іменем України
Справа № 285/5121/25
провадження у справі № 2-а/0285/105/25
29 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……………...................Літвин О. О.,
секретаря……………………...................Клечковської М. М.,
розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Житомирській області
про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, -
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейської Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області Галицької Маргарити Юріївни серії ЕНА №564 від 04.09.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стало порушення п.2.9.в Правил дорожнього руху, однак переконаний, що в його діях немає події і складу адміністративного правопорушення, оскільки жодних правил дорожнього руху не порушував. Вказував, що справді у зазначений у постанові день, час та місці керував транспортним засобом та був зупинений поліцейською з тих підстав, що в нього не освітлюється державний номерний знак, хоча перед початком руху впевнився у справності зовнішніх світлових приладів. Відтак, вважає, що ні умислу, ні обережності в його діях немає, оскільки не передбачав та не міг передбачати, не бажав та не допускав настання шкідливих наслідків.
Також поліцейською грубо порушено його особисті права, зокрема не було здійснено розгляду справи, не дотримано вимог ст.268 КУпАП, не роз'яснено, як громадянину Арабської Республіки Єгипту, права на перекладача, а також фахівця у галузі права, у зв'язку з чим йому фактично не було зрозуміло суті вимог поліцейського та інкримінованого суті адміністративного правопорушення.
Винесену поліцейським постанову вважає незаконною, необґрунтованою та безпідставною.
Ухвалою від 23.09.2025, після заявленого самовідводу від 22.09.2025 суддею Михайловською А. В., справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
У відзиві на позовну заяву від 03.10.2025 представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що доказом встановлення вини позивача у порушенні правил дорожнього руху являється винесена у встановленому порядку постанова по справі та відео-докази.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Предметом спору в даній справі є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за КУпАП, обов'язковою умовою якої є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів п.1 ст.247 КУпАП України).
Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
За ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі за текстом - ПДР), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5647591 від 04.09.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Підставою прийняття вказаної постанови слугувало те, що ОСОБА_2 04.09.2025 о 20:32 год в м Звягель по вул. Соборності, керуючи транспортним засобом Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався з неосвітленим державним знаком в темну пору доби, чим порушив п.2.9.в. ПДР. Останній встановлює, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).
За керування або експлуатацію транспортного засобу, окрім іншого, з неосвітленим номерним знаком, встановлено відповідальність, передбачену ч.1 ст.121-3 КУпАП, та передбачено безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, поліцією надано диск з відеозаписом події адміністративного правопорушення, аналізуючи який, на думку суду, безсумнівно є всі підстави вважати, що твердження позивача про те, що своїми діями він не порушував правила дорожнього руху, суперечать дійсним обставинам справи. На відео видно, що автомобіль під керуванням позивача рухався у темну пору доби без освітлення номерного знаку. Позивачу було вказано на вчинення ним порушення правил дорожнього руху. Особа, яка вчинила правопорушення, безпосередньо була встановлена на місці; особа, яка складала протокол, назвала свою посаду та прізвище, оголосила суть порушення і права.
Вказаний відеозапис дозволяє повно та об'єктивно встановити фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_3 , та він є належним доказом, здійсненим на підставі ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
Твердження скаржника про порушення інспектором процедури притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає безпідставними, оскільки, чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою Національної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачене. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок патрульного поліцейського забезпечувати правопорушнику фахівця в області права. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист, тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, яким позивач скористався.
Європейський суд з прав людини у справі «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 121-3 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення поліцейським вимог закону при здійсненні відеозапису, що може бути підставою для його виключення з числа доказів у розумінні ст.251 КУпАП.
Доводи ОСОБА_4 про те, що така несправність могла виникнути під час руху транспортного засобу і ним не була помічена, суд оцінює критично, оскільки наведені обставини не виключають в його діях складу адміністративного правопорушення та не можуть бути підставою для скасування спірної постанови.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Тобто, обов'язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія, а тому твердження позивача, що дана несправність виникла під час руху, не звільняє його від адміністративної відповідальності.
Посилання позивача на те, що він є громадянином іншої держави та нібито не володіє українською мовою на достатньому рівні, суд також оцінює критично. Такі доводи спростовуються встановленими по справі обставинами, а саме: ОСОБА_2 тривалий час проживає на території України, має зареєстроване місце проживання, йому видано посвідчення водія зразка, що діє в Україні, отримання якого вимагає складання іспитів, у тому числі з ПДР, державною мовою. Також суд оцінює зафіксоване на відео спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, де останній вільно веде з ними діалог, під час розгляду справи реагував на запитання поліцейських, і його поведінка свідчила про розуміння суті висловленого.
Принагідно зазначити, що згідно автоматизованої системи документообігу Звягельського міськрайонного суду позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного та наркотичного сп'яніння і щоразу під час розгляду справи у суді він зазначав про те, що не розуміє українську мову, тобто він вже мав досвід участі в адміністративному провадженні та спілкування з правоохоронними органами і судом.
Аналізуючи наведені обставини суд доходить переконання, що позиція ОСОБА_4 про нерозуміння української мови є дещо перебільшеною, обумовлена розумінням безповоротності накладення адміністративного стягнення та бажанням його уникнути.
Оскаржувана постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, - і порушень цих принципів встановлено не було. Так, вона містить відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.
Наведені у спірному рішенні суб'єкта владних повноважень відомості є цілком достатніми та вказують про обґрунтованість акта індивідуальної дії.
Встановлено, що поліцейським були використані і вичерпані усі необхідні засоби доказування для фіксування події правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст.71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Проте позивачем не спростовано факту вчинення ним адміністративного правопорушення 04.09.2025.
Переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду ставити під сумнів обставини, викладені в постанові, наведено не було, а тому порушень вимог закону поліцейським під час її складання не вбачається.
В підсилення своєї правової позиці, суд звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки водіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відтак, суд вважає, що дії поліцейського відповідають вимогам закону і підстав для скасування постанови не вбачає, а отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 286 КАС України, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин