30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 640/5368/22
адміністративне провадження № К/990/38942/25
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 640/5368/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року адміністративний позов - задоволено частково.
На вказане рішення суду ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року.
05.06.2025 року, через систему «Електронний суд», ГУ ДПС у м. Києві повторно подано апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року залишено без руху. Апелянту надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.
Разом з тим, станом на 26.06.2025 року скаржником не надано суду апеляційної інстанції належних доказів подання апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, або заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції та поновити його, із зазначенням інших причин пропуску строку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суддів апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року касаційну скаргу залишити без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження та документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та документ про сплату судового збору.
У вказаному клопотанні податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з несплатою судового збору.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 26 червня 2025 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 29 липня 2025 року, проте ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 касаційну скаргу повернуто скаржнику, яку ним отримано в особистий кабінет 20 серпня 2025 року, а повторно скаржником подано касаційну скаргу до суду 23 вересня 2025 року, тобто з тридцяти денним пропуском строку на касаційне оскарження.
Наведені скаржником доводи у повторному клопотанні про поновлення строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Недостатність бюджетних асигнувань необхідних для спати судового збору та блокування рахунків контролюючого органу в межах інших виконавчих проваджень може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Статтею 330 КАС України передбачено, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Верховний Суд окремо наголошує, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 640/5368/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 640/5368/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. Л. Желтобрюх
О. О. Шишов