Справа № 367/1426/19
Провадження №2/367/234/2025
Іменем України
30 жовтня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь об'єднану в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя,-
20.02.2019 до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачка є дружиною позивача. Шлюб між сторонами було укладено 19.02.2005 року. В Солом?янському районному суді м.Києва знаходиться на розгляді цивільна справа №760/11108/18 про розлучення. Від вказаного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В період шлюбу сторони придбали наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, пл. 0,0531 га, земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, пл. 0,0776 га.
Квартира АДРЕСА_1 оформлена на ім?я позивача, інше майно оформлено на ім?я відповідачки. З відповідачкою позивач проживає окремо. Діти проживають з відповідачкою. До укладення шлюбу, тобто до 19.02.2005 р. позивачу на праві власності належала квартира АДРЕСА_4 . Вказану квартиру позивач продав 31.10.2007 р. за 16 050 грн.. Кошти від продажу вказаної квартири були використані для придбання квартири АДРЕСА_1 . Загальна сума грошових коштів, внесених ОСОБА_1 до фонду фінансування будівництва складала 521 287, 80 грн. Враховуючи розмір внесених особистих коштів на придбання Квартири АДРЕСА_1 , то в процентному відношенні це становить 3,078 % від вартості квартири. (521 287,80 грн. - 100%, 16050 грн. - х%, х = 3,078 % )
Отже, виходячи з наведеного позивачу належить 53/100, а відповідачці 47/100 квартири. Квартирою, меблями, побутовою технікою користується відповідачка.
Садівницьке товариство «Зоря» заходилося в с.Галинка, Бородянського району Київської області. Вартість вказаних земельних ділянок в середньому становить 4000 грн. за 1 сотку (виходячи з оголошення на сайті в Інтернеті). І відповідно вартість земельної ділянки по АДРЕСА_5 пл. 0,0531 га становить - 21 000 грн, а по АДРЕСА_6 , пл. 0,0776 га - 31 000 грн.
Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю, між сторонами не досягнуто. Від будь-якої грошової компенсації за частку, яка перевищує частку в спільному майні подружжя (стосовно земельних ділянок) позивач відмовляється.
Позивач вважає, що запропонований ним розподіл майна між сторонами не буде порушувати їх майнові права, а також права сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_6 .
Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку в АДРЕСА_7 , пл. 0,0776 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0703; 97/100 квартири АДРЕСА_1 . Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя таким чином: виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3 , пл. 0,0531 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0719; 53/100 квартири АДРЕСА_1 .
Виділити ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на: земельну ділянку в АДРЕСА_2 , пл. 0,0776 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0703; 47/100 квартири АДРЕСА_1 .
26.06.2019 до суду від відповідача ОСОБА_3 надходив відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує проти поділу майна, нажитого у шлюбі з позивачем, проте, не погоджується із запропонованим варіантом розподілу. Вказує про те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Станом на дату подання цього позову рішення про розірвання шлюбу між сторонами не набрало законної сили. У шлюбі сторонами було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0531 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719; земельну ділянку площею 0,0776 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703. За згодою сторін спору вказана квартира була оформлена на позивача, а земельні ділянки на відповідача.
Таким чином, вказує про те, що зазначене вище майно дійсно є об'єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача.
Відповідач заперечує проти запропонованого позивачем варіанту поділу квартири: 53/100 частки позивачу і 47/100 часток відповідачу.
Квартира АДРЕСА_1 була придбана у шлюбі за спільні кошти подружжя, а тому може бути поділеною між подружжям лише як цілий об'єкт по 1/2 частині. Посилання позивача на те, що 3/100 частини зазначеної квартири були придбані за кошти, що отримані ОСОБА_1 від продажу нерухомого майна, що належало йому до реєстрації шлюбу, вважає необґрунтованим. Позивач дійсно відчужив належну йому до укладення шлюбу квартиру, проте, вже перебуваючи у шлюбі, позивач та відповідач спільно зробили ремонт у відчуженій квартирі, несли витрати на її утримання і поліпшення і спільно прийняли рішення про продаж квартири з метою придбання квартири, яка б відповідала інтересам сім'ї. Відповідач зазначає також про те, що вважає можливим збільшити їй частку у спільному майні, зокрема, спірної квартири. Мотиви такого твердження, в тому числі, зазначалися ОСОБА_3 у її позовній заяві, яка надійшла до суду 21.10.2019.
23.07.2019 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чудовської І.В. надходила відповідь на відзив, в якій вказує про те, що вимоги позивача є обґрунтованими. Беручи до уваги всі обставини та наведені в позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтування, вважає, що відповідачем не надано беззаперечних доказів того, що є підстави, визначені ст.70 СК України, для відступлення від засади рівності часток подружжя. Позивач зазначає про те, що не заперечує проти виділення відповідачці земельної ділянки більшої площі разом із господарськими спорудами на ній, не ставить питання про компенсацію за різницю, що фактично і є відступленням від рівності часток на користь відповідача.
В письмових пояснення відповідач ОСОБА_3 наголошувала на тому, що позивач, крім сплати аліментів за рішенням суду, які є недостатніми, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав доходи, отримані під час перебування сторін у шлюбі, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї, зловживав спиртними напоями.
21.10.2019 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 19.02.2005 року було зареєстровано шлюб. Однак, спільне життя у подружжя не склалося і рішенням Солом?янського районного суду від 26.04.2019 року у справі №760/11108/18, шлюб між сторонами було розірвано.
У шлюбі в подружжя народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час перебування у шлюбі подружжя придбало наступне майно: 1) квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; 2) земельну ділянку в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0.0776 га; 3) земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0.0531 га.
За згодою сторін спору квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , оформлено на ім?я ОСОБА_1 , інше майно - 2 земельні ділянки на ОСОБА_3 . Крім того, за час перебування у шлюбі сторони здійснили певні грошові накопичення.
Отже, вищевказане майно належить до об?єктів права спільної сумісної власності подружжя. Зважаючи на припинення шлюбних стосунків та неможливість досягнути згоди щодо використання спірного майна в подальшому, позивач звертається до суду для захисту своїх прав.
Вказує, що ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 приховав значну частину коштів, яка є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу при розлученні.
Відповідач ОСОБА_1 був начальником відділу служби військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.10.2015 року та мав інвалідність ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 було призначено та виплачено грошове забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 року по 25.08.2016 року у розмірі 346002,96 гривень. Крім того, відповідно до ст.16-16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 було призначено виплату одноразової грошової допомоги у зв?язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов?язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у сумі 320 000 гривень. Факт призначення грошової допомоги та її виплати ОСОБА_1 підтверджується копією відповіді Міністерства оборони України за вих. №222/4/401 від 11.03.2019 року. Тобто, за час перебування у шлюбі відповідач отримав виплат на загальну суму 666 002,96 гривень, а отже дані кошти належать до категорії інших доходи, одержаних одним із подружжя, та є спільною сумісною власністю подружжя.
З часу, коли подружнє життя розладилося, з 2015 року і до моменту розлучення, ОСОБА_7 почав приховувати усі свої доходи, в тому числі заробітну плату. Для отримання інформації щодо доходів ОСОБА_1 та їх джерел було направлено відповідний адвокатський запит.
Також відповідач усі грошові кошти від дружини приховував, мотивуючи це тим, що ці кошти його особисті. Увесь час у сторін спору були непорозуміння стосовно коштів, тому що відповідач відмовлявся надавати кошти на сімейні потреби (їжу, оплату рахунків, ліки для дітей, одяг тощо), пояснюючи, що кошти, які він отримує це його особисті, а у позивача є власні, у зв?язку з тим, що вона працює. Натомість, ОСОБА_1 у АТ "Ощадбанк" на своє ім?я відкрив депозит на суму 200 000 гривень. ОСОБА_3 довідалася про це випадково, під час прибирання у квартирі, знайшовши виписку по рахункам, датовану від 26.08.2016 року, коли вони ще перебували у шлюбі. На підтвердження даної інформації та отримання копій документів було направлено відповідний адвокатський запит до АТ "Ощадбанк". Таким чином, за період перебування у шлюбі ОСОБА_1 приховав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 666 002,96 гривень.
Крім того, відповідач приховав те, що він уклав попередні договори на будівництво будинку та безоплатну передачу квартир на земельних ділянках. Так як ОСОБА_1 є членом громадської організації "Бучанська спілка ветеранів війни - учасників бойових дій АТО та їх сімей", має статус учасника бойових дій та відповідно до п.14 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове забезпечення житловою площею осіб. Для забезпечення реалізації житлових прав учасників АТО, Бучанська міська рада рішенням від 17.07.2018 року №222-41-VII, дозволила КП "Бучабудзамовник" укласти із ОСОБА_8 договори суперфіцію на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_9 , та АДРЕСА_10 та зобов?язала укласти договір про співпрацю із Спілкою. 26.07.2018 року Спілка уклала угоду щодо забезпечення прав учасників АТО та їх сімей з громадянином ОСОБА_8 , який взяв на себе зобов'язання забезпечити безоплатну передачу квартир учасникам бойових дій. Згідно листа Спілки від 22.05.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 також потрапив до списку осіб, з якими Забудовником ОСОБА_8 укладено попередні договори на будівництво будинку та безоплатну передачу квартир. Це підтверджується копіями відповіді Спілки, рішенням 17.07.2018 року №222-41-VII.
Зауважує, що на момент підписання цієї угоди відповідач проживав разом зі своєю сім?єю за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_8 , про що він сам особисто взяв довідку 2610/2301 від 26.07.18 р. у Відділі реєстрації місця проживання Бучанської міської Ради. Тому у позивача є підстави вважати, що квартира відповідачу буде надана через те, що у нього в сім?ї є двоє неповнолітніх дітей.
Таким чином, ОСОБА_3 має право на збільшення частки при розподілі майна через існування обставин, які мають істотне значення: відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї та приховав спільне майно.
Також вказує про те, що ОСОБА_1 протягом досить довгого часу не дбав про матеріальне забезпечення своєї сім?ї, почав зловживати спиртними напоями, що підтверджується фото та відео доказами. Позивач спочатку намагалася вирішити цю проблему самостійно, шляхом pозмов з відповідачем, однак це не дало жодного результату. У зв?язку з систематичним зловживанням спиртними напоями у ОСОБА_1 почалися проблеми на роботі, за місцем його служби. До ОСОБА_3 , яка тоді ще була дружиною відповідача, неодноразово телефонував тимчасово виконуючий обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_9 , попереджаючи, що поведінка ОСОБА_1 неприпустима для проходження військової служби та просив, щоб вона, як дружина вплинула на свого чоло-віка. Також вживання спиртних напоїв підтверджено службовою характеристикою ОСОБА_1 .
Однак, командир, знаючи, яка складна ситуація склалась у родині: наявність маленької дитини після тяжкої хвороби, посприяв тому, щоб ОСОБА_1 пройшов лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь". Там ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 13.05.2016 року по 24.06.2016 року. Це підтверджується копією виписного епікризу №12090.
Згодом відповідач через вживання спиртними напоями знову почав себе погано почувати, втратив свідомість та потрапив на лікування до неврологічного відділення Військової частини НОМЕР_4 . Перебував на стаціонарному лікуванні з 24.06.2016 року по 02.07.2016 року. У виписному епікризі відповідача вказувалося про суворе дотримання ним дієти з виключенням із раціону всіх видів алкогольних напоїв. Це підтверджується копією виписного епікризу. Позивач вказує про те, що є значна кількість доказів, що підтверджує факт зловживання відповідачем спиртними напоями, але знаючи його діагнози: астеноневрологічний стан з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, тобто відповідач дуже нервово реагував на будь який роздратовуючий його фактор, та наявність конфліктної ситуації, у зв?язку з прихованням ним грошей, позивач в той період дійсно не зверталася до правоохоронних та будь яких інших органів, для запобігання загострення конфліктної ситуації, сподіваючись, що довготривале лікування надасть свій результат та відповідач буде дотримуватися рекомендацій лікарів щодо запобігання зловживання спиртними напоями.
Ситуація досягла критичної межі, коли ОСОБА_1 подав на розлучення, при цьому продовжував зловживати алкогольними напоями. Позивач була змушена звернутися до відповідних органів з проханням провести профілактичну бесіду, тому що на думку позивача єдиною проблемою в їх сім?ї було зловживання алкогольними напоями відповідача, а все інше - це наслідки цього зловживання. Неодноразово діти були свідками чвар та суперечок, які виникали у сім?ї на ґрунті вживання відповідачем спиртними напоями. Безумовно, це негативно впливало психологічний стан неповнолітніх дітей.
В той час, коли відповідач почав зловживати спиртними напоями, позивач залишилася віч-на-віч з усіма побутовими проблемами, весь тягар утримання та забезпечення сім?ї був на ній. Крім того, ОСОБА_3 з 18.12.2014 року перебувала у декретній відпустці, у зв?язку з народженням другої дитини - доньки ОСОБА_10 . Для того, щоб утримувати сім?ю та забезпечувати її найнеобхіднішим, ОСОБА_3 продовжила працювати за сумісництвом на 0,5 ставки. Саме на ці гроші позивач потім утримувала довгий час сім?ю, коли відповідач приховував свої доходи.
Отже, систематичним вживанням спиртних напоїв протягом тривалого часу, майже чотири роки, ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення своєї сім?ї, забезпечувала родину найнеобхіднішим ОСОБА_3 , працюючи навіть тоді, коли перебувала у відпустці по догляду за донькою.
Наразі з ОСОБА_3 проживають та перебувають на її утриманні двоє дітей: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
ОСОБА_3 змушена була звернутися до Ірпінського міського суду про стягнення аліментів на утримання двох дітей, через те, що чоловік зловживав спиртними напоями, приховував свій дохід та не допомагав матеріально родині. Рішенням суду по справі №367/7928/16-ц від 02.12.2016 року ОСОБА_1 було присуджено виплату аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Однак, даного розміру аліментів на повноцінне утримання, розвиток та лікування двох неповнолітніх дітей взагалі не вистачає. Так, менша донька ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , перенесла сепсис, гострий гематогенний остеомієліт, хронічний остеомієліт, гнійний артрит, катаральний перикардит, анемію І ступеню. Також дитина має первинний імунодефіцит, селективну недостатність IgA, що обумовлює високу схильність до інфекційних захворювань (після сепсису кожний епізод простуди чи будь-якої хвороби вимагає лікування з використанням антибіотиків), тому донька потребує додаткової вакцинації та досить дорогих ліків. Усі діагнози доньки підтверджено копіями виписки із медичної амбулаторної картки хворої ОСОБА_6 від 13.08.2019 року, заключення спеціаліста Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 від 17.12.2015 року, довідками №1381 від 19.10.2015 року та №689 від 05.06.2015 року Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охмадит" МОЗ України, консультативне заключення Київської обласної клінічної лікарні.
Син ОСОБА_11 має хронічний тонзиліт, що підтверджується випискою із медичної картки хворого ОСОБА_5 від 13.06.2019 року. У зв?язку з діагнозом потребує лікування, санаторно-курортного оздоровлення. Вищевказані діагнози у дітей підтверджують те, що їх хвороби мають стійкий та невиліковний характер, потрібно постійно підтримувати організм ліками, а в разі загострення хвороби - проходити лікування у спеціалізованих лікарнях.
Дітям потрібно повноцінне харчування, їх треба одягати, потрібні ліки (у зв?язку зі станом їх здоров?я - це значна частина витрат, тому що пільг щодо безкоштовного придбання ліків у позивача немає, усі ліки купуються за повну вартість), оплачувати гуртки, оплачувати придбання дидактичних канцелярських матеріалів для навчання, щомісячні та разові виплати щодо утримання дитячого садка, школи, тощо. Також для духовного розвитку дітей необхідними є екскурсії, подорожі, іграшки, відвідання театрів та кінотеатрів, придбання путівок.
Таким чином, єдині кошти, які отримала позивач від відповідача - це аліменти на утримання дітей. Причому, у відповідача були інші грошові збереження, що він не заперечує, кажучи про них, але вони приховувалися від позивача. Все лікування та реабілітація відповідача по справі здійснювалося за рахунок державних коштів, а грошову виплату у розмірі 666 002,96 гривень він приховав від родини. Отже, ОСОБА_3 має усі законні та обґрунтовані підстави для збільшення частки майна дружини, через те, що з нею проживає двоє неповнолітніх дітей, а розмір аліментів, які сплачує відповідач є недостатніми для лікування, розвитку та забезпечення найнеобхіднішим дітей.
При розподілі майна подружжя просить суд звернути увагу ще на обставини, що мають істотне значення.
Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , є єдиним житлом двох неповнолітніх дітей. Зміна місця проживання дітей може негативно вплинути на їх життя та розвиток, адже вони проживають за даною адресою з часу народження, відвідують навчальні заклади, які розташовані поруч, мають друзів.
До укладення шлюбу, тобто до 19.02.2005 року, відповідач мав своє особисте майно. Йому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 27.05.2003. Але у зв'язку з невеликою площею цієї квартири та планами подальшого збільшення сім?ї, було прийнято рішення придбати квартиру більшою площею у новому будинку поруч ( АДРЕСА_8 ), причому саме відповідач наполягав на цьому. Тому, квартиру АДРЕСА_4 відповідач по справі продав 31.10.2007 року за 16 050 гривень. Це підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Дані кошти ОСОБА_1 вклав для придбання нової квартири за адресою АДРЕСА_8 , однак очевидно, що їх було недостатньо. Подружжя вирішило заощадити кошти для придбання квартири, ремонту і переїхали на тимчасове проживання до батьків позивача. Крім того, 12.03.2008 року ОСОБА_1 взяв в борг у ОСОБА_12 (батька позивача) 53 135 гривень. Це підтверджується копією розписки.
Земельна ділянка в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га та земельна ділянка в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га належать ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко О.П. від 24.09.2013 року.
Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, згідно наданим Замовником переліку, складеного 03.09.2019 року, загальна вартість обох земельних ділянок становить 178 500 гривень, з яких: земельна ділянка площею 0,0776 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3221083005:02:002:0703 - 106 000 гривень, земельна ділянка площею 0,0531 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3221083005:02:002:0719 - 72 500 гривень.
Керуючись вищевикладеним, враховуючи інтереси позивача, відповідача та двох неповнолітніх дітей, вважає за доцільне здійснити такий розподіл майна подружжя:
1) виділити позивачу ОСОБА_3 , на утриманні якої перебуває двоє неповнолітніх дітей: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531.
2) виділити відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га.
Крім того, вказує про те, що на даній земельній ділянці знаходиться капітальний будинок без даху, сарай, господарське приміщення дерев'яне розміром 3*4м, 2 металевих контейнери, колодязь, свердловина, капітальний бетонний паркан з металевими воротами та калиткою та інше. Це підтверджується матеріалами та фото, які є у Звіті про експертну грошову оцінку земельних ділянок, згідно наданим Замовником переліку, складеного 03.09.2019 року. На даній ділянці є всі належні умови для проживання, господарювання та ведення садівництва. Позивач, яка самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, які мають проблеми зі здоров?ям, та працює на двох роботах для забезпечення належного рівня життя дітей, не має фізичної можливості часто їздити на ділянку та вести там господарську діяльність.
Отже, дружині під час поділу спільного нажитого майна подружжя варто виділити усю квартиру (вартістю 521 287, 80 гривень) та меншу земельну ділянку площею 0,0531 (вартість 72 500 гривень), а чоловіку земельну ділянку площею 0,0776 га (вартістю 106 000 гривень).
Різниця у вартості виділених земельних ділянок становить: 106 000 (земельна ділянка ОСОБА_13 ) - 72 500 (земельна ділянка ОСОБА_3 ) = 33 500 гривень.
Отже, ОСОБА_1 повинен виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за нерівність часток у розмірі 105 857, 58 гривень.
У відповідності до ч.2 с. 70 СК України, зменшення частки відповідача ОСОБА_1 за рахунок того, що він приховав виплати, які були йому здійсненні з 01.01.2016 року по 25.08.2016 року на загальну суму 666 002,96 гривень, з яких 200 000 гривень внесено депозит у АТ "Ощадбанк", приховав факт укладення попереднього договору на будівництво будинку та безоплатну передачу квартир на земельних ділянках, з вересня 2015 року не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї, почав зловживати спиртними напоями - на користь позивача ОСОБА_3 .
У відповідності до ч. 3 ст. 70 СК України, збільшення частки ОСОБА_3 за рахунок того, що з нею проживають двоє неповнолітніх дітей, які мають складні, невиліковні та хронічні хвороби, а розмір аліментів, які сплачує відповідач за рішенням суду недостатній для забезпечення їхнього духовного, фізичного розвитку та лікування. У позовній заяві неодноразово наголошувалося на складних діагнозах дітей та тому, що лікування та ліки дуже дорогі, що підтверджено належними доказами.
За рахунок збільшення частки ОСОБА_3 , при відступлені від засади рівності часток подружжя з урахуванням вищезазначених істотних обставин справи та поділу квартири, зазначає про те, що варто виділити позивачу ще земельну ділянку СТ "Зоря", що знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531.
Просить визнати спільною сумісною власністю подружжя:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;
- земельну ділянку СТ "Зоря", що знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
- земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га;
- грошові кошти у розмірі 666 002,96 гривень, отримані ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 .
Здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя, відступивши від засади рівності часток за обставин, що мають істотне значення наступним чином:
- визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 та земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га.
Стягнути з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_3 грошову компенсацію за нерівність часток у розмірі 105 857,58 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
До суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надходив відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що відповідач не заперечує проти поділу майна, яке подружжя набуло під час шлюбу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку в АДРЕСА_6 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, пл. 0,0531 га; земельну ділянку в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, пл. 0,0776 га. Відповідач також подав до суду відповідний позов 20.02.2019 - цивільна справа №367/1426/19. Проте відповідач заперечує поділ грошових коштів, які за твердженням позивача він начебто приховав, а саме: одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом батьківщини у сумі - 320 000 грн. Також грошові кошти в розмірі - 200 000 грн, отримані в 2016 при звільненні. Позивач неодноразово перекручує фактичні обставини справи, приводить дані, що протирічать одні одному і в тому ресурсі, яке їй вигідно.
Так, позивачка посилаючись на 4.3 ст.70 СК України вважає, що частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного духовного розвитку та лікування. Проте позивачка сама зверталась до суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей і сама вказувала їх розмір - 1/3 всіх видів заробітку щомісячно, який 02.12.201бр. був задоволений судом. Також суд присудив 1/6 частину на утримання дружини - позивачки.
Сама позивачка в клопотанні про долучення доказів вказує, що вона отримує на двох дітей аліменти в розмірі 5700 грн., тобто на кожну дитину припадає 2850 грн. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може становити менше як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно із Законом про Держбюджет на 2020 рік (стаття 7) з 1 січня 2020 року для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1779 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 2218 грн. Борг по сплаті аліментів на утримання дітей відсутній. Окрім того, зобов?язання щодо утримання дітей до досягнення повноліття покладено на батьків, які є рівними як в правах так і обов?язках. З позовною заявою про збільшення розміру аліментів ОСОБА_3 до суду не зверталась. Витрати на розвиток здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо відносяться до додаткових витрат у розумінні ст.185 СК України. Відповідач жодного разу не відмовив позивачці у наданні коштів на лікування дітей. До того ж він є інвалідом 2 групи та учасником бойових дій, а тому його діти мають ряд пільг щодо оплати за навчання і лікування. Щороку діти отримують безкоштовне оздоровлення. Отже позивачка не надала доказів того, що відповідач не надає їй додаткові кошти на розвиток і лікування дітей.
В обґрунтування того, що діти хворіють позивачка надала ряд доказів - різноманітні виписки. Проте всі вони датовані 2014-2015р.р. або вказують на встановлені колись діагнози. Дочка дійсно хворіла. Проте були вчиненні всі можливі дії на її лікування, стан дитини покращився. Лікування карієсу молочного зуба не відноситься до стійких захворювань, що потребують постійного лікування. Позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що на сьогоднішній день дочка потребує лікування, не вказала які витрати вона несе у зв?язку з її лікуванням. Діти відповідача, як діти інваліда війни, мають безліч пільг. Зокрема щодо безкоштовного відпочинку (кожного року син їздить на оздоровлення в санаторії), безкоштовне харчування в школі, безкоштовно дитячий садок.
А крім того, позивач купував дітям коштовні подарунки - гірський велосипед (6000 грн., планшет - 4000 грн., цифрову відеокамеру - 1600 грн., інтерактивні ляльки для дочки (1000грн. та 1200 грн.), ноутбук для сина - 5500 000 грн.
Позивачка наполягає на тому, що з 2015 р. відповідач приховує від неї кошти. Проте, відповідач коли перебував в АТО (2015р.) віддав їй свою особисту зарплатну картку і вона знімала і розпоряджалась коштами на свій розсуд. Відповідач ніколи не приховував від колишньої дружини кошти. Кошти, отримані ним при звільненні (200 000 грн.) були покладені на депозит і проценти від них витрачалися на проживання сім?ї. Позивачка про них знала. Про кошти, що були нараховані відповідачу - одноразову грошової допомогу у зв?язку з встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов?язаного із захистом батьківщини, позивачка також знала та ці кошти надані для забезпечення суто індивідуальних потреб особи. Всі отримані кошти були передані позивачці.
Оскільки, стосунки між сторонами погіршились, то позивачка обіцяла, що придбає собі квартиру, щоб сторони могли проживати окремо.
Звинувачуючи відповідача у приховуванні коштів, позивачка замовчує, що вони викупили у її рідного брата автомобіль DAEWOO SENS д. н. з. НОМЕР_7 , проте не оформили це документально. Машина фактично залишилась у користуванні позивачки.
Поставити питання щодо включення її до переліку майна набутого в період шлюбу по вищевказаним причинам відповідач не може.
Отже, належних і допустимих доказів того, що відповідач приховував кошти від сім?ї, позивачкою не надано. Запити адвоката не можуть бути доказом необізнаності позивачки у отриманні відповідачем цих коштів. До того ж, їх розмір чітко визначений законодавством, а вона, маючи вищу освіту, могла це легко з?ясувати. Тому, враховуючи зазначене, за вказаних обставин відсутні підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя у спільній власності подружжя.
Позивачка весь час вводить судові установи в оману, кожного разу стверджуючи та наводячи різні аргументи, що протирічать одні одному.
В позовній заяві позивачка вказує, що перебуваючи в декретній відпустці працювала. В той же час, при поданні позовної заяви про стягнення аліментів вона вказувала, що не працює, і тому суд призначив аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частики. Такі дії свідчать про неправдивість її пояснень та викликають недовіру щодо її щирості.
В клопотанні про долучення доказів позивачка надала консультативний висновок лікаря-психолога від 28.07.2020р., де вказується: «ЗІ СЛІВ МАТЕРІ, скарги з?явились після психологічної травми, спричиненої батьком 31.05.2020р., коли він вибивав двері у квартиру та повикидав речі дітей з кімнати.» При цьому позивачка чомусь забула вказати, що вона змінила замки від вхідних дверей. Не пускала відповідача в квартиру і він не міг взяти свої особисті речі. Він неодноразово звертався до неї з проханням надати ключі, був вимушений звертатись в поліцію. При заміні замків він завчасно повідомив позивачку про свої наміри, викликав працівників поліції, представників ЖЕКу. Після заміни замків другий екземпляр був наданий позивачці.
На сьогодні він все ж таки вселився в квартиру, яка по документам оформлена на його ім?я, і в якій він зареєстрований та це є його єдиним житлом. Він проживає в окремій кімнаті. З дітьми в нього чудові відносини. Всі скандали провокує позивачка. Фактично, вона створює конфліктні ситуації.
Щодо отримання відповідачем в майбутньому житлової площі та укладення попередньої угоди, зазначає про таке.
Позивач на сьогодні є власником квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири - 95,4 кв.м, житлова -51,4 кв. м. В квартирі зареєстровано 3 особи. Тобто, позивач не відноситься до осіб, які потребують покращення житлових умов.
Сьогодні в м. Буча обмежені земельні запаси, тому органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не в змозі задовольнити необхідні потреби в отриманні земельних ділянок. Саме тому запропоновано на певній ділянці побудувати багатоповерхові будинки й передачу житлових приміщень учасникам АТО. Тобто, фактично мова йде про заміну прав на земельну ділянку - житлом. Це право особи належить йому особисто, оскільки статус учасника АТО нерозривно пов?язане саме з ним і виникло воно тому, що відповідач поклав і втратив своє здоров?я при виконанні завдань щодо захисту Батьківщини. Ніякого відношення наявність чи відсутність дружини, дітей на це не впливає. Навпаки, на членів сім?ї можуть розповсюджуватись пільги, якими наділений саме відповідач (оплата дитсадка, кружків, 100 - відсоткова знижка від сплати за користування комунальними послуга-ми, інше).
До того ж земельна ділянка, що передається безкоштовно одному із подружжя не підлягає поділу. По друге, попередній договір має силу намірів, а не факт надання житлового приміщення. Попередній договір не вказує на те, що на майбутнє будівництво витрачені кошти сім?ї. У відповіді від 22.05.2019 р. вказано, що укладається Договір суперфіцію на земельну ділянку. До поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, вона не має ніякого відношення. Коли буде здійснюватися будівництво не відомо. А відповідач як співвласник квартири має право в ній проживати. Поведінка ж позивачки призвела до того, що він вимушений був піти з квартири, щоб не загострювати обстановку. Але так як позивачка тривалий час затягувала з розлученням та з вирішенням житлових питань, відповідач вимушений був повернутися в квартиру і проживати в ній разом вже з колишньою дружиною. На будь які варіанти запропонованого поділу майна вона не погоджувалась.
Вказує, що твердження про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї є безпідставним. Коли позивачка перебувала у декретній відпустці позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 , при цьому продав свою особисту квартиру та отримані кошти (які були значно більшими, ніж вказані в до-говорі купівлі-продажу (вказувалась інвентаризаційна вартість, а не ринкова). Тобто, він діяв в інтересах сім?ї.
12.03.2008 р. батьки позивачки позичили сторонам кошти у розмірі 53 135,00 грн., які з часом були повернуті.
27.08.2008 р. був оформлений договір відновлювальної кредитної лінії № 2406 (надалі договір № 2406) на суму 80000,00 грн. І тут вже допомогла мати позивача, яка, ризикуючи своєю єдиною квартирою, погодилась, щоб на її квартиру по АДРЕСА_11 , був оформлений договір іпотеки в забезпечення виконання зобов?язань по договору № 2406.
Остання оплата по Договору про участь у ФФБ № М963 від 26.09.2007р. за вказану квартиру (кв. АДРЕСА_12 ) була здійснена 26.02.2008 р. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , першої дитини, відповідачка по 2009 р. перебувала у декретній відпустці, не мала доходів.
Окрім того, відповідач при отриманні ключів від квартири своїми силами робив ремонт. Були куплені меблі, побутова техніка. Відповідач завжди діяв в інтересах сім?ї.
24 вересня 2013 р. було придбано дві земельні ділянки. 3 червня 2015 р. по вересень 2015 р. позивач приймав участь в проведенні АТО. В цей період позивачка користувалась його зарплатною карткою. З серпня 2016 р. позивач пішов на пенсію. Тривалий час, так як було викрадене Посвідчення офіцера, він не міг оформити пенсію. Перше зарахування пенсії на картку було 05.12.2016 р. В цей період часу сім?я жила на збереження, що були у відповідача та проценти від його вкладень. Саме тому позивач не мав коштів, а відповідачка, не повіривши йому, подала позовну заяву до суду про стягнення аліментів. Рішення суду датовано 02.12.2016 р.
Зазначає про те, що сім?я забезпечена всі необхідним. Жодного доказу того, що відповідач поставив сім?ю в складне фінансове становище позивачкою не надано.
В період коли відповідач перебував в госпіталі, після поранень, позивачка жодного разу не відвідала його та в позовній заяві вказує відділення, в яких відповідач навіть не перебував.
Позивачка вказує, що відповідач зловживав спиртними напоями і це стало причиною негараздів в сім?ї. Проте, на обліку у нарколога він не перебуває. Зі скаргами жодного разу до поліцію позивачка не зверталась. А вперше звернулась тільки після того як відповідач подав позов про розлучення. Але при цьому позивачка не хотіла давати згоду на розірвання шлюбу та затягувала це питання, а в подальшому подавала апеляцію.
Всі конфлікти та звернення в поліцію, інші установи почались саме з моменту подання відповідачем позовної заяви про розлучення, а не навпаки.
Позивачка виставляє відповідача в негативному світлі, але при цьому виникає питання, як він в 38 років отримав звання полковника, за час перебування на службі отримав три вищих освіти, отримав 14 державних та бойових нагород.
Відповідач є інвалідом війни 2 групи з 03.02.2017р., мав контузію в 2015 р. та травми. Позивачка тільки вказує на свої хвороби та хвороби дітей (надає старі виписки).
Відповідачу поставлений діагноз: основний: наслідки ЗЧМГ (закрита черепно-мозкова травма (контузія головного мозку від 05.08.2015р.) Струс головного мозку у вигляді частих епілептиформних нападів, розсіяної вогнищевої органічної симптоматики, посттравматичного стресового розладу, помірно вираженого астено-неврологічного стану з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеня, ризик 2. Ідеопатичного пролапсу стулок мітрального клапану з регургітацію ІІ ст., три-куспідального клапану з регургітацією ІІ ст., СНІ ст. хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості зі сприйняття шепітної мови на праве вухо 4,5 метрів, на ліве 1,5 метрів.
Відповідач має пошкодження менісків та розрив передніх хрестоподібних зв?язок обох колінних суглобів, застарілий перлом зі зміщенням копчика.
Супутній діагноз: остена неврологічного синдром. Дифузний кардіосклероз. СН.0. Ангіосклероз сітківки. Розацеа.
В період загострення хвороб, в 2018 році з 30.05.2018. - 08.06.2018, та 27.11.2018р. - 06.12.2018р перебував на стаціонарному лікуванні. А в серпні 2018 року, жовтні 2019 року, серпні 2020 року він їздив на психологічну реабілітацію учасників АТО. Також проходив лікування у Всеукраїнському центрі реабілітації ветеранів війни в грудня 2019 року та направляється туди на лікування в листопаді 2020 року.
Після перенесених травм і контузії, здоров?я відповідача не покращилось. Він часто перебуває на лікуванні, реабілітаційний період є дуже тривалим.
В наданих позивачкою документах (епікризах) не зазначено, що він зловживає спиртними напоями. А рекомендації, вказані у виписці, є типовими для всіх хворих, що про-ходять лікування. Жодного доказу того, що відповідач поставив сім?ю в складне фінансове становище позивачкою не надано.
Щодо включення отриманих грошових коштів при звільнення і одноразової допомоги в зв?язку з встановленням інвалідності.
Вказує про те, що всі ці кошти були отримані та надані позивачці. Жодних належних доказів, що відповідач приховував ці кошти, не надав їх у сім?ю, позивачкою не надані. Більш того, позивачка обіцяла за ці кошти купити іншу квартиру та переїхати туди жити. Натомість, позивачка кошти передала своїй матері, на погашення боргів за придбання квартири та подальшого проведення ремонту. Після завершення ремонту обіцяла туди переїхати. Як з?ясувалось пізніше, квартира була оформлена на ім?я її матері.
Розподілу підлягає майно, що належить сторонам на час звернення до суду. Тому ставити питання про визнання витрачених ще в 2016-2017рр. коштів спільною сумісною власністю подружжя є безпідставним.
Вимоги про визнання за позивачкою права власності на квартиру і земельну ділянку, та виділення відповідачу земельної ділянки за вказаною нею адресою є цинічним. По-перше, квартира є єдиним житлом відповідача, в якому він до того ж і прописаний. Компенсацію за його частку можливо здійснити тільки за його згодою.
По-друге, виділення йому тільки земельної ділянки, де стоїть споруда, яку позивачка називає «капітальним будинком без даху» є цинічним. Фактично, вона позбавляє відповідача житла, а при цьому, вказує, що на земельній ділянці є всі належні умови для проживання.
До того ж споруда, знаходиться на земельній ділянці для ведення садівництва. Недобудована споруда без даху не має опалення, водопостачання, електропостачання, полів, вікон, дверей, стіни наполовину відсутні так як зруйновані пожежею та підлягають зносу. Фактично цілий тільки фундамент. Побудова нового будинку, підключення всіх комунікації тягнуть за собою значних витрат як на оформлення документації так і виконання всіх будівельних та інших дій.
Фактично вона пропонує позбавити відповідача житла та виставити учасника АТО та інваліда 2-гої групи жити в обгорівшу будівлю без даху.
Тому вважає, що запропонований розділ майна позивачкою (включаючи кошти, які вже витрачені) є таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо компенсацій витрат на правову допомогу, вказує про те, що такі витрати є без-підставними та необґрунтованими.
До суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Лисенка С.М. надходила відповідь на відзив, в якій посилається, в тому числі, на обставини, викладені у позовній заяві. Стверджує, що ОСОБА_3 має усі законні та обґрунтовані підстави для збільшення частки майна дружини через те, що з нею проживає двоє неповнолітніх дітей, а розмір аліментів, які сплачує відповідач, є недостатніми для лікування, розвитку та забезпечення найнеобхіднішим дітей. Зазначає, що твердження представника відповідача про те, що всі отримані кошти були передані позивачу є безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Позивач дійсно знала, що відповідачу повинні виплатити грошові кошти, однак, ні суми, ні часового проміжку позивач не знала. Таким чином, за період перебування у шлюбі ОСОБА_1 приховав від дружини дохід у вигляді грошових коштів у розмірі 666022,96 грн.
Крім того, вказує про те, що ОСОБА_3 має право на збільшення частки при розподілі майна через існування обставин, які мають істотне значення: відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та приховав спільне майно.
Щодо автомобіля DEWO д.н.з. НОМЕР_7 , зазначає, що даний транспортний засіб не є та не може бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, жодних коштів ОСОБА_14 - брату позивачу за вказаний автомобіль не передавалось, договори купівлі-продажу не укладались.
Звертає увагу суду на той факт, що квартира АДРЕСА_13 , є єдиним житлом двох неповнолітніх дітей. Зміна місця проживання може негативно вплинути на їх життя та розвиток.
Враховуючи викладене, просить позов задовольнити повністю.
В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Романенко Г.М. посилається на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Також посилається на те, що законодавством дійсно передбачено відступ від рівності часток подружжя при поділі майна, проте, ця норма застосовується за певних умов. Так, відповідач завжди дбав про матеріальне становище сім'ї та дітей, визначені судом аліменти сплачує, жодного доказу того, що сім'я знаходиться у скрутному матеріальному становищі не надано.
Крім того, позивач хоче отримати відремонтовану та облаштовану квартиру, земельну ділянку, а відповідачу залишити земельну ділянку з будинком, де обгорілі стіни та в якому немає даху, газу, води та електропостачання, ремонтних робіт, а також отримати від відповідача, який є пенсіонером та інвалідом, грошову компенсацію за нерівність часток у розмірі 105 857,58 грн.
Стверджує, що позивач, зловживаючи довірою відповідача, використала кошти сім'ї, тепер має намір повторно їх поділити. За наведених обставин вважає, що варіант розподілу спільно набутого майна не може включати грошові кошти, які були витрачені ще в 2016-2017 рр.
Спірна квартира є також єдиним житлом відповідача, виділення квартири позивачу фактично позбавить відповідача житла.
Зазначає, що факт проживання дітей з матір'ю не є підставою для відступлення від рівності часток при поділі майна подружжя. Дотримання засади рівності часток при поділі майна не порушує житлові права дітей, які зареєстровані в спірній квартирі, а також не перешкоджає користуванню квартирою, яка належить обом батькам.
Звертає увагу суду на те, що у своїй позовній заяві, яка була подана раніше, ОСОБА_1 пропонував розділити квартиру з врахуванням вкладених ним особисто коштів (майже порівно) та виділити позивачці земельну ділянку більшої площі, що по своїй суті є справедливим розподілом.
Ухвалою суду від 01.03.2021 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 02.11.2021 об'єднано в одне провадження справу № 367/1426/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та справу № 367/8328/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалами суду від 20.01.2023 витребувано: у Київського обласного державного нотаріального архіву (Київська область, м. Ірпінь, вул. Северинівська,34) завірені копії договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2003 року (зареєстрованого в реєстрі за № 1308) та договору купівлі-продажу квартири від 31.10.2007 року (зареєстрованого в реєстрі за №2852); Витребувати копію банківської виписки по всім (поточним, зарплатним, депозитним, тощо) рахункам ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) відкритим/закритим у АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2012 по 17.10:2019 роки.
Витребувано належним чином засвідчені копії договорів про внесення/зняття коштів на депозитний рахунок та інших документів, які подавалися під час укладення/виконання договорів між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) та АТ «Ощадбанк» за період 3 01.01.2012 по 17.10.2019 роки.
Витребувано інформацію про суми виплачених відсотків за депозитом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) у АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2012 по 17.10.2019 роки.
Витребувано з ДФС України інформацію про розмір та джерела доходів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), які він отримав у період з 01.01.2012 року по 17.10.2019 року.
