543/879/25
2/543/526/25
28.10.2025 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., представника позивача адвоката Передерія В.Г. (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості з заробітної плати,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості з заробітної плати.
У позовній заяві вказано, що з червня 2022 року позивач працював у ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця». 13.09.2024 наказом від 06.09.2024 № 55-к ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, а саме за угодою сторін. Відповідно до повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, заборгованість по заробітній платі позивача складає 208 218,50 грн.
Позивач вказує, що виходячи з п'ятиденного робочого тижня стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період робочих днів з 13.09.2024 по 13.02.2025 - 110 робочих днів. У зв'язку з вищезазначеним розрахунок середнього заробітку повинен бути проведений шляхом множення кількості робочих днів за зазначений період на середньоденну заробітну плату за останні два місяці роботи. Згідно вирахувань за даними повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, середньоденний заробіток позивача складає 587,96 грн. (заробітна плата нарахована за останні два повні місяці роботи - 17 005,26 грн. + 9452,98 грн. : 45 робочих днів у період з 01.07.2024 по 31.08.2024). Таким чином, позивач вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 64 675,60 грн. (110 робочих днів х 587,96 грн.).
Позивач вважає, що він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (інфляційні витрати). У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться): липень 2022 - 1 388,77х100,7%=1 398,49 грн.; серпень 2022 - (3 000,00+1 398,49) х 101,1%=4 446,87 грн.; вересень 2022 - (7 968,98+4 446,87) х 101,9=12 651,75 грн.; жовтень 2022 - (11 479,01+12 651,75) х 102,5=24 734,03 грн.; листопад 2022 - (13 375,58+24 734,03) х 100,7=38 376,38 грн.; грудень 2022 - (11 680,98+38 376,38) х 100,7=50 407,76 грн.; січень 2023 - 50 407,76 х 100,8=50 811,02 грн.; лютий 2023 - (26 110,01+50 811,02) х 100,7=77 459,48 грн.; березень 2023 - (8 010,40+77 459,48) х 101,5=86 751,93 грн.; квітень 2023 - 86 751,93 х 100,2=86 925,43 грн.; травень 2023 - 86 925,43 х 100,5=87 360,06 грн.; червень 2023 - 87 360,06 х 100,8=88 058,94 грн.; липень 2023 - ; серпень 2023 - ; вересень 2023 - 88 058,94 х 100,5=88 499,23 грн.; жовтень 2023 - 88 499,23 х 100,8=89 207,22 грн.; листопад 2023 - 89 207,22 х 100,5=89 653,26 грн.; грудень 2023 - (12 476,77+89 653,26) х 100,7=102 844,94 грн.; січень 2024 - (921,16+102 844,94) х 100,4=104 181,16 грн.; лютий 2024 - (10 920,10+104 181,16) х 100,3=115 446,56 грн.; березень 2024 - (11 609,51+115 446,56) х 100,5=127 691,35 грн.; квітень 2024 - (11 351,01+127 691,35) х 100,2=139 320,44 грн.; травень 2024 - (8 212,84+139 320,44) х 100,6=148 418,48 грн.; червень 2024 - (14 581,16+148 418,48) х 102,2=166 585,63 грн.; липень 2024 - (13 986,65+166 585,63) х 100=180 572,28 грн.; серпень 2024 - (13 689,23+180 572,28) х 100,6=195 427,08 грн.; вересень 2024 - (7 609,65+195 427,08) х 101,5=206 082,28 грн.; жовтень 2024 - (19 846,69+206 082,28) х 101,8=229 995,69 грн.; листопад 2024 - 229 995,69 х 101,9=234 365,61 грн.; грудень 2024 - 234 365,61 х 101,4=237 646,73 грн.; січень 2025 - 237 646,73 х 101,2=240 498,49 грн.; лютий 2025 - 240 498,49 х 100,8=242 422,48 грн.; березень 2025 - 242 422,48 х 101,5=246 058,82 грн.; квітень 2025 - 246 058,82 грн. x 100,7= 247 781,23 грн.; травень 2025 - 247 781,23 грн. x 101,3=251 002,39 грн. Отже, на думку позивача, розмір інфляційних втрат складає: 251 002,39 грн. - 208 218,50 (заборгованість) = 42 783,89 грн.
Посилаючись на вищевикладені обставини позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на його користь заробітну плату з доплатами в сумі 208 218,50 грн., стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 64 675,60 грн. з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових податків та платежів, стягнути інфляційні втрати в сумі 42 783,89 грн. та стягнути судові витрати.
Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 01.09.2025 було відкрито провадження у справі, справа була призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що відповідно до наказу ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» №10-к від 02.02.2023 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду слюсаря-ремонтника V розряду ремонтної майстерні дільниці «Совки-Музичі». Наказом ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» №55-к від 06.09.2024 позивача було звільнено з посади слюсаря-ремонтника ремонтної майстерні дільниці «Совки-Музичі» з роботи 13.09.2024 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Представник відповідача зазначає, що наказ про звільнення, повідомлення про нараховані суми, належні працівнику при звільненні видано 13.09.2024 про що позивач поставив свій особистий підпис на документах. При цьому, до суду з позовом про стягнення заробітної плати ОСОБА_1 звернувся 25.08.2025, тобто майже через 1 рік з моменту звільнення та з пропуском строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, що, на думку представника відповідача, є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заробітної плати є такими, які заявлені після спливу визначеного законодавством строку для такого звернення до суду. На думку представника відповідача, оскільки ОСОБА_1 звернувся у серпні 2025 року, тобто, із значним пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України, із заявою про поновлення якого позивач до суду не звертався, тому відсутні підстави для стягнення заробітної плати та похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини доходів.
30.09.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про поновлення позивачеві строку звернення до суду. Мотиви клопотання загалом зводяться до того, що, на думку представника позивача, законодавець, внісши зміни до ст. 233 КЗпП України, обмежив право працівника на звернення до суд з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, знизив рівень доступу до суду, чим допустив звуження змісту й обсягу конституційних прав працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати та обмежив його право на судовий захист.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві.
У судове засідання представник відповідача не з'явився.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно наказу директора Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду слюсаря-ремонтника V розряду ремонтної майстерні дільниці «Совки-Музичі» з 03 лютого 2023 року (а.с. 10, 33).
Наказом директора Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» №55-к від 06.09.2024 позивача було звільнено з посади слюсаря-ремонтника ремонтної майстерні дільниці «Совки-Музичі» з роботи 13.09.2024 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 9, 33).
Згідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, заборгованість відповідача перед позивачем становить 208218,50 грн. Вказане повідомлення позивач отримав 13.09.2024 (а.с. 33 зворот).
Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 3, статтею 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд звертає увагу на те, що перебіг строку звернення працівника до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (за ч. 2 ст. 233 КЗпП), почався 14.09.2024, тобто на наступний день після одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільнені. Суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості з заробітної плати із пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 233 КЗпП України, також, позивачем не надано доказів, які б вказували на переривання цього строку. При цьому суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що повідомлення про нараховані суми, належні позивачеві при звільненні (а.с. 33 зворот), не є належним документом, оскільки цей документ має відповідні реквізити, підписаний офіційною посадовою особою підприємства, має дату та підпис позивача про ознайомлення. Також суд не приймає до уваги пояснень представника позивача про те, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати мала місце ще до 03.02.2023 (дата видання наказу про прийняття на роботу), оскільки належних та допустимих доказів цього сторона позивача не надала.
Також суд вважає, що у заяві про поновлення процесуального строку (а.с. 44-45) позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надано доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду. За таких обставин, заява сторони позивача про поновлення строку звернення до суду до задоволення не підлягає і, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суд з позовною заявою про виплату заробітної плати,стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини доходів.
Інші доводи учасників справи, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23).
На підставі викладеного та керуючись ст. 253 ЦК України, ст. 116, 233 КЗпП України, ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (місцезнаходження: вул. Соборна, 63, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, код ЄДРПОУ 00849296) про стягнення заборгованості з заробітної плати.
За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 30.10.2025.
Суддя