30 жовтня 2025 року справа № 580/8396/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у змішаній (паперовій та електронній) формі за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Набутівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
24.07.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної екологічної інспекції Центрального округу до Набутівської сільської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Набутівської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт: по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території, по розробенню проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг, не закріпленню на місцевості інформаційними знаками;
- зобов'язати Набутівську сільську раду забезпечити проведення робіт по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території/розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріпити на місцевості інформаційними знаками.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в результаті проведення позапланового заходу Інспекцією було винесено вимогу від 25.10.2025 за № 7/03.4/2024. Пунктом 1 даної вимоги зобов'язано: «Вжити заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території / розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та не закріплено на місцевості інформаційними знаками». У позовній заяві представник позивача стверджкє, що саме до повноважень Набутівської сільської ради віднесено вжиття заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території /розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційних знаків.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, зокрема зазначає, що розроблення окремо проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг до затвердження Комплексного плану просторового розвитку території Набутівської територіальної громади є неможливим у розумінні дотримання чинного законодавства.
Водночас, розроблення Комплексного плану просторового розвитку території Набутівської територіальної громади є дуже ємким і тривалим процесом.
Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 926 визначені три організаційні етапи: підготовчий, основний, завершальний. Заходи, які необхідно здійснити у рамках підготовчого етапу регламентовані п. 42 вказаного Порядку.
Наразі цей етап фактично завершений, про що Набутівською сільською радою Черкаського району Черкаської області прийняте рішення «Про затвердження завдання на розроблення Комплексного плану просторового розвитку території Набутівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області» № 45-22АПІІ від 15 серпня 2024 року. Наступним кроком є визначення розробника з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі», а тому на даний час розпочата процедура підготовки відповідної тендерної документації. У відзиві стверджує, що Набутівською сільською радою були вчинені можливі юридично значимі дії в межах норм існуючого законодавства. Направлені на розробку містобудівної документації і документації із землеустрою, які дали б можливість у подальшому, після затвердження Комплексного плану просторового розвитку території Набутівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області забезпечити встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг у порядку встановленому законодавством. Крім того, у відзиві стверджує, що ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні іншими законами не визначений обов'язок органу місцевого самоврядування забезпечення проведення робіт: по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних обєктів, які розташовані на підвідомчій території, по розробленню проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційними знаками.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, де зокрема зазначає, що Посилання відповідача на саме тільки затвердження рішення про затвердження Комплексного плану просторового розвитку території Набутівської територіальної громади не є виконанням законодавства в частині внесенням меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, а тому наявна протиправна бездіяльність.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Державною екологічною інспекцією Центрального округу при здійсненні планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень Набутівською сільською радою, проведеної 29.01.2024-09.02.2024 (акт перевірки №-/03.4/2024 ПЛ) встановлено, що площа прибережних захисних смуг та межі прибережних захисних смуг та які винесені в натуру в межах територіальної громади та на території сільської ради не встановлювались, проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг не розроблялись, що є порушенням пункту 1, 2 ст. 10, пункту 1 ст. 81, ст.ст. 87, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 12, 60, 58, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За результатами перевірки Інспекцією надано обов'язковий до виконання припис від 05.02.2024 № 2/03.4/2024, пунктом № 1 якого передбачено наступне: «Вжити заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території / розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріпити на місцевості інформаційними знаками» - до 15.08.2024.
Припис направлено на електронну адресу відповідача, що підтверджується скріншотом про відправку.
Докази щодо виконання вказаного пункту припису відповіжачем у матеріалах справи відсутні.
У період з 14.10.2024 по 18.10.2024 Інспекцією проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в частині виконання вимог припису.
В ході перевірки складено акт від 18.10.2024 № -/03.4/2024/ПЗ та встановлено, що припис від 15.02.2024 за № 2/03.4/2024 не виконаний в повному обсязі та не виконано п. 1 припису, а саме: не вжито заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території/не розроблено проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та не закріплено на місцевості інформаційними знаками.
За невиконання припису на голову Набутівської сільської ради Величко І.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004253 від 17.10.2024 та постанову про накладення адміністративного стягнення № 004253 від 21.10.2024.
В протоколі про адміністративне правопорушення власноруч ОСОБА_1 зазначила, що з порушеннями згодна та сплатила штраф, що підтверджується квитанцією.
В результаті проведення позапланового заходу Інспекцією було винесено вимогу від 25.10.2025 за № 7/03.4/2024. Пунктом 1 даної вимоги зобов'язано: «Вжити заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території /розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та не закріплено на місцевості інформаційними знаками». Строк виконання 25.04.2025.
Дана вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням.
Згідно відмітки про отримання, Набутівська сільська рада отримала 15.11.2024 вимогу від 25.10.2025 за № 7/03.4/2024.
Позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача щодо не вжиття заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території/розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційних знаків., у зв'язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (ст. 1 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Згідно із ст. 2 Закону №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У відповідності до ст. 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. «ї» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підпунктами 1, 9 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Згідно із п. 1, п. 2 ст. 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межіприбережних захиснихсмуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації.
Пунктом «г» ч. 4 ст. 51 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що у разі формування земельної ділянки проект землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб також включає відомості про межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, прибережних захисних смуг і пляжних зон (за наявності). Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 (далі - Порядок №486), встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88- 91Водного кодексу України (п. 4 Порядку №486).
Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій» і «;Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.
Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (п. 5 Порядку №486).
У межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені:
прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою статті 88 Водного кодексу України;
водоохоронні зони визначаються за проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку.
У разі потреби межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон можуть визначатися шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів.
За межами населених пунктів межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад (п. 10 Порядку №486).
Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів (п. 14 Порядку №486).
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами (п. 15 Порядку №486).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Пунктами «д», «к» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 7 ст. 79-1 Земельного Кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення. Згідно із ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти, межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Згідно із ч.7 ст. 87 Водного кодексу України виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, якій діє на цих територіях.
За змістом статей 88, 90 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення й засмічення та збереження їх водності. На цих смугах, як природоохоронних територіях, з вищезазначеною метою встановлюється режим обмеженої сільськогосподарської діяльності із забороною: застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.
Отже, законодавством визначено порядок розроблення, погодження та затвердження проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у межах яких виділяються землі прибережних захисних смуг.
Як встановлено матеріалами справи вище, за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням делегованих повноважень органів виконання виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Інспекцією складено Акт №-/03.4/2024/ПЗ від 18.10.2024 в якому зафіксовано ряд порушень вимог природоохоронного законодавства, зокрема у в частині охорони водних ресурсів. У зазначеному акті встановлено, що припис 15.04.2024 №2/03.4/2024 не виконаний в повному обсязі - не виконано п. 1 припису, а саме: не вжито заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території/не розроблено проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та не закріплено на місцевості інформаційними знаками.
Отже, актом №23/02.3 від 04.11.2024 Інспекцією зафіксовано, що відповідачем в порушення вимог екологічного законодавства не забезпечено встановлення розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території/ розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та не закріплено на місцевості інформаційними знаками.
В результаті проведення позапланового заходу Інспекцією було винесено вимогу від 25.10.2025 за № 7/03.4/2024. Пунктом 1 даної вимоги зобов'язано: «Вжити заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території / розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та не закріплено на місцевості інформаційними знаками». Строк виконання 25.04.2025.
Таким чином, відповідач всупереч вимогам п. 1, п. 2 ст. 10, ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України, Порядку №486, пп. 1, 9 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР не виконав вимоги закону та п. 1 припису від 15.04.2024 №2/03.4/2024, а також не виконав обов'язкову до виконання у визначені строки письмову вимогу посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.
Окрім того, за невиконання припису на голову Набутівської сільської ради Величко І.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004253 від 17.10.2024 та постанову про накладення адміністративного стягнення № 004253 від 21.10.2024.
Суд зазначає, що зазначена сума штрафу на виконання постанови № 004253 від 21.10.2024 добровільно сплачена посадовою особою сільської ради, що підтверджується квитанцією.
Таким чином, у порушення вимог ст. 88 та ст. 89 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України, п.п.1) п. б) ч. 1. ст. 33 Закону №280/97-ВР, проекти землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг відповідачем не розроблено, прибережні захисні смуги водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території інформаційними знаками селищною радою не позначено.
З огляду на зазначене, в порушення вимог п. ї) ч. 1 ст. 15 та ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.п.1) п. б) ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР відповідачем неналежним чином здійснюється контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на підконтрольній території та подальше реагування на існуючі порушення.
Матеріалами справи встановлено, що сільською радою відповідна робота в цьому напрямі не ініціювалась та не проведена, а вимоги закону - не виконано.
Відтак, Набутівська сільська рада не вжила жодних належних заходів щодо забезпечення встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території /розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційних знаків, що підтверджує бездіяльність Набутівської сільської ради.
Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій, у зв'язку із чим, зазвичай, це не повинно вважатися пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з позовом суб'єкта владних повноважень стосовно притягнення правопорушника до юридичної відповідальності і це, також, не може бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на припинення такого правопорушення. Отже, триваючими визнаються правопорушення, які, почавшись з протиправної дії або бездіяльності, здійснюються безперервно. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином (постанова Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 1540/3613/18, від 30.04.2020 у справі № 461/6241/17). Таким чином, на дату звернення Інспекції до суду з даним позовом підстави для такого звернення об'єктивно продовжують існувати.
Враховуючи вищевикладене саме до повноважень Набутівської селищної ради віднесено вжиття заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території /розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційних знаків, тому як наслідок в даному випадку, як зазначалось вище, має місце триваюче правопорушення.
Посилання відповідача на саме тільки затвердження рішення № 45-22/VII від 15 серпня 2024 про затвердження Комплексного плану просторового розвитку території Набутівської територіальної громади не є виконанням законодавства в частині внесенням меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, а тому наявна протиправна бездіяльність.
Зважаючи на допущені та встановлені порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, Набутівською сільською радою Черкаського району Черкаської області як уповноваженим законом органом ігноруються норми екологічного законодавства, оскільки відсутність встановлених розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів призводить до негативного впливу антропогенного освоєння прибережних територій, які реалізуються в межах населених пунктів та можуть призвести до забруднення поверхневих вод.
Збереження довкілля та створення повноцінного життєвого середовища є одним з основних завдань людства. Для реалізації повинно бути докладено великих зусиль, у тому числі з боку судової гілки влади. Судова влада повинна забезпечити ефективне судочинство в справах щодо захисту довкілля та екологічних прав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997року № 452/97-ВР):
місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);
органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);
повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті4).
Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union ofLocalAuthorities; IULA) 26 вересня 1985 року у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст(аіІе urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992рокуум. Страсбург (Франція).
Крім того, згідно із зобов'язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у пункті 70 якого підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява N48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява N21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05,п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див, наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008року) і сприятимуть юридичній визначеностіу цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішенняу справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74).
Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою і це закріплено у статті 1 Конституції України.
Основний Закон України у ч. 1 ст. 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02.11.2004 №15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві. Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, висновується, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи місцевого самоврядування, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.
В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а органи місцевого самоврядування не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов'язкових до виконання дій, які зафіксовані у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.
Органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього природного середовища. Правозастосовча діяльність органів місцевого самоврядування і посадових осіб повинні здійснюватися на виконання відповідних приписів права, у тому числі й у сфері контролю, коли ця сфера законодавчо регулюється державою.
Таким чином, жоден орган місцевого самоврядування не може формально самоусунутись від наданих йому повноважень та обов'язків у сфері охорони навколишнього природного середовища. Набутівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законодавчими актами, на якого покладено повноваження та обов'язок щодо розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційних знаків/встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території, зобов'язана вживати усіх необхідних заходів з метою недопущення порушення вимог природоохоронного законодавства на підконтрольній території.
Відтак, у межах спірних правовідносин позивачем належними засобами доказування доведено протиправну бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт: по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території, по розробенню проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг, не закріпленню на місцевості інформаційними знаками.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовано вчиненні порушення та недотримання вимог природоохоронного законодавства на підконтрольній території.
З огляду на вищезазначене відповідач, у порушення вимог пункту ї) ч.1 ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пп.1), 9) п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вимог п. 1, п. 2 ст. 10, ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України, Порядку №486, не виконав вимоги закону та п. 1 припису №2/03.4/2024 від 15.02.2024, а також не виконав обов'язкову до виконання у визначені строки письмову вимогу посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства. Відтак, сільською радою неналежним чином здійснюється контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на підконтрольній території та подальше реагування на існуючі порушення.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Набутівської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт: по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території, по розробенню проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг, не закріпленню на місцевості інформаційними знаками;
Зобов'язати Набутівську сільську раду забезпечити проведення робіт по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об'єктів, які розташовані на підвідомчій території/розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріпити на місцевості інформаційними знаками.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення суду складене 30.10.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО