30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8654/25 пров. № А/857/31026/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Дуляницькою С.М. у м. Рівному у справі №460/8654/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказів, зобов'язання до вчинення дій, -
16 травня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ОСОБА_1
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що накази про мобілізацію на військову службу позивача та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є протиправними, а їх подальше виконання порушує основоположні права, свободи та законні інтереси позивача. Судом першої інстанції ніби-то встановлено, що 11.05.2025 позивача було затримано групою оповіщення та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, у матеріалах справи немає жодного протоколу затримання позивача, жодного фото та відеоматеріалу, які б могли довести затримку позивача групою оповіщення 11.05.2025.
Відповідачі правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки від 13.05.2025 №1242/25 ОСОБА_1 навчається на першому курсі в навчально-науковому інституті кібернетики, інформаційних технологій та інженерії Національного університету водного господарства та природокористування на платній формі навчання з 01.09.2024 по 3.006.2027, рівень вищої освіти перший (бакалаврський).
Згідно Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивач №325493 від 1.09.2024, поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суд від 01.05.2025 позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, до Державного підприємства “ІНФОРЕСУРС» задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти Державне підприємство “ІНФОРЕСУРС» забезпечити внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , а саме у розділі “На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту» зазначити: “Так, не порушує».
11.05.2025 позивача було затримано групою оповіщення та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач був взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 і скерований для проходження медичного обстеження для визначення придатності для проходження служби під час мобілізації на військово-лікарську комісію (ВЛК).
За результатами медичного обстеження, відповідно до довідки ВЛК № 2025-0512-1211-48800 від 12.05.2025, на підставі статті 456 графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.
13.05.2025 позивачем було подано заяву на видачу військового квитка.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 №292 солдата запасу ОСОБА_1 13.05.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини від 13.05.2025 №138 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації та про зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому такий продовжувався і діє станом на даний час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, (далі Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487(далі - Порядок №1487).
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки відноситься вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі особисто поданої заяви заявника.
Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі- Порядок № 560).
Відповідно до пунктів 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з пунктом 58, 59 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Колегія суддів встановила, що 11.05.2025 позивача було затримано групою оповіщення та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач був взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 і скерований для проходження медичного обстеження для визначення придатності для проходження служби під час мобілізації на військово-лікарську комісію (ВЛК).
За результатами медичного обстеження, відповідно до довідки ВЛК № 2025-0512-1211-48800 від 12.05.2025, на підставі статті 456 графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби (довідка додається).
13.05.2025 позивачем було подано заяву на видачу військового квитка.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 №292 солдата запасу ОСОБА_1 13.05.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому позивач вважає, що відповідач 1 не мав права призивати позивача на військову службу у зв'язку із наявністю у останнього права на відстрочку.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою, тобто на відстрочку мають право саме ті особи, які здобувають освіту, що є вищою за раніше здобутий рівень освіти.
Пунктом 62 Прядку №560 передбачено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
З аналізу зазначених норм вбачається, що для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.
Довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відповідно до форми, визначеної додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є саме тим документом, в якому зазначено, чи поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2статті 10 Закону України “Про освіту».
Колегія суддів наголошує, що у відповідності до положень п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У контексті наведеного суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій (подання заяви за встановленою формою з документами, що підтверджують право на відстрочку) та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (комісією при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах)).
При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 по справі №260/1851/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 перед виданням наказу на призов позивача було здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), по місцю попереднього перебування на військовому обліку, з метою з'ясування наявності відомостей про право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації , що підтверджується копією запиту від 13.05.2025 за вих.№1/10272.
13.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 на вих.№01-2/4108/4 надано відповідь про відсутність заяв на відстрочу від призову на військову службу під час мобілізації та інших підтвердних відомостей про наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку.
У матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 та до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з відповідними додатками з переліком відповідно до описів вкладення від 13.05.2025.
Заяви позивача про надання відстрочки датовані 13.05.2025, надіслані засобами поштового зв'язку 13.05.2025 (поштове відправлення №3300100191401 та №3300100191398).
Заява Позивача надійшла ІНФОРМАЦІЯ_7 20.05.2025 та була зареєстрована ним за вх.№19197 від 20.05.2025.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, справа №460/1198/25, на яке покликається позивач в обгрунтування доводів про наявність права на відстрочку, на момент надходження заяви не набрало законної сили, тому не підлягає для врахування. Дану заяву було розглянуто відповідачем у відповідності до Закону України “Про звернення громадян» та Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 та надано 27.05.2025 за вих.№1/11441 відповідь, яку надіслано засобами поштового зв'язку на адресу, вказану у заяві.
Листом від 27.05.2025 №1/11441 підтверджується, що заява про надання відстрочки ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_8 20.05.2025 за вх.№19197. Тобто, вже після видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 №292, яким солдата запасу ОСОБА_1 13.05.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Отже, станом на 13.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 не володів інформацією щодо наявності у позивача права відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позаяк отримав заяву позивача з відповідними документами лише 20.05.2025.
Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів надіслання ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, за формою, визначеною у додатку 4 Порядку №560, до якої долучено документи, що підтверджують право на відстрочку. Доказів подання такої заяви позивачем до суду не надано.
Тобто, по прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не мав оформленої, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідних документів, які підтверджують право на її отримання.
У зв'язку з чим, позивачем не доведено перед судом обставину направлення вказаної заяви на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - до набуття ним статусу військовослужбовця (13.05.2025).
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що наявні докази свідчать про недотримання позивачем обов'язку повідомлення органу про наявність підстав для відстрочки.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.01.2024 по справі № 280/6033/22.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача при призові його під час мобілізації в особливий період.
Відтак, наказ командира військової частини №138 від 13.05.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №460/8654/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
М.А. Пліш