Витребувано копію банківської виписки по всім (поточним, зарплатним, депозитним, картковим, тощо) рахункам ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) відкритим/закритим у АТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2012 по 17.10.2019 роки.
Витребувано належним чином засвідчені копії договорів про внесення/зняття коштів на депозитний/поточний рахунок та інших документів, які подавалися під час укладення/виконання договорів між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОК-ПП НОМЕР_6 ) та АТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2012 по 17.10.2019 роки.
Витребувано інформацію про виплати здійснені з державного бюджету України на користь військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), які він отримав у період з 01.01.2012 року по 17.10.2019 року від Міністерства оборони України або його структурних підрозділів, зазначивши види таких виплат помісячно: заробітна плата, разові виплати, компенсації, тощо.
Витребувано копії платіжних документів про виплату одноразової грошової допомоги/інших одноразових видів виплат на користь військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), які він отримав у період з 01.01.2012 року по 17.10.2019 року від Міністерства оборони України або його структур-них підрозділів, за умови що такі одноразові виплати перевищують 25 000 грн.
Витребувано копію банківської виписки по всім (поточним, зарплатним, депозитним, картковим, тощо) рахункам ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ) відкритим/закритим у AT «ПРИВАТБАНК», в тому числі по картковому рахунку НОМЕР_8 , за період з червня 2016 по теперішній час.
Ухвалою суду від 23.08.2023 витребувано у Київського обласного державного нотаріального архіву (Київська область, м. Ірпінь, вул. Северинівська,34) завірені копії договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2003 року (зареєстрованого в реєстрі за № 1308) та договору купівлі-продажу квартири від 31.10.2007 року (зареєстрованого в реєстрі за №2852), які посвідчені приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області Тонконог Л.М.
Ухвалою суду від 11.03.2024 витребувано від Міністерства оборони України та/або підпорядкованих установ/підрозділів копії документів (платіжних доручень, касових ордерів, тощо), що підтверджують факт виплати колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошових коштів за період грудень 2015 - серпень 2016 в розмірі сум, що вказані в Довідці від 20.11.2023 №222/4/165/323/1264.
Ухвалою суду від 08.07.2024 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Романенко Г.М. позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали, просили їх задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат Ковальова О.О. позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали, просили їх задовольнити.
Суд перевіривши доводи, викладені в обґрунтування позовних заяв, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв'язку, вислухавши доводи сторін по справі, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,
Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із до-триманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
29 лютого 2005 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, що стверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_9 .
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, шлюб між сторонами було розірвано.
У шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
Ухвалою суду від 19.06.2019 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №367/7928/16 стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини від-повідного віку, починаючи з 26.10.2016 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (ІПН - НОМЕР_6 ), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІПН - НОМЕР_5 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частина від доходу, починаючи з 26.10.2016 року і до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Рішення набрало законної сили 13.12.2016.
Так, в обох судових справах, які об'єднані в одне провадження, предметом розгляду позовних вимог є майно: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка в АДРЕСА_3 , площею 0,0531 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0719; земельна ділянка в АДРЕСА_2 , площею 0,0776 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0703.
Право власності на вказані об'єкти рухомого та нерухомого майна були зареєстровані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Вказані обставини сторонами не заперечувались, оспорювались лише рівність часток об'єктів нерухомого майна при їх поділі
Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя Норми ст. ст.317,319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Однак, ч.1ст.358 ЦК України зазначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Сторони по справі не заперечують факту належності їм на праві спільної сумісної власності наступного майна, яке придбано під час перебування у шлюбі, а саме: квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.11.2009, дата реєстрації: 31.08.2009, підстава реєстрації: рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради; земельної ділянки в АДРЕСА_3 , площею 0,0531 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 24.09.2013 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 1445, виданий 24.09.2013; земельної ділянки в АДРЕСА_2 , площею 0,0776 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 24.09.2013 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 1443, виданий 24.09.2013. Право власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки стверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.10.2018.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, з матеріалів справи достовірно вбачається, що спірне майно набуте під час шлюбу є спільним майном подружжя, є спільною сумісною власністю та подружжя користується рівними правами на це майно, а отже позовна вимога про визнання спільною сумісною власністю подружжя спірного майна підлягає до задоволення, оскільки є обґрунтованою та ґрунтується на вимогах закону.
Разом з тим, спільно набутим майном позивач ОСОБА_3 вважає також грошові кошти, отримані ОСОБА_1 як грошове забезпечення та які не були передані останнім на потреби сім'ї, проте, матеріалами справи не доведено, що кошти чи частина коштів була використана останнім на власні потреби без урахування інтересів сім'ї.
В своїх позовних заявах сторони по справі ставлять перед судом різні вимоги щодо поділу спільного майна подружжя.
Так, ОСОБА_3 просить суд відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, зважаючи на факт приховування коштів ОСОБА_1 , отриманих як грошове забезпечення під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у загальному розмірі 666 002,96 грн, факт не забезпечення ОСОБА_1 матеріального благополуччя сім'ї, в якій є неповнолітні діти та які потребують значних витрат, в тому числі, на лікування доньки, зловживання ОСОБА_1 спиртними напоями та беручи до уваги той факт, що діти проживають з матір'ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , що є їхнім єдиним житлом. Крім того, ОСОБА_3 зазначала про те, що ОСОБА_1 витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї. Розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_1 за рішенням суду недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дітей та їх лікування.
В свою чергу, ОСОБА_1 проти запропонованого ОСОБА_3 поділу спільного майна подружжя заперечує, посилаючись на недостовірність обставин, викладених ОСОБА_3 у своїй позовній заяві, у відзиві на позов ОСОБА_1 та інших письмових документах по справі.
Щодо таких тверджень сторін, суд знаходить доведеними наступні обставини.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Романенко Г.М. надавала пояснення по суті спору, в яких зазначала про те, що спільне життя сторін було складним, ОСОБА_1 вирішив подати до суду позов про розлучення та про поділ майна подружжя, а саме квартири та двох земельних ділянок.
Крім того, адвокат Романенко Г.М. заперечувала твердження ОСОБА_3 щодо наявності у ОСОБА_1 іншої квартири, яку начебто він приховав від сім'ї. Зазначала про те, що квартира АДРЕСА_14 , належить рідній сестрі ОСОБА_1 . Оскільки його сестра працює, а її чоловік - ОСОБА_16 і її свекруха ОСОБА_17 мають інвалідність, тому ОСОБА_1 , як брат, маючи можливість, допомагав і допомагає своїй сестрі, зокрема здійснював ремонт в квартирі та надає іншу допомогу, що стосується її догляду. Належних доказів того, що ця квартира є власністю ОСОБА_1 відповідачкою ОСОБА_3 не надано.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду повідомляв про те, що йому як учаснику АТО виділили 1-кімнатну квартиру, але будівництво не ведеться. ОСОБА_1 не заперечував факту відкриття депозитного рахунку та вказував, що сім'я жила за проценти від цього депозиту. Кошти були внесені в кінці 2016 на початку 2017.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Лисенко С.М. в своїх поясненнях суду показав, що ОСОБА_1 приховав значну суму коштів, в тому числі, приховував заробітну плату, використовував кошти на свої власні потреби, доказів, що ці кошти були передані ОСОБА_3 не надано. В період перебування у шлюбі ОСОБА_1 як учаснику АТО міською радою була виділена земельна ділянка, яку він може обміняти на квартиру.
В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначала про те, що ОСОБА_1 крім пенсії, має додатковий дохід, бо сума його доходу, про який він говорить під час телефонних розмов, значно перевищує його пенсію. Та наявність цього додаткового доходу можна обґрунтувати лише наявністю у нього грошей, які він приховав, знаходячись у шлюбі з ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні суду показав, що з ОСОБА_1 його друг, з яким свідок знайомий давно, свідку відомо, що до укладення шлюбу у ОСОБА_1 було власне майно, зокрема квартира, про інше майно свідку не відомо, ремонт у квартирі робив ОСОБА_19 , випадків погроз дружині свідок не бачив. Також свідку відомо про погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 після повернення з АТО, агресії у ОСОБА_1 не було, ставлення до дітей у ОСОБА_1 нормальне. Повідомив про те, що останній рік ОСОБА_20 алкоголю не вживає, свідок не бачив таких випадків. Крім того, свідок часто бачив ОСОБА_1 з сином, з донькою рідше. Щодо купівлі квартири зазначив про те, що на його думку, оскільки ОСОБА_1 працював, то міг би накопичити кошти на житло.
Свідок ОСОБА_21 - матір ОСОБА_1 в судовому засіданні надавала покази, в яких зазначала про те, що у її сина було власне майно до одруження, до купівлі квартири де-який час сторони жили у неї вдома, потім поїхали жити до Києва до батьків ОСОБА_11 , у спірній квартирі син робив ремонт сам, на запитання чи відомо, що діти сторін хворіють, повідомила, що всі діти хворіють, свідок онука доглядала. Свідку відомо про те, що ОСОБА_3 скаржилась в поліцію на чоловіка до того, як він подав позов про розлучення. Свідок охарактеризувала ОСОБА_3 як гарного маніпулятора. Повідомила про те, що свідку заборонили спілкуватись з внуками, батько чудово ставиться до своїх дітей, дружину син не ображав, кошти їй віддав, свідок чула, що в період перебування в зоні АТО син залишав свою банківську карту дружині. Свідку відомо, що син сплачує аліменти на дітей, купував телефон, комп'ютер. Свідку відомо, що син вживає алкоголь, як часто свідок не знає, проблем на службі у нього не було, після контузії можливо й були, але свідку про це не відомо, оскільки вона проживає окремо. Свідок неодноразово возила сина у лікарню, оскільки син втрачав свідомість, ці події були приблизно у 2016. Свідок показала суду, що інколи син ночував у неї через скандали, які влаштовувала дружина. Коли лікувався, то алкоголю не вживав. Про фінансовий стан сина свідку нічого не відомо, чи відкривав син депозитний рахунок також не відомо. Свідок була обізнана в тому, що син повинен отримати квартиру в АДРЕСА_10 , проте, квартири він так і не отримав. Кошти родині син надавав. Свідок повідомила про те, що вона особисто дала 2500 доларів на купівлю автомобіля, на балкон дала 400 доларів, на оплату комунальних послуг дала 2000 доларів, крім цього, додатково ще надавала кошти. Спірним автомобілем володів син.
Свідок ОСОБА_22 - сестра ОСОБА_1 суду повідомила про те, що ОСОБА_1 продав належну йому двокімнатну квартиру для купівлі трьох кімнатної квартири, ремонт роби сам, до своїх дітей батько відносився добре, діти до нього також добре ставились, дружину не бив і не знущався з неї, в скрутне фінансове становище свою смію він не ста-вив, оскільки у нього була хороша зарплата. Свідку відомо, що ОСОБА_1 купував дачу, автомобіль, також сторони купували автомобіль у брата ОСОБА_11 . ОСОБА_1 допомагав свідку та друзям з ремонтними роботами. Свідку не відомо чи були у її племінників невиліковні хвороби. ОСОБА_1 аліменти сплачує, купує дітям подарунки. Після повернення із зони проведення АТО, у ОСОБА_1 були проблеми з колінами. Свідок повідомила про те, що ОСОБА_1 не міг приховувати кошти від сім'ї. Свідок не спілкується з племінниками, оскільки вони перебувають в Польщі. Свідок суду показала, що ОСОБА_1 алкоголю не вживав. З братом свідок бачиться десь раз на тиждень. Про депозитні рахунки, відкриті ОСОБА_1 , свідку нічого не відомо. Дітей ОСОБА_20 утримував. Свідку відомо, що її брат проходив лікування у госпіталі, у нього була епілепсія, контузія. Свідку відомо про те, що їх матір позичала ОСОБА_20 кошти на придбання автомобіля і двох земельних ділянок, які ним повернуті не були. Зазначила, що на сьогодні діти брата здорові. Алкоголь брат вживав по святах. Брат свідку фінансово не допомагав. В квартирі свідка проживають діти знайомих.
Свідок ОСОБА_23 суду повідомив про те, що він є хрещеним батьком доньки сторін. Свідок підтвердив, що ОСОБА_20 вживав алкоголь, алкогольне сп'яніння було навіть дуже сильному стані, таких разів було багато. Матір дружини жалілась на ці обставини. Із сином у ОСОБА_20 відносини були погані. З двадцяти разів, які свідок бачив ОСОБА_20 , останній у 80-90% був у стані алкогольного сп'яніння. Хто робив ремонт у спірній квартирі, свідку не відомо.
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що ОСОБА_1 - підлеглий свідка у військовій частині з 2013. Повідомив про те, що ОСОБА_20 вживав багато алкоголю, вчиняв при цьому різні конфлікті ситуації. Виплати ОСОБА_1 отримав, дружина про виплати не була повідомлена, наскільки відомо свідку, кошти дружині ОСОБА_20 не давав. Теоретично ОСОБА_20 міг отримати кошти готівкою. Зі слів ОСОБА_11 у сім'ї були фінансові проблеми.
Свідок ОСОБА_25 суду показав, що він разом з ОСОБА_1 служив в одній військовій частині, в одному підрозділі з грудня 2015 до травня 2016.Свідок неодноразово бачив ОСОБА_20 в стані алкогольного сп'яніння під час несення служби ще до обіду.
Свідок ОСОБА_26 суду повідомив, що з 2016 з ОСОБА_1 проходили службу. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'явився на службу, втік з військової частини, його шукали, поїхали за місцем проживання, зустріли ОСОБА_1 біля лікарні, куди його привезла мати. ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп'яніння. З попереднього місця роботи повідомили про те, що ОСОБА_1 схильний до зловживання алкоголем.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що він є рідним братом ОСОБА_27 , є хрещеним батьком доньки сторін. Свідок повідомив про те, що ОСОБА_1 до АТО вживав алкоголем часто, здійснив ДТП у стані алкогольного сп'яніння, квартиру оформив на свою сестру. Свідку відомо, що у квартиру, де проживали діти та ОСОБА_11 , ОСОБА_1 приводив жінок. Сестра позичала у свідка 5-6 тис грн на ремонт. ОСОБА_20 позичав не великі суми коштів. Свідок неодноразово втихомирював ОСОБА_1 . Сестра ОСОБА_1 не працювала, малювала картини, вартість яких до 1500 грн. Зі слів сестри ОСОБА_20 відомо, що вона з його матір'ю витрачали кошти з його банківської карти. Хто оплатив вартість спірної квартири, свідку не відомо. Зі слів ОСОБА_20 , квартиру по АДРЕСА_10 купив ОСОБА_20 . Свідок повідомив, що на дачі, літньому будинку проживати можна
В своїх письмових та усних поясненнях ОСОБА_3 суду повідомляла про те, що в той період, коли ОСОБА_1 проживав разом з нею та дітьми за адресою АДРЕСА_8 , вчиняв домашнє насильство, у зв'язку з чим ОСОБА_3 неодноразово зверталася за допомогою до поліції та до Служби у справах дітей та сім'ї. Перші звернення до відповідних органів відбулися у 2018 році у зв'язку з постійними зловживаннями ОСОБА_1 алкоголю та відповідними наслідками (сварки, образи, погрози, факти фізичного насильства). В цей час ОСОБА_3 знаходилася у відпустці по догляду за донькою. Свідками подібних випадків постійно були діти. Тому ОСОБА_3 просила провести профілактичну бесіду з ОСОБА_1 щодо зловживання ним алкоголю, бо не могла впоратися з цієї ситуацією самостійно та вважала, що всі проблеми в шлюбі виникли саме через зловживанню алкоголю ОСОБА_1 . Проте, це не допомогло, ОСОБА_1 продовжив зловживати алкоголем та, до того, вирішив продавати квартиру, в якій мешкали всі разом з дітьми, яка була придбана під час шлюбу та в якій прописані були на той момент малолітні діти. ОСОБА_28 , розуміючи, що це неможливо (в квартирі прописані малолітні діти) категорично відмовлялася на будь-які дії з квартирою, поки не будуть з'ясовані обставини того, де знаходиться значна сума грошей, отриманих ОСОБА_1 під час шлюбу, яку він приховував від сім'ї. Влітку 2019 року ОСОБА_1 , користуючись заочним рішенням про розірвання шлюбу (яке на той момент переглядалося) та фактом, що у свідоцтві про право власності власником квартири записано його, він вимагав у місячний термін зібрати речі ОСОБА_3 та дітей і виїхати з квартири, погрожуючи замінити замки у дверях або здати кімнати у квартирі асоціальним особам. Діти були постійними свідками цих загроз, що дуже негативно впливало на їх психічний стан. Тому ОСОБА_3 звернулася до Служби у справах дітей та сім'ї з проханням роз'яснити права її та дітей мешкати у квартирі, яка придбана у шлюбі, та в якій зареєстровані неповнолітні діти.
Починаючи з 31.05.2015 р. ОСОБА_1 розпочав черговий етап домашнього насильства. Ввечері, після 21-30, коли ОСОБА_3 укладала дітей спати, він виламав металеві двері, які встановлено перед квартирою та квартирою сусідів, та почав стукати в двері квартири, використовуючи лайку та приниження на адресу ОСОБА_3 , погрожуючи виламати їх якщо ОСОБА_3 не відкриє, та коли ОСОБА_3 подзвонила на 102, продовжив словесно ображати її. 1.06.2020 ОСОБА_1 , не зважаючи на прохання заспокоїтися та дочекатися рішення суду щодо розподілу майна, де буде встановлено порядок користування квартирою, не лякати дітей, почав болгаркою виламувати двері квартири, в якій разом зі ОСОБА_3 знаходилися в той момент малолітні діти та потім, коли ОСОБА_3 викликала поліцію, у присутності представників поліції, ображаючи ОСОБА_3 словесно, принижуючи, без її згоди змінив замки. У період з 2.06.2020 до 04.06.2020 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3 та згоди дітей, ображаючи та принижуючи, виніс меблі та частину особистих речей дітей та її речей з кімнати, де вони з дітьми, починаючи з осені 2015 року (коли він почав пити та коли діти стали боятися спати в окремій кімнаті та ОСОБА_3 стала боятися залишати дітей без нагляду під час зловживання ОСОБА_1 алкоголю), проводили 90% часу (спали, діти робили уроки та гралися під наглядом матері, коли вона працювала, дивилися разом телевізор, тощо) залишив малолітніх дітей домашньої обстановки, до якої вони звикли та у якій відчували себе спокійно. ОСОБА_1 заявив, що це буде його кімната, переніс до неї власні речі та поставив замок. Квартира стала нагадувала розгромлений склад меблів та речей. 7.06.2020р. ОСОБА_1 привів до квартири жінку, заявив при цьому дітям, що це буде їх нова мама та поселив разом з собою у кімнаті, де раніше проживала ОСОБА_3 разом з дітьми. Весь цей час вона знаходилася майже 24 години на добу у квартирі разом з ним. Почалися конфлікти дітей та жінки щодо порядку користування дітьми місцями загального користування, діти боялися виходити з кімнати, вільно пересуватися по квартирі, бо постійно була присутня стороння жінка, яка ходить по квартирі у ніжній білизні, почали бояться за свої речі, син постійно зачиняв кімнату на замок, залишаючи її навіть на кілька хвилин, хвилюючись, що з його особистими речами станеться щось погане. Почалися події, пов'язані зі вживанням ОСОБА_1 разом з жінкою спиртних напоїв, причому діти були свідками цих подій. В той період ОСОБА_3 неодноразово зверталася до поліції, тому що боялася за свою безпеку та безпеку дітей.
22.06.2020 року ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис Серія АА №018791 від 22.06.2020р. Під час вищезазначених подій дуже погіршився емоційний стан дітей, вони стали плаксиві, невпевненими у собі, роздратовані, або пасивні, дуже погано стали приймати їжу та спати. ОСОБА_3 вимушена була звернутися за допомогою до Служби у справах дітей та сім'ї у м. Буча (Вх. №20-07/68 від 9.06.20р), тому що не знала як впоратися з ситуацією та як пояснити дітям, що відбувається та що саме порадити дітям щодо відношення до подій, свідками яких вони стали. Від Служби ОСОБА_3 отри-мала пораду проживати з ОСОБА_1 окремо та звернутися до лікаря за місцем проживання у зв'язку з відсутністю у них відповідних спеціалістів. Сімейним лікарем дітей було направлено на огляд лікаря-психіатра, тому що лікаря-психолога тоді у поліклініці не було, дітям було призначено медикаментозне лікування, сімейна психотерапія та консультації психолога.
ОСОБА_3 долучала фото та відео матеріали знаходження ОСОБА_1 у нетверезому стані, які, з її слів, остання робила, керуючись порадами близьким щодо допомоги людини з алкогольною залежністю - а саме показати людині, коли людина буде тверезою, щоб людина зрозуміла весь жах, в якому знаходяться її близькі під час зловживання цією людиною алкогольних напоїв; характеристику з колишнього місця роботи ОСОБА_1 , яка свідчить про факти зловживання ОСОБА_1 алкоголю; рецепт приватного нарколога, якого викликали, щоб привести ОСОБА_1 до тями.
Таким чином, ОСОБА_3 в своїх пояснення зазначала, що ОСОБА_1 за місцем проживання на той момент спільних малолітніх дітей навмисно створив такі умови для проживання дітей, що викликали у них побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди їх психічному здоров'ю, в результаті чого діти потребують лікування.
Також вважала за доцільне звернути увагу на факт нанесення ОСОБА_1 побоїв ОСОБА_3 , в результаті яких остання отримала струс головного мозку та на значний час втратила працездатність. Ці події відбулися 01.01.2021 року під час проживання з ОСОБА_1 в квартирі за адресою АДРЕСА_8 . У зв'язку зі значною затримкою щодо передачі адміністративного протоколу від поліції до суду ОСОБА_3 зверталася до поліції. Внаслідок цього випадку в Ірпінському міському суді Київської області було відкрито адміністративну справу 367/3422/21. Також додала фотокопії довідок лікарів про наявність у ОСОБА_3 струсу головного мозку після подій 01.01.2021р. та фотокопії лікарняних. Враховуючи вищезазначене, вказувала про те, що вона разом з дітьми переїхала до м.Києва, до своїх батьків. Переїзд було зумовлено численними фактами домашнього насильства з боку ОСОБА_1 , тому ОСОБА_3 вважала небезпечним продовжувати про-живати разом з дітьми під одним дахом із ОСОБА_1 до рішення суду про розподіл майна.
В судовому засіданні були досліджені відео докази, з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, при цьому на відео були малолітні діти, в кімнаті були неприйнятні умови для проживання дітей.
Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11"Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити як від засади рівності часток подружжя, так і збільшити частку враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але й інші обставини.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №373/185/21.
Обов'язок щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №456/828/17).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтувати-ся на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тому, з урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 70 СК України, в даному випадку суд вбачає підстави для відступлення від засад рівності часток сторін при поділі спірного майна подружжя.
Суд, вирішуючи вказані позовні вимоги, наголошує на тому, що предметом спору в справі, яка розглядається, є поділ майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 ; земельну ділянку в АДРЕСА_6 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, пл. 0,0531 га; земельну ділянку в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, пл. 0,0776 га. Та грошових коштів на загальну суму у розмірі 666 002,96 гривень, отримані ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 .. Сторони в силу принципу диспозитивності судового процесу скористалися своїм правом та вибрали варіант поділу майна подружжя, який, на їх думку, є оптимальними для вирішення спору. Водночас суд на підставі частини першої статті 71 СК України не позбавлений права визначити той варіант поділу спільного майна подружжя, який забезпечуватиме права та інтереси як позивача, так і відповідача. Вибір судом іншого варіанта поділу майна подружжя, а ніж ті, що зазначені в прохальній частині первісного та зустрічного позовів, не є виходом за межі позовних вимог чи зміною способу захисту порушеного права, обраного сторонами.
Так, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. №11).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізично-го, духовного розвитку та лікування.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
При цьому, суд бере до уваги факт того, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом спільних дітей сторін, які проживають разом із ОСОБА_3 , тому з урахуванням інтересів дітей, суд вважає за доцільне виділити ОСОБА_3 2/3 частин вказаної квартири, залишивши ОСОБА_1 у власності 1/3 частини даної квартири.
Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності, суд приходить до висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; визнання за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га, та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 та на земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га, а вирішення спору таким чином не призведе до порушення прав сторін та їх спільних дітей.
Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,206,263-265 ЦПК України, ст.ст. 60,61,65,69,70,71 СК України, ст.ст.202,203,215,216, 317,321,358,368,369,387 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя, - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
- земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га;
Здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя, а саме:
- визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 2/3 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;
- визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га;
- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/3 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;
- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
В іншій частині вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 30 жовтня 2025.
Суддя: Л.В. Мерзлий