019 підприємством було виконано розрахунок невикористаних сум субсидій, які надавалися у період з жовтня 2018 по січень 2019 не у грошовій формі. За результатом виконаного розрахунку невикористана сума субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого постачання гарячої води, яка повернута до бюджету, склала 549,98 грн, що відображено в розрахунку. Відповідно до ч.5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не є розпорядником бюджетних коштів, а тому розмір житлової субсидії за адресою відповідачів, що надходив від органів соціального захисту населення, відображений в розрахунку заборгованості. На підставі вищевикладеного, підприємство проводить нарахування за послугу централізованого опалення мешканцям квартир, які не обладнані індивідуальними приладами обліку, з чітким дотриманням вимог пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005. Загальний обсяг спожитої на опалення приміщень, визначений за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії, розподіляється пропорційно опалювальної площі кожної опалювальної квартири. Іншого порядку розподілу послуг і проведення нарахуваннь законодавством, що діяв у спірний період, не передбачено. З вищевикладеного слідує наступне, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що полягають в тому, що судом не досліджено Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правила надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, в повному обсязі та порушено норми процесуального права, які полягають в тому, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам, що підтверджують правомірність розрахунків позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко І.О. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що у судовому засіданні сторонами визнавалось, що відповідачі проживають за адресою: квартира АДРЕСА_2 , а також надання послуг ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за вказаною адресою.
Оцінюючи надані сторонами докази, а саме - розрахунок заборгованості, суд першої інстанції визнав, що він не може визнаватися належним та допустимим доказом, оскільки в ньому не в повному обсязі відображена інформація про наявність субсидії та її розмір, про що свідчить надане відповідачем повідомлення про призначення субсидії за 08.01.2019 (т.1 а.с. 60), згідно якого на рахунок ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшла субсидія у розмірі 398,82 грн та 117,86 гр. Розрахунок містить арифметичні помилки, оскільки у липні 2020 відображено споживання гарячої води в обсязі 98 м.куб. за тарифом 96,71 грн./м.куб, перемноживши цифри отримуємо суму 9 477,58 грн, а в розрахунку відображена сума - 9 407,42 грн (т.1 а.с. 5-6).
Доводи представника позивача, що нарахування заборгованості відбувалося на підставі пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, оскільки лише одна квартира, а саме квартира відповідачів не була оснащена приладом обліку, про що вказано в Інформації про розподіл обсягу спожитої теплової енергії між споживачами у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 за лютий та березень місяць, де вказано, що квартира АДРЕСА_4 не передали покази лічильника, а в квартирі АДРЕСА_5 не встановлено лічильник (т.1 а.с. 138-144), суд першої інстанції вважав необґрунтованим.
Дане ствердження та Інформація спростовані відповідями ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» від 18.05.2020 за №31-750 (т.1 а.с. 72) та від 03.09.2020 за №М-713 (т.2 а.с. 20), в яких зазначено, що «по теперішній час лише 29 квартир з загальної кількості» не обладнані приладом обліку, «протягом опалювального сезону 2019-2020 у вашому житловому будинку залишалася незначна кількість квартир, не оснащених вузлами комерційного обліку».
Тобто, суд першої інстанції вважав, що нарахування заборгованості відбулося лише на одну квартиру - квартиру відповідача, без відповідних правових підстав та за невстановлених позивачем обставин, а саме кількості квартир, що не обладнані приладом обліку.
Більш того, у розрахунку заборгованості не міститься інформація про подальше перерахування суми заборгованості, як про це зазначено в пункті 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Посилання відповідача на те, що у розрахунку позивачем не враховані суми платежів, а саме, сума за листопад 2017 у розмірі 320,14 грн, знайшло своє підтвердження та визнано позивачем, який у клопотанні від 23.05.2024 №29-01/2-1910-202-0 зазначив про зменшення заборгованості на вказану суму. Однак, вказане не відображено у розрахунку (т.1 а.с. 111-112).
Суд першої інстанції погодився з позицією відповідача відносно того, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просить стягнути з відповідачів витрати підприємства за послуги, які відповідачі не отримували, оскільки опалювальна площа квартири 36,8 кв.м, а позивач нараховує відповідачам - 8,58073 Гкал в січні 2020 та 15,99016 Гкал в березні 2020, внаслідок споживання усіма 90 квартирами будинку - 54,94186 Гкал та 28,45971 Гкал, що дорівнює відповідно нарахування на квартиру відповідачів - 15,6% та 56,19% від загального обсягу споживання.
Саме такий показник сумарного обсягу теплової енергії зазначений у наданій ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» інформації - «Показання вузла комерційного обліку та обсяги споживання теплової енергії будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.11.2017 по 30.09.2020 (т.1 а.с. 64).
Враховуючи, що опалювальна площа квартири не збільшувалася і дорівнює 36,8 кв.м, то позивач не має право нараховувати понесені ним витрати на опалення лише на квартиру, посилаючись на пункт 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630.
Квартира з опалювальною площею 36,8 кв.м. не може споживати послуги у розмірі 15,6% та 56,19% від загального обсягу споживання всіма 90 квартирами будинку і нести тягар відшкодування витрат підприємства.
Теж саме стосується і споживання гарячої води, тому вказаний у розрахунку обсяг спожитої відповідачами за липень 2020 - 98 м.куб. є необґрунтованим.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи представником позивача наданий інший розрахунок, який не співпадає з показниками, що зазначені в первісному розрахунку, але і він містить нові дані - споживання відповідачами обсягу теплової енергії у січні 2020 - 5,41062 Гкал, у лютому 2020 - 4,31075 Гкал, у березні 2020 - 9,36729 Гкал, хоча в ті ж самі місяці в 2018 цей показник дорівнював не більше 0,72479 Гкал, у 2019 не більше 0,52605 Гкал (т.1 а.с. 93).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
В пункті 18 Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 вказано, що після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
В п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
А також в ч.1 ст.9 Закону закріплено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Тобто нормами Закону встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати за надані та спожиті послуги.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову єстягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних всього у розмірі 58 453,06 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи спірний період, за який виникла заборгованість (з 01.11.2017 по 01.10.2020, виходячи зі змісту позовних вимог), до спірних правовідносини підлягає застосуванню спеціальне законодавство, що регулює правовідносини у сфері надання послуг з теплопостачання, що діяло станом на час спірних правовідносин.
Таким законодавством є Житловий кодекс України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (в редакції, яка втратила чинність 01.05.2019) та №2189-VIII (в новій редакції), а також Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, що діяли на час виникнення спірних правовідносин (втратили чинність на підставі постанови Кабінету міністрів України №85 від 02.02.2022).
Статтею 6 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (у чинній редакції) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Правил №630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Відповідно до пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Відповідно до пункту 18 Правил №630, після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги.
Пунктом 18 Правил №630 передбачалося, що споживачі зобов'язані оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII в чинній редакції.
Такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) та пункт 5 частини другої статті 7 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII в новій редакції).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).
Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Пункт 8 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що співвласники будівель, які були приєднані до зовнішніх мереж зобов'язані обладнати свої приміщення вузлами розподільного обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень частин першої, третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Так, зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства, Цивільного кодексу України, укладений сторонами на основі вільного волевиявлення та спрямований на реальне настання правових наслідків.
Отже, у разі якщо договір не припинив дію у встановленому законодавством порядку та зобов'язання прийняті сторонами не виконані, виконання зобов'язань має здійснюватись з дотриманням законодавства.
Відповідно до пункту 18 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 (в редакції від 07.02.2019), після закінчення опалювального (неопалювального) сезону невикористана сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається виконавцем комунальних послуг до державного бюджету в повному обсязі на підставі акта розрахунку загального обсягу невикористаних сум житлової субсидії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, якимй полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користуванним ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Як вбачається з матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з теплопостачання (централізованого опалення та постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 36,8 кв.м, особовий рахунок № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 5-6).
Відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовані договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 15.04.2014, що діяв до 01.09.2020 (т.1 а.с. 9).
Згідно п.1 договору від 15.04.2014 виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води в квартирі АДРЕСА_2 , а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Договором врегульовано, що підприємство проводить нарахування за послуги з постачання теплової енергії згідно показань загально-будинкового приладу обліку теплової енергії, що розташований в будинку АДРЕСА_3 , а за послугу з централізованого постачання гарячої води згідно квартирного приладу обліку гарячої води, що розташований безпосередньо в квартирі відповідачів.
Відповідно до п.34 договору від 15.04.2014 цей договір укладається на два роки і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Листом №31.2-03/1321 від 13.07.2018 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повідомило ОСОБА_1 , що у житловому будинку по АДРЕСА_3 лише 67 квартир із загальної кількості будинку з цілому, в тому числі і квартира АДРЕСА_5 , в якій мешкає споживач, не обладнані приладами обліку теплової енергії. У зв'язку зі збільшенням стану оснащення вузлами розподільного обліку теплової енергії, визначені обсяги теплової енергії на опалення квартир, що залишилися під обліком загальнобудинкового, можуть значно перевищувати норми споживання теплової енергії. Тому для оплати за фактично спожиту теплову енергію споживачу необхідно встановити вузол розподільного обліку теплової енергії (т.1 а.с. 71).
Згідно листа №31-12/750 від 18.05.2020 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» рекомендувало споживачам квартири АДРЕСА_5 встановити вузол розподільного обліку теплової енергії та наголосило, що у житловому будинку по АДРЕСА_3 , лише 29 квартир із загальної кількості, квартира АДРЕСА_5 не обладнана приладами обліку теплової енергії (т.1 а.с. 72).
Відповідно до акту від 23.07.2020 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» взято на абонентський облік вузол роздільного обліку теплової енергії №3880 К по квартирі АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 73).
Згідно листа №М-634 від 03.08.2020 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, з можливістю поступового погашення заборгованості строк на 11 місяців (т.2 а.с. 19).
01.09.2020 між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 було укладено договір №3976 ЛК про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (т.1 а.с. 27-28). Невід'ємною частиною договору є додаток №1 до договору №3976 ЛК від 01.09.2020, який підписано власноруч ОСОБА_1 (т.1 а.с. 29).
