Справа № 320/17063/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
30 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у зарахування пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити перерахунок та зарахувати колишньому начальнику відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 22.06.1999 по 14.01.2000, з 16.08.2014 по 26.12.2014, з 27.12.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 01.04.2016, 28.09.2016 по 12.06.2017, яка становить 04 роки 10 місяців 09 днів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Київській області від 25.02.2021 № 59 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ НП у Київській області, 25.02.2021 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Наказ № 59 о/с).
Згідно із Наказом № 59 о/с станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплат надбавки за вислугу років складає 21 рік 08 місяців 04 дні; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 21 рік 08 місяців 04 дні; вислуга років на пільгових умовах 04 роки 10 місяців 09 днів; усього вислуги років - 26 років 06 місяців 13 днів.
Як вказує ОСОБА_1 , він звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції у Київській області про зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги років на пільгових умовах за періоди з 22.06.1999 по 14.01.2000, з 16.08.2014 по 26.12.2014, з 27.12.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 01.04.2016, з 28.09.2016 по 12.06.2017, яка становить 04 роки 10 місяців 09 днів.
Листом від 04.04.2023 № б/н відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про Національну поліцію», пункт «а» статті 12 розділу II, статтю 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 № 393, що періоди проходження служби на пільгових умовах з 22.06.1999 по 14.01.2000, з 16.08.2014 по 26.12.2014, з 27.12.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 01.04.2016, з 28.09.2016 по 12.06.2017, у загальній кількості 04 роки 10 місяців 09 днів, зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, тобто лише для визначення розміру пенсії відповідно до статей 13, 17 Закону, однак до календарної вислуги не зараховується. З урахуванням наведеного, ГУ НП у Київській області зазначило про відсутність правих підстав для задоволення заяви позивача.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов до висновку, що єдиним органом, що приймає рішення про призначення пенсії є саме Пенсійний фонд (та його структурні підрозділи), а відтак відповідачем допущено перевищення делегованих йому повноважень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до положень ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ), особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д», «ж», статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років.
У даному випадку, вислуга років позивача станом на день звільнення у календарному обчисленні становить в календарному обчисленні - 21 рік 08 місяців 04 дні; у пільговому обчисленні - 26 років 06 місяців 13 днів.
У цій справі, спірним є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-XII, передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Слід звернути увагу на існування двох різних правових вимірів вислуги років: вислуга років для призначення пенсії, відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ; вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
На час звільнення позивача зі служби (25.02.2021) діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
Разом з тим, постановою № 119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.»
Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119), визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Колегія суддів констатує, що регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119), виникнення права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Дійсно, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.
Виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а зробив висновок, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
До того ж, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, вирішуючи подібний спір, зазначила, що визначальним в цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії. Ураховуючи те, що він звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ у 2023 році, після набрання чинності постановою №119, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.
В контексті спірних правовідносин Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду звернула увагу на сутність такого поняття як «юридичний факт», зазначивши, що «юридичні факти у вимірі справи, що розглядається, - це конкретні соціальні обставини у формі дії чи події, з якими норми права пов'язують юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну чи припинення правовідносин, набуття певних прав і обов'язків. Визначальним юридичним фактом у справі, що розглядається, було саме звернення ... до відповідача з приводу оформлення на направлення документів для призначення пенсії... Як вбачається з матеріалів справи, позивач одразу після звільнення зі служби у 2016 році не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років... Отже необхідно констатувати, що не настав юридичний факт, з яким закон пов'язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років. Суд наголошує, що наявність в особи певного права не означає його автоматичної реалізації».
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду констатувала, що дії відповідача щодо відмови в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, обумовлені саме відсутністю достатньої вислуги років у календарному обчисленні, як того вимагає чинне на момент вирішення цього питання законодавство.
Отже, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 виснувала, що призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звернулись за оформленням та направленням документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
Вказаний висновок є релевантним цій справі, а тому, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже календарна вислуга років позивача складає станом на день звільнення зі служби (18.04.2014) 16 років 08 місяців 16 днів, тому, оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 21 року, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління ПФУ. При вирішенні спору, судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги враховується правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 17.12.2024 у справі № 380/13318/23.
Відтак, ураховуючи те, що позивач звернувся із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ у 2023 році, після набрання чинності постановою № 119, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, при цьому, що позивач одразу після звільнення зі служби не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років, з огляду на що, і не настав юридичний факт, з яким закон пов'язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років.
Відтак, доводи апеляційної скарги у повній мірі скасовуються висновки суду першої інстанції.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та прийняти нову постанову якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 30.10.2025)