30 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/8028/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадження Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), про:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обрахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат за січень 2025 року; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат за січень 2025 року;
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік;
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової - винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 в період з 01.01.2025 по 05.03.2025; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 в період з 01.01.2025 по 05.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказав на протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу у повному розмірі, у тому числі додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за час перебування позивача на лікуванні, у відпустці після поранення у період з 01.01.2025 по 05.03.2025, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік. Тому просить позов задовольнити повністю.
28.07.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, та зазначив, що всі виплати позивачу проведені відповідно до норм чинного законодавства України. Так, грошове забезпечення за січень 2025 року виплачено у належному розмірі відповідно до кількості днів проходження служби. Додаткова винагорода за період з 22.01.2025 по 07.02.2025 виплачена у серпні 2025 року після подання позивачем виписок з медичної картки стаціонарного хворого та довідки ВЛК. За період знаходження позивача у відпустці для лікування з 07.02.2025 по 05.03.2025 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень не виплачена, оскільки відповідно до вимог постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», такі виплати здійснюються в разі перебування у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення, водночас згідно довідки ВЛК №64 від 07.02.2025, травма у позивача легка. Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік, то позивач до відповідача з відповідним рапортом не звертався. Щодо виплати грошового забезпечення за період з 18.01.2025 по 21.01.2025, то відповідно до наказу від 19.01.2025 №20 позивач вважається таким, що самовільно залишив місце розташування підрозділу на лінії бойового зіткнення, тому підстави за вказаний період для виплати відсутні.
30.09.2025 ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 копію наказу про перебування ОСОБА_1 у відпустці у період з 07.02.2025 по 05.03.2025, інформацію про виплату додаткової винагороди за зазначений період, інформацію, чи оскаржувався наказ від 19.01.2025 №20 позивачем.
07.10.2025, на виконання ухвали суду від 30.09.2025, відповідачем надано копію наказу від 12.02.2025 №44 про надання позивачу відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) терміном 30 діб з 07.02.2025 по 08.03.2025, а також надані пояснення, що наказ від 19.01.2025 №20, яким позивач вважався таким, що самовільно залишив місце розташування підрозділу на лінії бойового зіткнення, останнім не оскаржувався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 №48, позивача призначено на посаду командира 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 та зараховано до списків особового складу НОМЕР_4 окремого стрілецького батальйону.
Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 з 22.04.2025, що підтверджується наказом від 22.04.2025 №115.
Згідно виписок з медичної карти стаціонарного хворого від 26.01.2025 №181 та від 07.02.2025 за №553, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.01.2025 по 26.01.2025 та з 26.01.2025 по 07.02.2025 у зв'язку з отриманим вищевказаним пораненням (контузією, травмою або каліцтвом).
Відповідно до довідки ВЛК від 07.02.2025 № 64, поранення пов'язано з проходженням військової служби, «травма легка».
Відповідно до наказу ВЧ НОМЕР_1 від 19.01.2025 №20, позивач вважається таким, що самовільно залишив місце розташування підрозділу на лінії бойового зіткнення.
Відповідно до наказу від 22.04.2025 №115, позивача виключено зі списків особового складу та з 22.04.2025 знято з всіх видів грошового забезпечення. Також у вказаному наказі з- поміж іншого зазначено, що відповідно Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд, матеріальна допомога за 2025 рік для вирішення соціально -побутових питань, не виплачена.
Відповідно до довідки - витягу з розрахунково - платіжних відомостей ВЧ НОМЕР_1 від 11.08.2025 №515/1, грошове забезпечення за січень 2025 року у розмірі 47453, 58 грн позивачу виплачено у лютому 2025 року.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 05.09.2025 №1413, позивачу за серпень 2025 року виплачено додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпусках для лікування після тяжкого поранення у період з 21.01.2025 по 06.02.2023, з розрахунку 100000 грн за місяць у розмірі 56912,44 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За визначенням ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців і осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).
Щодо виплати грошового забезпечення позивачу за січень 2025 року у неповному розмірі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 9 розділу І Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Порядок № 704).
Наказом Міністерства оборони України затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 26.06.2019 № 745/32197, зі змінами ( далі Порядок № 260).
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Згідно наказу ВЧ НОМЕР_1 від 19.01.2025 №20, позивач вважається таким, що самовільно залишив місце розташування підрозділу на лінії бойового зіткнення з 18.01.2025. Вказаний наказ позивачем не оскаржено, тобто є чинним.
У свою чергу, відповідно до довідки - витягу з розрахунково - платіжних відомостей ВЧ НОМЕР_1 від 11.08.2025 №515/1, грошове забезпечення за січень 2025 року у розмірі 47453,58 грн виплачено позивачу у лютому 2025 року.
Отже враховуючи, що позивачу за січень 2025 року виплачено грошове забезпечення в розмірі 47453,58 грн, який не є предметом оскарження, а наказ ВЧ НОМЕР_1 від 19.01.2025 №20, яким позивач вважається таким, що самовільно залишив місце розташування підрозділу на лінії бойового зіткнення з 18.01.2025 є чинним, тобто підтверджує відсутній позивача на службі, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2025 рік, суд зазначає наступне.
Як передбачено у ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
При цьому, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені у відповідності до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704 визначено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2). Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 5 вказаної вище Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, і допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
У відповідності до положень пункту 1 розділу ХХІV Порядку №260, військовослужбовцям, окрім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно із п. 7 Розділу XXIV Порядку №260, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачено п. 9 розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналізуючи викладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
При цьому, Законом №2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч.4 ст.9 цього Закону, саме Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою №704 і Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Тобто основою виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є звернення військовослужбовця до командира з відповідним рапортом.
Втім, доказів звернення до командування із відповідним рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивачем не надано. Щодо посилань позивача на те, що ним 01.05.2025 направлено відповідачу заяву про досудове врегулювання спору, то суд їх відхиляє, оскільки дана заява не є рапортом, в розумінні наведених норм.
Зважаючи на те, що позивач з відповідним рапортом не звертався до відповідача та доказів цього до суду не надано, суд зазначає, що у відповідача не виникло обов'язку здійснювати виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки право ініціювати виплату вказаного виду забезпечення належить виключно військовослужбовцю, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням та у відпустці, суд зазначає наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168, абзацом першим пункту 1 якої (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
При цьому абзацами 3-4 пункту 1-2 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з абз.1, 2 п.2-1 Постанови №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Згідно з п.9 та п.10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Абзацом 4 пункту 11 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно з п.13 розділу XXXIV Положення №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою ж для виплати вказаної додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем, а також висновок (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, згідно з яким отримане військовослужбовцем поранення кваліфікується як тяжке. Вказані документи, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Таким чином, нормами Постанови №168 та Порядку №260 встановлено три умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме:
1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
2) ступінь важкості такого поранення має бути визначений як «тяжке поранення»;
3) факт перебування у відпустці для лікування у зв'язку із отриманням такого поранення (контузії, травми або каліцтва).
При цьому ані Постанова №168, ані Порядок №260 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Главою 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі Положення №402), визначено порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.
Так, згідно з пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Як вже встановив суд, у серпні 2025 року позивачу виплачена додаткова винагорода за час перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманим легким пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) за період з 21.01.2025 по 07.02.2025 з розрахунку 100000 грн за місяць в розмірі 56912,44 гривні, що підтверджується довідкою від 05.09.2025 за №1413.
Щодо проведення виплати додаткової винагороди за період 07.02.2025 по 05.03.2025, то довідкою ВЛК №64 від 07.02.2025 встановлено поранення (травма як «легка», а тому в силу наведених норм не є підставою для виплати.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
Згідно положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірності своїх дій, у той же час позивачем жодними доказами не спростовано позицію відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко