Справа № 580/4021/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Чаку Є.В.
суддів: Сорочка Є.О.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.03.2025 №232950009444 про відмову в перерахунку пенсії позивачу за особливі заслуги перед Україною, передбачену відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III, в редакції Закону на момент набуття права (20.11.2015);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виконати перерахунок позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною, та виплачувати з 01.03.2025, відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III, в редакції Закону на момент набуття права (20.11.2015).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначив, що на момент звернення до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії та встановлення надбавки за особливі заслуги перед Україною (01.03.2025), він вже мав повністю сформоване та набуте право на таку пенсію згідно з редакцією пункту 7 статті 1 Закону №1767-III, яка діяла з 2003 року. Зміни, внесені Законом №3113-IX від 29.05.2023, не можуть зворотно скасувати набуте право. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, не врахував, що право на перерахунок пенсії за особливі заслуги було набуте мною до внесення змін до Закону №1767-III, а саме станом на 20.11.2015, коли він вже відповідав критеріям п. 7 ст. 1 Закону, та помилково ототожнив дату звернення до ПФУ з датою набуття права.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що положення Закону України від 01.06.2000 № 1767 «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», на які посилається позивач набули чинності лише з 01.01.2001, тобто на час періоду перебування позивача на посаді депутата Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області при визначені положення закону №1767 не діяли.
Позивач надав до суду додаткові письмові пояснення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що починаючи з 21.11.2024 позивачу призначено пенсію за віком.
01.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою №1267, в якій просив призначити йому пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі обрання його депутатом обласної та місцевих рад всього чотирьох скликань.
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.03.2025 №232950009444 відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю на момент звернення такого права для депутатів чотирьох і більше скликань.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України кожному ґарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, розміри, в яких такі пенсії призначаються, а також коло осіб, які мають право на їхнє призначення, визначено Законом №1767-ІІІ.
Згідно пункту 7 частини першої статті 1 Закону України від 01 червня 2000 року № 1767-ІІІ «Про особливі заслуги перед Україною» (в редакції станом на 01.01.2023 ) пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам України депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років" та "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб" від 29 травня 2023 року № 3113-IX, який набрав чинності 01 липня 2023 року, внесено зміни до вказаних вище законів, а саме виключено право депутатів районних рад, обраних чотири і більше разів, на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно_правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що на дату набуття права на пенсію за віком (21.11.2024) та на дату звернення за перерахунком пенсії (01.03.2025) - ОСОБА_1 не відносився до жодної із вищеперерахованих категорій громадян, які визначені у Законі України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», тому він не має права на пенсію за особливі заслуги перед Україною.
Доводи позивача про те, що зміни внесені Законом України «Про внесення змін до законів України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб» №3113 від 29.05.2023, якими, зокрема, виключено право депутатів районних рад, обраних чотири і більше разів, на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною, ніби то звужують раніше набуті позивачем права, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки вказані норми законодавства є чинними та обов'язковими до застосування.
Крім того, судом встановлено, що згідно довідки обласної ради депутатів від 05.12.2024 № 01-75/1080 та архівної довідку від 17.06.2024 № 924/04-12, позивач був обраний депутатом Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області Української РСР ХХІ скликання за підсумками виборів від 04 березня та 22 квітня 1990 року по 150 округах.
Проте положення Закону України від 01.06.2000 № 1767 «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», на які посилається позивач у позовній заяві - набули чинності лише з 01.01.2001, тобто на час періоду перебування позивача на посаді депутата Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області при визначені положення закону №1767 не діяли.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердженість права позивача на призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" належними та допустимими доказами, а отже і відсутність підстав для скасування спірного рішення відповідача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких