печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42310/25-к
пр. № 1-кс-39432/25
06 жовтня 2025 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розлідувань за завою від 18.08.2025,-
В провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшла заяву слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розлідувань за завою від 18.08.2025. Мотивуючи заяву, слідчий суддя ОСОБА_3 зазначив, ОСОБА_5 просить внести відомості про кримінальне правопорушення вчинене, на його думку, громадянина Республіки Австрія ОСОБА_6 , під час виконання судового наказу судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_3 у справі №757/13673/22-ц про стягнення заборгованості. В судове засідання учасники розгляду заяви та особа, яка заявила самовідвід, не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Дослідивши заяву про самовідвід та матеріали заяви 757/42310/25-к, приходжу до наступного. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду. Відповідно до ч.1ст.75 КПК Українислідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: - якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; - якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; - якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; - за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; - у випадку порушення встановленого ч.3ст.35 цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Відповідно до ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил суддівської етики. Стаття 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого на ХІ з'їзді суддів України 22.03.2013 року, зазначає, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі. Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім ( рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с.794, п.38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п 43). У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст.6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97). Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 року у справі «Le Compte, Van Leuven и De Meyere проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У той час, як суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи. Тобто, об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року) вказано, що суддя не може бути відсторонений від участі у розгляді справи в тому випадку, коли жодний інший суд не може бути призначений для розгляду даної справи або через терміновий характер справи, коли зволікання в її вирішенні може призвести до серйозної судової помилки. Відповідно до ч.5ст.80 КПК України,відвід повинен бути вмотивованим. Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що під час розгляду заяви слідчого судді про самовідвід не встановлено підстав, які б свідчили, що суддя ОСОБА_1 не здатний забезпечити розгляд зазначеної заяви з дотриманням загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7 КПК України, та прийняти за результатами його судового розгляду законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, а тому вважаю за необхідне у задоволенні заяви про самовідвід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 80, 81 КПК України, -
В задоволенні заяви слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розлідувань за завою від 18.08.2025 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1