Згідно п.13 договору №3976 ЛК від 01.09.2020 споживач взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість, що склалася станом на 01.09.2020 в сумі 56 534,81 грн до 01.08.2021, проводячи оплату боргу щомісячно рівними частинами та включаючи поточні платежі.
Відповідно до п. 34 договору №3976 ЛК від 01.09.2020 договір укладається на два роки і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Пунктом 37 договору №3976 ЛК від 01.09.2020 встановлено, що з моменту укладення вказаного договору, втрачає чинність договір від 15.04.2014.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що висновки суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 не підписувала вказаний договір, то ці доводи не підтверджено належними доказами, зокрема, відповідачем до суду, як на підставу своїх запереченнь, не надано доказів на підтвердження укладення та підписання вказаного договору третьою особою, не надано висновку експерта про проведення почеркознавчої експертизи, а тому висновки суду фактично зводяться до припущення, що є неприпустимим. На час виникнення спірних взаємовідносин договір є чинним, ніким не оспорювався, тому підлягає належному виконанню.
На підставі викладеного, слідує наступне, що відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовано договором про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води №3976 ЛК від 01.09.2020, який на час виникнення спірних правовідносин був чинним, а відповідач, підписавши вказаний договір, визнала вказану заборгованість, що врегульовано п.п.13 п.19 вказаного договору.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надало розгорнутий розрахунок заборгованості, що відображає заборгованість станом на 01.11.2017, яка склала (при показнику приладу обліку гарячої води 155 м.куб) 310,74 грн, у урахуванням проведених відповідачем оплати в сумі 320,14 грн від 23.11.2017 з призначенням платежу жовтень 2017, сума переплати, з урахуванням зазначеної оплати, склала 9,40 грн. Саме на цю суму було зменшено суму нарахувань за централізоване опалення у листопаді 2017 (т.1 а.с. 93).
При отримані у липні 2020 року інформації від ТОВ «Еталон-АСП» про проведення 02.07.2020 повірки приладу обліку гарячої води лічильника гарячої води, було дораховано 98 м3 за період з 01.12.2018 по 01.07.2020 (від останньої інформації від споживача про показання приладу обліку гарячої води) згідно середнього фактичного споживання по тарифам, які діяли в зазначений період, а саме 5,2 м.куб по тарифу 83,33 грн/м.куб та 92,8 по тарифу 96,71 грн/м.куб.
Споживання гарячої води за грудень 2018 було нараховано по тарифу 83,33 грн/м3 (що діяв у спірнний період), за період з 01.01.2019 по 01.07.2020 по тарифу 96,71 грн/м3 (що діяв у спірний період) (т.1 а.с. 93).
При цьому, судом першої інстанції було помилково зроблено висновок, що підприємством проведено нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води ву розмірі 98 м.куб по тарифу 96,71 грн/ м.куб, що суперечить наведеним вище доказами.
Згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , користувалася допомогою від держави у вигляді субсидії (т.2 а.с. 37-41).
У травні 2019 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконано розрахунок невикористаних сум субсидій, які надавалися у період з жовтня 2018 по січень 2019 не у грошовій формі. За результатом виконаного розрахунку невикористана сума субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого постачання гарячої води, яка повернута до бюджету, склала 549,98 грн, що відображено в розрахунку (т.1 а.с. 93), та розрахована наступним чином: 549,98 грн (60,77 грн (жовтень 2018)+148,80 грн (листопад 2018)+148,80 грн (грудень 2018)+191,61 грн (січень 2019)+0,00 грн=549,98 грн, де: 549,98 грн - загальна сума наданої субсидії на послугу з централізованого постачання гарячої води у період з жовтня 2018 по січень 2019; 0,00 грн - загальна сума нарахувань за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2018 по січень 2019.
Колегія суддів зазначає, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не є розпорядником бюджетних коштів, а тому розмір житлової субсидії за адресою відповідачів, що надходив від органів соціального захисту населення, відображений у розрахунку заборгованості.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» проводить нарахування за послугу централізованого опалення мешканцям квартир, які не обладнані індивідуальними приладами обліку, з чітким дотриманням вимог пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005. Загальний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень, визначений за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії, розподіляється пропорційно опалювальної площі кожної опалювальної квартири. Іншого порядку розподілу послуг і проведення нарахуваннь законодавством, що діяв у спірний період, не передбачено.
У зв'язку із наведеним, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає до стягнення у солідарному порядку заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних всього у розмірі 58 453,06 грн, яка складається з: 56 534,81 грн - заборгованість за послуги теплопостачання, 820,71 грн - індекс інфляції, 1097,54 грн - 3% річних.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» сплатило 2 270 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (т.1 а.с. ), при зверненні до суду апеляційної інстанції ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» сплачено судовий збір у розмірі 3 405 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 178, 190), а всього 5 675 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає стягненню судовий збір в рівних частинах з кожного (5675:3) по 1891,67 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 травня 2025 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних всього у розмірі 58 453,06 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір з кожного по 1891,67 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов