30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 380/15376/23
адміністративне провадження № К/990/6446/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 380/15376/23,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником Кириленком Андрієм Володимировичем, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, прийняте в складі: головуючої судді Чаплик І.Д., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за вересень та жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
1.2. зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за вересень та жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації. З червня 2022 року позивач брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проте до його грошового забезпечення за період з вересня по жовтень 2022 року не було включено додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 01.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 .
4. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2022 №161 солдата ОСОБА_1 , командира відділення 6 групи спеціального призначення 12 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення, знято з котлового забезпечення зі сніданку 22.08.2022, який вибуває до району бойових дій в Харківську область для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії російської федерації, виконання бойових завдань.
5. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2022 №163 солдата ОСОБА_1 , командира відділення 6 групи спеціального призначення 12 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення, вважати таким, що вибув до району бойових дій в Харківську область з 23.08.2022 для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії російської федерації, виконання бойових завдань на підставі бойового розпорядження угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.08.2022 №117/1/2/2600, бойового розпорядження угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.08.2022 №117/1/2611.
6. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 №185 солдата ОСОБА_1 , командира відділення 6 групи спеціального призначення, знято з котлового забезпечення зі сніданку 15.09.2022 у зв'язку з виконанням бойового завдання за межами дислокації підрозділу.
7. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2022 №202 солдата ОСОБА_1 , командира відділення 6 групи спеціального призначення, знято з котлового забезпечення зі сніданку 02.10.2022 у зв'язку з виконанням бойового завдання за межами дислокації підрозділу.
8. Як випливає з картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік, позивачу за вересень і жовтень 2022 року виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн. Водночас за травень 2022 року позивачу була виплачена додаткова винагорода у розмірі 15 806,45 грн, за червень 2022 року - 56 666,66 грн, за липень і листопад 2022 року - 100 000,00 грн.
9. У матеріалах справи наявний витяг з підсумкового бойового донесення командира НОМЕР_2 загону спеціального призначення за 20.08.2022, у якому вказано, що 03.08.2022 загін перейшов у підпорядкування угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до попереднього розпорядження угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №117/1/2/2591дск приступив до виконання бойових завдань. 19.08.2022 о 23:40 год поступило бойове розпорядження угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №117/2/2/2600дск; 20.08.2022 о 21:50 год надійшло бойове розпорядження №117/1/2/2611дск. Загін приступив до виконання поставлених бойових завдань згідно з отриманими бойовими розпорядженнями.
10. Спірним у цій справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за вересень та жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх нього ухвалення
11. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.
12. Відмовляючи у задовольняючи позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що сам факт виконання позивачем завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників).
14. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29. Жодного документа з переліку, визначеного Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, який би підтверджував участь позивача у відповідних заходах у спірні періоди, до справи не долучено.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. 20.02.2024 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024.
16. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
17. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 1, 2-1 Постанови № 168, статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV; статті 51 Кримінального кодексу України; у цілому телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (застосувалася до 01.06.2022) та Окремого дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.
19. Скаржник зазначає, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, на яке посилалися суди попередніх інстанцій, не є регуляторним актом, у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2023 № 1160-IV. Таким чином, на думку скаржника, на підставі цього доручення позивач не може бути позбавлений додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
20. Скаржник наголошує, що суд безпідставно поклав на позивача обов'язок доказування участі у бойових діях, хоча відповідно до частини другої статті 77 КАС України цей обов'язок належить відповідачу - суб'єкту владних повноважень. Позивач указує, що 23.08.2022 він вибув до району бойових дій в Харківську область для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії російської федерації, виконання бойових завдань. У вересні та жовтні 2022 року він продовжував брати участь у бойових діях. Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували ці факти.
21. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.
22. Суд ухвалою від 11.03.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
23. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він наполягав на її безпідставності, просив у задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
24. Також від відповідача надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.
25. Суд ухвалою від 29.10.2025 відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.
V. Джерела права
26. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
27. Згідно з частинами першою та четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
28. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
29. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
32. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.
33. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
34. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою, зокрема, передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
35. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
36. У зв'язку з змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
37. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
38. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
39. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
40. Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
41. У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
42. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
43. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
44. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
45. Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
46. У цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000,00 грн за місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
VI. Позиція Верховного Суду
47. Спірні правовідносини склалися у цій справі у зв'язку з невиплатою відповідачем на користь позивача як військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за вересень та жовтень 2022 року.
48. Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.
49. Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
50. Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
51. Документальним підтвердженням такої участі є такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
52. Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
53. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з 01.03.2022 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . У серпні 2022 року позивач вибув до району бойових дій у Харківську область на підставі бойових розпоряджень угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
54. За вересень і жовтень 2022 року позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000,00 грн. Однак позивач пояснює, що він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до Постанови № 168, за спірний період, стверджуючи, що під час перебування у підпорядкуванні угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
55. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема, констатували, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які визначені пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, які б підтверджували безпосередню участь позивача протягом вересня та жовтня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 постанови №168.
56. Скаржник у доводах касаційної скарги наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно поклали обов'язок доведення виконання позивачем бойових завдань у спірний період на позивача. Також скаржник у доводах касаційної скарги вказує на помилковість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.
57. Щодо цього Суд зауважує, що Верховний Суд уже розглядав (вирішував) питання про застосовність Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 до правовідносин, які виникли у зв'язку із невиплатою додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, військовослужбовцю Збройних Сил України.
58. Так, у постанові від 30.01.2025 у справі № 160/19545/23 Верховний Суд зазначив, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
59. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
60. Таким чином, окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
61. Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, указав на те, що рішення Міністра оборони України 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, від 23.06.2022 №912/з/29 підлягали обов'язковій державній реєстрації, адже містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
62. Водночас Верховний Суд указав, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
63. З огляду на вказане, доводи скаржника про те, що Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 не є актом Міністерства оборони України, яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях, є необґрунтованими, а позиція скаржника щодо його незастосовності до спірних правовідносин - помилковою.
64. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 200/5172/23.
65. Щодо твердження судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог, то, на думку Суду, такий висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.
66. Так, судами попередніх інстанцій не було повною мірою з'ясовано обставин щодо виконуваних позивачем завдань та місця їхнього виконання. Зокрема, не встановлено, які саме завдання виконував позивач, на якому напрямку, а також чим це підтверджується. Це має принципове значення, оскільки відповідно до пункту 1 Постанови № 168, право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн виникає виключно за умови виконання бойових або інших завдань, що прямо передбачені законодавством. У разі, якщо позивач проходив військову службу, проте не виконував таких завдань, необхідно з'ясувати: які конкретно завдання він виконував у спірний період; де саме він проходив службу; чи наявні належні докази, що підтверджують характер та місце виконання зазначених завдань.
67. Відсутність чітких висновків щодо цих обставин позбавляє Суд можливості об'єктивно оцінити правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за спірний період.
68. Суд звертає увагу на необхідність ретельного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення справедливого та законного розгляду спору. З'ясування зазначених обставин є важливим для встановлення, чи мали місце підстави для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у спірний період.
69. Для повного та об'єктивного розгляду справи необхідно забезпечити з'ясування всіх обставин, пов'язаних із характером виконуваних позивачем завдань, місцем проходження служби та наявністю належних доказів. Лише після цього можливо зробити остаточний висновок щодо правомірності дій відповідача.
70. Суд також нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
71. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
72. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали з'ясувати: 1) які завдання / заходи і 2) де конкретно виконував / здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди, у розмірі до 100 000,00 грн.
73. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову позивачу.
74. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
75. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
76. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
77. Отже, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
78. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
79. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
80. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
81. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
82. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року скасувати, а справу №380/15376/23 направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
83. Судові витрати не розподіляються.
84. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович