30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 300/6020/23
адміністративне провадження № К/990/10895/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (головуючий суддя Шумей М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Обрізко І.М., Шинкар Т.І.)
у справі №300/6020/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу період його роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту обладнання безпосередньо на бурових, а також період виплати по безробіттю з 19 травня 1997 року по 13 жовтня 1997 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту обладнання безпосередньо на бурових в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку №2 з моменту її призначення (04 квітня 2022 року), з урахуванням періоду роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» та періоду виплати допомоги по безробіттю з 19 травня 1997 року по 13 жовтня 1997 року, а також з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував з 01 березня 2007 року по 30 червня 2020 року.
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу період його роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту обладнання безпосередньо на бурових, а також період виплати по безробіттю з 19 травня 1997 року по 13 жовтня 1997 року;
Зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту обладнання безпосередньо на бурових в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку №2 з моменту її призначення (04 квітня 2022 року), з урахуванням періоду роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» та періоду виплати допомоги по безробіттю з 19 травня 1997 року по 13 жовтня 1997 року, а також з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував з 01 березня 2007 року по 30 червня 2020 року.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. ОСОБА_1 протягом 1991-2020 років працював на роботах із важкими умовами, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, а саме:
- у періоди з 21 травня 1991 року по 28 червня 1994 року (3 роки 1 місяць 7 днів) та з 21 листопада 1994 року по 01 грудня 1994 року (11 днів) працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на посадах слюсаря-ремонтника по ремонту бурового обладнання безпосередньо на бурових та помічником бурильника капітального ремонту свердловин;
- у період з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року (2 роки 2 місяці 17 днів) працював у Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» слюсарем-ремонтником по ремонту обладнання безпосередньо на бурових по 4 розряду в прокатно-ремонтному цеху бурового обладнання;
- у період з 29 червня 2000 року по 30 вересня 2003 року (3 роки 3 місяці 1 день) працював слюсарем-ремонтником по ремонту бурового обладнання безпосередньо на бурових у Долинському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»;
- у період з 01 жовтня 2003 року по 01 березня 2007 року (3 роки 4 місяці 3 дні) працював слюсарем-ремонтником по ремонту бурового обладнання на бурових у Прикарпатському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»;
- у період з 19 січня 2007 року по 06 лютого 2008 року працював слюсарем-ремонтником по обслуговуванню бурових в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЗапСиббурнефть»;
- у період з 01 березня 2008 року по 20 лютого 2009 року працював механіком РИТС-2 відділу головного механіка в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЗапСиббурнефть»;
- у період з 21 квітня 2009 року по 12 лютого 2010 року працював механіком районної інженерно-технологічної служби №2 та слюсарем-ремонтником по обслуговуванню бурових в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЗапСиббурнефть»;
- у період з 13 лютого 2010 року по 13 березня 2010 року працював слюсарем-ремонтником по обслуговуванню бурових в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Буринжениринг»;
- у період з 07 червня 2010 року по 18 серпня 2010 року працював слюсарем-ремонтником по обслуговуванню бурових в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Буринжениринг»;
- у періоди з 29 березня 2011 року по 15 березня 2012 року, з 05 квітня 2012 року по 13 березня 2013 року, з 25 квітня 2013 року по 06 квітня 2014 року, з 27 травня 2014 року по 04 вересня 2014 року, з 30 вересня 2014 року по 01 травня 2015 року, з 15 червня 2015 року по 10 червня 2016 року, з 11 червня 2016 року по 06 червня 2017 року, з 14 липня 2017 року по 11 липня 2018 року, з 13 липня 2018 року по 12 липня 2019 року, з 27 серпня 2019 року по 11 червня 2020 року працював машиністом бурових установок в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Инк-Сервис».
3.2. У червні 2023 року позивачу на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі №300/299/23 з 04 квітня 2022 року призначено пільгову пенсію за віком за Списком №2.
3.3. Однак, згідно розрахунку пенсії (додаток до позову №5), відповідачем визнається не весь трудовий стаж позивача, зокрема, не враховано, періоди роботи у Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року та період виплати допомоги по безробіттю з 19 травня 1997 року по 13 жовтня 1997 року, а також - при обчисленні пенсії не враховано заробітну плату за період роботи на території російської федерації.
3.4. У зв'язку із вищенаведеними обставинами позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням зазначеного стажу роботи, який при первинній відмові у призначенні пенсії, був зарахований відповідачем і тому не оспорювався позивачем у межах адміністративної справи №300/299/23 і заробітної плати за періоди роботи з 2007 по 2020 роки.
3.5. Згідно відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08 серпня 2023 року №7240-7425/Г-02/8-0900/23 пенсійним органом зазначено, що пенсію позивачу призначено при страховому стажі роботи 28 років, 11 місяців 23 дні, в тому числі 21 рік 3 місяці 19 днів по Списку №2 (коефіцієнт страхового стажу - 0,28917) та заробітної плати взятої за період з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2007 року - за даними персоніфікованого обліку, з 01 березня 2007 року по 30 червня 2020 року - період роботи в рф - в нульовому варіанті, з 01 серпня 2020 року по 28 лютого 2022 року - за даними персоніфікованого обліку (коефіцієнт заробітку - 0,90738). При цьому зазначено, що при призначенні пенсії до страхового стажу не враховано наступні періоди роботи, зазначені у трудовій книжці: з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року - «Івано-Франківське УБР-філіал АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг»; з 19 травня 1997 року по 13 жовтня 1997 року - виплата допомоги по безробіттю.
3.6. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності незарахування позивачу до його страхового стажу періоду роботи на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту обладнання безпосередньо на бурових в Івано-Франківському УБР-філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» та періоду виплати допомоги по безробіттю, неврахування заробітної плати, яку позивач отримував працюючи на території рф.
Суд вказав на підтвердження належними доказами, зокрема трудовою книжкою, страхового стажу позивача за період його роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року, адже він підтверджений належними доказами, а саме трудовою книжкою яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Суд першої інстанції виснував, що оскільки на момент здійснення трудової діяльності ОСОБА_1 на території російської федерації чинними були міжнародні угоди з даною державою, при вирішенні цього спору слід застосовувати положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн».
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Зокрема скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 360/4129/20, який зводиться до того, що зарахування стажу на пільгових умовах необхідного для призначення відповідної пенсії можливе лише за сукупності законодавчо визначених підстав, що визначають право на пільгову пенсію.
5.2. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки пенсія призначалась у липні 2023 року, то права позивача на врахування заробітної плати при призначенні пенсії не могли бути порушеними саме з 04 квітня 2022 року.
Також вказує на те, що лист відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08 серпня 2023 року № 7240-7425/Г02/8-0900/23 не є рішенням у розумінні частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та не порушує права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся.
Вважає, що оскільки в спірний період позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави, не було підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Скаржник зазначає, що врахування заробітної плати, яку позивач отримував з 01 березня 2007 року по 30 червня 2020 року на території рф без підтвердження сплати страхових внесків за спірний період роботи суперечить вимогам пенсійного законодавства. При цьому відзначив, що з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
5.3. Відповідач також звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з позовною вимогою про врахування з 04 квітня 2022 року заробітної плати за відповідні періоди під час нарахування пенсії позивачу.
6. Позивач у відповіді на відзив на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
10. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
11. За змістом частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
12. Частиною другою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
13. Відповідно до частини третьої цієї ж статті органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
14. Згідно з п. 1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
15. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.
16. Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17. Відповідно до положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
18. За приписами пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
19. Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, при зверненні позивача до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ним подано оригінал трудової книжки НОМЕР_1 у якій міститься запис 14-15 на сторінках 12-13 про те, що позивач працював слюсарем-ремонтником 4-го розряду по ремонту обладнання в Івано-Франківському УБР-Філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» з 01 грудня 1994 року по 10 лютого 1997 року. Підстави внесення записів: наказ №6/к від 01 грудня 1994 року, наказ № 1 від 10 лютого 1997 року. Вищевказаний запис про переведення завірений печаткою підприємства, де працював позивач. Записи 15-16 на сторінках 12-13 та 13-14 трудової книжки позивача засвідчують, що він працював на посаді слюсара-ремонтника 5 розряду в Івано-Франківському УБР-Філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг» з 10 лютого 1997 року по 18 лютого 1997 року. Запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства, де працював позивач, а також підписом уповноваженої особи.
Записи 17-18 на сторінках 14-15 трудової книжки позивача засвідчують, що йому призначено допомогу по безробіттю 19 травня 1997 року та припинено таку виплату 13 жовтня 1997 року, дані записи внесені на підставі наказу № 35к від 13 вересня 1997 року та наказу № 181к від 14 жовтня 1997 року. Запис про припинення виплати по безробіттю засвідчується печаткою Державної служби зайнятості та підписом спеціаліста.
21. Суди на підставі встановлених обставин справи дійшли висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01 грудня 1994 року по 18 лютого 1997 року, оскільки такий підтверджений належними доказами.
22. Оцінюючи доводи пенсійного органу про припинення участі РФ в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, Суд виходить з такого.
23. Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
24. Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
25. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
26. Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
27. Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
28. Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
29. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
30. Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
31. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
32. Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
33. Постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
34. При цьому, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.
35. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
36. Отже, на час призначення позивачеві пенсії (04 квітня 2022 року) Угода була чинною. Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
37. Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі рф в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
38. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22. Окрім цього, Верховним Судом у справі №620/3530/22 було сформовано наступний висновок: «… відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки».
39. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи дослідив зміст довідок ТОВ «ЗапСиббурнефть» від 06 листопада 2013 року №9, №10, №11, №12, довідок ТОВ «Буринжениринг» від 11 лютого 2013 року №03, №04, довідки ТОВ «Инк-Сервис» від 23 травня 2020 року №111, вказавши, що такі довідки містять необхідну інформацію про нараховану заробітну плату, проведені з неї відрахування фонду пенсійного страхування, відомості про особу працівника, відбитки печаток підприємств, інші необхідні реквізити.
40. Враховуючи висновки Верховного Суд, сформовані у справі №620/3530/22, а також встановлені обставини судом апеляційної інстанції на підставі вищевказаних довідок, обґрунтованою є вимога здійснити перерахунок з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував з 01 березня 2007 року по 30 червня 2020 року на території РФ.
41. Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
42. Відповідач у касаційній скарзі вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 360/4129/20, про те, що зарахування стажу на пільгових умовах необхідного для призначення відповідної пенсії можливе лише за сукупності законодавчо визначених підстав, що визначають право на пільгову пенсію. Разом з цим, такого висновку касаційний суд дійшов за обставин, коли для призначення пенсії не були зараховані періоди роботи на території РФ особи за вахтовим методом, за договором підряду, та у зв'язку відсутністю даних про атестацію робочих місць за умовами праці. Відтак, висновки сформовані Верховним Судом у справі №360/4129/20 в розрізі конкретних обставин справи, які є відмінними від обставин справи, що розглядається (№300/6020/23).
43. Щодо доводів пенсійного органу про те, що лист-відповідь ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08 серпня 2023 року № 7240-7425/Г02/8-0900/23 не є рішенням, яке порушує права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся, то Суд звертає увагу, що у межах цієї справи такий лист не оскаржується, а предметом оскарження є протиправні дії відповідача щодо незарахування відповідного страхового стажу під час призначення пенсії.
44. Безпідставним є твердження скаржника, що пенсія призначалась у липні 2023 року, оскільки на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 06 березня 2023 року у справі №300/299/23 пенсійним органом призначено позивачеві пенсію з 04 квітня 2022 року, про що відповідачем самостійно вказано у листі-відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08 серпня 2023 року № 7240-7425/Г02/8-0900/23, а також зазначено у розрахунку пенсії, виданому 26 червня 2023 року.
45. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
46. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
47. З матеріалів справи вбачається, що з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного від 06 березня 2023 року у справі №300/299/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, пов'язується момент призначення пенсії ОСОБА_1 - 04 квітня 2022 року. Після призначення пенсії позивач отримав розрахунок пенсії (від 26 червня 2023 року), з яким останній не погодився, та звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. У листі-відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08 серпня 2023 року № 7240-7425/Г02/8-0900/23 позивача повідомлено про причини неврахування спірних періодів до страхового стажу та неврахування заробітної плати за роботу на території рф. Позивач, не погодившись із діями пенсійного органу, звернувся з цим позовом 04 вересня 2023 року.
48. Оскільки ОСОБА_1 дізнався про факт порушення своїх прав саме з моменту отримання розрахунку пенсії (червень 2023 року), то підстав вважати, що позивачем порушено строки звернення до суду з цим позовом у вересні 2023 року немає.
49. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
50. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін