30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/859/25 пров. № А/857/11758/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним (граничним) розміром (суддя суду І інстанції: Гаврилко С.Є., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18.02.2025р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
06.02.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною і незаконною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФ України в Закарпатській обл.) по застосуванню з 01.01.2025р. при нарахуванні пенсії обмежень її розміру, передбачених ст.46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» і постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (надалі - постанова КМ України № 1 від 03.01.2025р.), позивачу з урахуванням судових рішень у справах № 260/2991/22, № 260/9698/23, № 260/3305/24;
зобов'язати відповідача відновити з 01.01.2025р. нарахування і виплату позивачу пенсію без обмежень, передбачених ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» і постановою КМ України № 1 від 03.01.2025р., тобто, повернути розмір її виплати до стану, який існував до 01.01.2025р., з урахуванням рішень Закарпатського окружного адміністративного суду;
стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025р. без обмеження її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно діючого законодавства максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Окрім цього, ст.46 Закону України № 4059-ІХ від 19.11.2024р. «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (надалі - Закон № 4059-ІХ) та постанова КМ України № 1 від 03.01.2025р. є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов'язковими до застосування. Прийняття вказаної постанови обумовлено введенням воєнного стану на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою.
Звідси, відповідач не вбачає у своїх діях будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до матеріалів пенсійної справи з 01.01.2025р. позивачу проведено перерахунок пенсії згідно постанови КМ України № 1 від 03.01.2025р., що призвело до зменшення її величини.
Вважаючи, що відповідач протиправно здійснив виплату пенсії з 01.01.2025р. з урахуванням граничного розміру та коефіцієнтів зменшення пенсії відповідно до п.1 постанови КМ України № 1 від 03.01.2025р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром з 01.01.2025р. не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать рішенням Конституційного Суду України та усталеній судовій практиці вирішенні аналогічних спорів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», затв. Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р. (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України.
Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-IV.
Аналіз положень ст.ст.8, 18 та 92 Конституції України у системному зв'язку з преамбулою Закону України № 2262-XII дозволяє зробити обґрунтований висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-XII.
Разом з тим, ст.46 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України № 4059-ІХ від 19.11.2024р. «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (надалі - Закон № 4059-ІХ) прийнято постанову КМ України № 1 від 03.01.2025р., пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням відповідних коефіцієнтів до визначених сум перевищення.
Таким чином, положеннями ст.46 Закону № 4059-IX та постанови КМ України № 1 від 03.01.2025р. запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто, вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписами ст.11 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону № 4059-IX та п.1 постанови КМ України № 1 від 03.01.2025р. призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
Колегія суддів враховує неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абз.3, 4 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.).
При цьому, зміни до Закону № 2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного постановою КМ України № 1 від 03.01.2025р.), не вносилися.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020р. у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025р. із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.46 Закону № 4059-IX та п.1 постанови КМ України № 1 від 03.01.2025р., не відповідають приписам ст.ст.19, 92 Конституції України та ст.2 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2025р. у справі № 120/1081/25 та від 17.09.2025р. у справі № 240/1202/25.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків щодо вирішення розглядуваного спору, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. в адміністративній справі № 260/859/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 30.10.2025р.