30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №400/12294/24
адміністративне провадження № К/990/31512/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 (суддя-доповідач Бойко А.В., судді: Шевчук О.А., Єщенко О.В.),
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 позов задоволено частково:
2.1. визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 з 04.02.2020 до 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
2.2. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 04.02.2020 до 31.12.2020, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
2.3. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
2.4. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
2.5. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
2.6. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
2.7. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 12.06.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
4. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2025, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для надання до суду апеляційної інстанції, зокрема, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням у ній інших обґрунтованих поважних причин пропуску строку.
5. На виконання вимог ухвали від 17.06.2025 представник військової частини НОМЕР_1 подав заяву, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтувавши тим, що військова частина НОМЕР_1 безпосередньо здійснює оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, вчиняє заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання завдань за призначенням. Крім того, представник відповідача вказав, що військова частина НОМЕР_1 робила відповідні заявки про виділення коштів на сплату судового збору, однак виникла затримка в асигнуванні сплати судового збору для подання апеляційної скарги.
6. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 визнано неповажними причини пропуску та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №400/12294/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, покликавшись на порушення норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025, а справу направити на продовження розгляду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, покликався виключно на формальний пропуск строку, не надавши належної оцінки доводам відповідача про те, що причиною несвоєчасного подання апеляційної скарги є реальні об'єктивні обставини, а саме: виконання бойових завдань військовою частиною НОМЕР_1 в районах ведення бойових дій у межах відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
8.1. На переконання представника відповідача, суд апеляційної інстанції не лише не надав належної оцінки об'єктивним обставинам пропуску строку, зумовленим воєнним станом, а й повністю уникнув аналізу та застосування фундаментальних правових позицій найвищих судових інстанцій України та міжнародних судових органів. Це свідчить про поверхневий та формальний підхід до розгляду справи, що призвело до порушення конституційного права військової частини НОМЕР_1 на доступ до правосуддя та апеляційне оскарження.
9. Ухвалою від 21.08.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
12. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
13. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
14. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
15. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
16. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
17. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
18. Як убачається з матеріалів справи, 15.04.2025 Миколаївським окружним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Копію вказаного судового рішення надіслано військовій частині НОМЕР_1 в електронний кабінет та доставлено 16.04.2025 о 20:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 55).
18. До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 15.04.2025 відповідач звернувся через систему «Електронний суд» 12.06.2025 (зареєстровано в суді 13.06.2025), тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, що й стало підставою для залишення апеляційної скарги без руху та, в подальшому, відмови у відкритті апеляційного провадження.
19. Надаючи оцінку аргументам відповідача, зазначеним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
19.1. Суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
19.2. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами. Водночас питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, посилаючись на зміну місця дислокації військової частини та наявність перешкод у поданні апеляційної скарги, представник відповідача не надав жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.
19.3. Таким чином, оскільки скаржником не зазначені поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.042025, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
20. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження з огляду на таке.
21. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
22. Статтею 44 КАС України закріплено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
23. Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти всі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.
24. За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
25. Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
26. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень у кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.
27. Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.
28. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, відповідач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, представник відповідача наголошував, що військова частина НОМЕР_1 переведена на режим воєнного стану та безпосередньо вчиняє заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що вплинуло на своєчасність подання апеляційної скарги.
29. В аспекті вказаних аргументів Суд зауважує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
30. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
31. Тобто сама по собі обставина введення воєнного стану, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) реалізації процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
32. У цій справі, як у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, так і в касаційній скарзі, відповідач не навів належних обґрунтувань того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції в оскарженій ухвалі.
33. Також Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів, оскільки держава має дотримуватись принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
34. Усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
35. Більш того, обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду апеляційної інстанції затримкою в асигнуванні коштів на сплату судового збору, відповідач при поданні апеляційної скарги не долучив до неї доказів сплати судового збору, що фактично нівелює наведені аргументи відповідача в цій частині.
36. Суд не бере до уваги покликання представника відповідача в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №160/24736/21 та від 18.02.2025 у справі №560/16696/23, оскільки зазначені постанови не містять висновків щодо застосування норм права, а зроблені в ній Верховним Судом висновки щодо наявності підстав для поновлення фізичний особі (як у справі №160/24736/21) та суб'єкту владних повноважень (як у справі №560/16696/23) строку апеляційного оскарження ґрунтувалися на оцінці обставин у їх сукупності, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, в цих конкретних справах.
37. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
38. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
39. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанцій є законною і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
40. Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська