про відкриття касаційного провадження
29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №440/3822/25
адміністративне провадження №К/990/41745/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граліан»
на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року
у справі №440/3822/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граліан»
до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Граліан» звернулося до адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13 березня 2025 року
№ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/1 про накладення штрафу на суму 68000 грн;
№ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/2 про накладення штрафу на суму 68000 грн;
№ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/3 про накладення штрафу на суму 68000 грн;
№ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213-ПНС/ПЛ/3298/РН/П044/213/234/ПТ/ПС/4 про накладення штрафу на суму 34000 грн;
- визнати протиправними та скасувати рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 25 лютого 2025 року №ПНС/ПЛ/1382/РН/044/213/РО/Р3 про внесення змін до рішень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, позов задоволено.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граліан» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, якими вирішено питання розподілу судових витрат у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Граліан» 13 жовтня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) та порушили положення статей 134, 139 КАС України, не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18, від 24 вересня 2020 року у справі №904/3583/19, від 11 грудня 2023 року у справі №925/200/22.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, оцінив витрати в розмірі 8000,00 грн, посилаючись на те, що такий розмір відповідає місячному розміру мінімальної заробітної плати на січень 2025 року (8000 грн), і цим, на думку скаржника, безпідставно обмежив гонорар адвоката.
Скаржник вважає, що відповідач, як державна установа, що фінансується з державного бюджету, має нести ризики, пов'язані з прийняттям протиправних рішень, та має юридичний відділ. Натомість позивач (небюджетна організація) змушений щоразу самостійно нести витрати для захисту своїх прав.
Залишення рішень без змін про стягнення лише 8000,00 грн, замість заявлених 50000,00 грн, не забезпечить спонукання суб'єкта владних повноважень до утримання від протиправних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Граліан».
На думку скаржника суди попередніх інстанцій перебрали на себе обов'язки відповідача та безпідставно, з власної ініціативи, встановили неспівмірність витрат, що суперечить принципам змагальності та диспозитивності адміністративного судочинства.
З цього приводу скаржник наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №904/3583/19, згідно з яким, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат з власної ініціативи. Зменшення можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. При цьому недостатньо лише клопотання, потрібно належне обґрунтування.
Крім того позивач вважає, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив відсутність належних обґрунтувань для зменшення витрат у судовому рішенні, але дійшов необґрунтованого висновку, що відсутність таких доводів не призвело до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат, що в свою чергу, вказує на відсутність правових підстав для зменшення розміру витрат.
З цього питання позивач наводить висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, згідно з якою, при вирішенні питання про стягнення витрат слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Також вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття «гонорар адвоката» та «мінімальний розмір заробітної плати», оскільки критерій відповідності чи співмірності судових витрат на правничу допомогу із розміром мінімальної заробітної плати положеннями статті 134 КАС України не передбачений. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Гонорар може бути порівняний лише з ринковими цінами адвокатських послуг з урахуванням складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, а не з розміром мінімальної заробітної плати або середньою зарплатою штатних працівників.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Граліан» просить Верховний Суд скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити повністю.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 30 Закону №5076-VI, статті 8 Закону №4059-IX, перевірки дотримання положень статей 134, 139 КАС України та перевірки необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18, від 24 вересня 2020 року у справі №904/3583/19, від 11 грудня 2023 року у справі №925/200/22.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Граліан» на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі №440/3822/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граліан» до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправним та скасування рішення.
2. Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду справу №440/3822/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа