Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 жовтня 2025 року Справа № 520/18198/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними бездіяльність головного управління національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 318 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2020 року по 01 грудня 2020 року, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (68 днів) за 2015-2018 роки, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01 серпня по 30 листопада 2020 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017; - зобов'язати головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 318 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2020 року по 01 грудня 2020 року, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (68 днів) за 2015-2018 роки, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01 серпня по 30 листопада 2020 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, допущено протиправну бездіяльність яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення у вигляді доплати за несення служби нічний час, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з серпня по листопад 2020, а також індексації грошового забезпечення.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що за період з 01.08.2020 по 01.11.2020 позивач не виконував обов'язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та останнім не подавалися рапорти про виплату додаткової доплати до грошового забезпечення та оригінали первинних документів, які підтверджують виконання поліцейськими функцій, визначених розділом II Порядку, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 12.11.2020 № 2165. В квітні місяці 2016 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 % та склав 105,79%, а тому у позивача виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в червні 2016 року. Право на індексацію грошових доходів у ОСОБА_1 виникло лише в червні 2016 року, то період, який підлягав би індексації складав би з 01.06.2016 по 31.10.2017. Однак, з метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 (далі - Постанова 782) були внесені зміни до пункту 2 Порядку № 1078, а саме доповнено абзац п'ятий такою категорією осіб як поліцейські (індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби). Вказана Постанова (Постанова № 782) не містила пряму вказівку на проведення індексації грошового забезпечення нової категорії осіб, в нашому випадку поліцейських, за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. У зв'язку з вищевказаним, індексація грошового забезпечення поліцейських стала проводитись лише з листопада 2017 року, тобто після внесення змін до Порядку № 1078. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою. З листа начальника відділу поліції № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 17.07.2025 № 64788-2025 вбачається, що відповідно до записів у Книгах нарядів (додаток 8 до Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України (підпункт 2 пункту 3 розділу IV)) Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області було встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 по 01.12.2020 ніс службу в нічний час загалом 318 годин. Виходячи з положень наведених норм, обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення. В наказі ГУНП в Харківській області про звільнення позивача від 01.12.2020 № 381 о/с відповідачем не вказано, що позивач має право на отримання компенсації за невикористані дні відпусток за 2015-2018 роки та такий позивачем не оскаржувався . З огляду на наведене просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач з 07.11.2015 по 01.12.2020 проходив службу в ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 01.12.2020 № 381 о/с старший сержант поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 01.12.2020 за п. 2 ч. 1 ст. 77 /через хворобу/ Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач наводить аргументи про те, що під час проходження служби відповідач не здійснив нарахування та виплату в повному обсязі грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, суд прийшов наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII від 03.07.1991 року (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 Закону України № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Таким чином, законом визначено, що грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що постанова КМУ від 18.10.2017 року № 782 не містила пряму вказівку на проведення індексації грошового забезпечення нової категорії осіб - поліцейських за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Вказано, що індексація грошового забезпечення поліцейських стала проводитись лише з листопада 2017 року, тобто після внесення змін до Порядку № 1078.
Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Змін до вказаного пункту ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.
В силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України № 1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд вважає, що вказані відповідачем обставини (не включення поліцейських до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації) не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення, оскільки право позивача на індексацію його грошового забезпечення передбачено статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію", тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, що спростовує доводи відповідача.
При цьому, індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1078 індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ (індекс споживчих цін), обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 %.
Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
Таким чином, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр").
У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 %.
При цьому, з урахуванням змісту приписів Порядку № 1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.
Так, Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015.
За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 становив 100,7 %, опублікований в січні 2016. За січень 2016 ІСЦ становив 100,9 %. За лютий 2016 - 99,6 %, за березень 2016 - 101,0 %, за квітень 2016 - 103,5 %,
Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016.
В силу п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки, зазначений показник за квітень 2016 був опублікований у травні 2016, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, саме з 1 червня 2016 у відповідача виник обов'язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача, а не з 07.11.2015 як зазначено позивачем.
Відповідачем не доведено виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 року.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 року до 31.10.2017 року». З метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 року до 31.10.2017 року.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки у кількості 68 днів, суд прийшов наступного з огляду на таке.
Суд установив, відповідно до листа відповідача від 27.06.2025 № 77950-2025 убачається, що позивач у 2015 році не використав щорічну відпустку у кількості 3 доби, у 2016 році - 15 діб основної та 15 діб додаткової відпустки, 2017 році - 10 діб додаткової відпустки, 2018 році - 10 діб основної відпустки та 15 діб додаткової відпустки, а всього 68 діб.
В наказі ГУНП в Харківській області про звільнення позивача від 01.12.2020 № 381 о/с відповідачем не вказано, що позивач має право на отримання компенсації за невикористані дні відпусток за 2015-2018 роки, а відтак відповідачем не допущено протиправної бездіяльності.
Попри те такі доводи сторони відповідача суд оцінює критично виходячи з наступних підстав.
Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 р. № 260 (далі - Порядок№260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд звертає увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 січня 2021 у справі № 160/10875/19 та від 04.11.2021 у справі №440/5244/19.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані доби відпусток за період 2015-2018 у кількості 68 діб. З метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за період 2015-2018 у кількості 68 діб.
Щодо частини позивних вимог про нарахування та виплату доплати за 318 годин несення служби у нічний час за період з 01.01.2020 до 01.12.2020, суд прийшов наступного.
Статтею 91 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.205 р. “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ (п. 2 Постанови № 988)
Відповідно до п. 20 Розділу І Порядку № 260, за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що обов'язковою умовою для виплати доплати за службу в нічний час є відповідний облік (письмові накази керівників, графіки нарядів чергувань) та видана на підставі цього довідка обліку несення поліцейськими служби в нічний час як первинного документу обліку фактичного часу служби в нічний час.
Суд установив, відповідно до довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час Холодногірсмького відділу поліції ГУНП в Харківській області, вбачається, що позивач за період з 01.01.2020 до 01.12.2020 здійснював службу у нічний час сумарно 318 годин.
Згідно з даних розрахункових листів за період з січня 2020 року до грудня 2020 року позивачу не здійснювалась виплата додаткової винагороди за несення служби у нічний час за 318 години нічної служби.
Враховуючи наведене, у відповідача виник обов'язок здійснити доплату позивачу за службу у нічний час за 318 годин за період з 01.01.2020 до 31.12.2020, однак зазначений обов'язок відповідачем не був виконаним, що підтверджено доказами з цього питання, які містяться у матеріалах справи.
У зв'язку з наведеним вище суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді доплати за 318 години несення служби в нічний час за періоди з 01.01.2020 до 31.12.2020. З метою захисту порушеного права позивача зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати за 318 години несення служби в нічний час за періоди з 01.01.2020 до 31.12.2020.
Стосовно доводів відповідача про те, що довідки обліку несення позивачем служби в нічний час за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 не надавались до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області, тому доплата за службу в нічний час за вказаний період не здійснювалась, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При цьому, суд застосовує принцип “належного урядування» який висвітлений у тому числі в пунктах 70, 71 рішення у справі “Рисовський проти України» (заява № 29979/04), відповідно до яких, зазначений принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі “Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі “Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Суд зауважує, що невиконання структурними підрозділами ГУ НП в Харківській області свого обов'язку щодо складання та подання відповідних довідок, за відсутності належного контролю з боку ГУ НП в Харківській області, не може мати негативних наслідків для позивача у вигляді невиплати доплати, на яку останній має право, а відтак такі доводи відповідача суд оцінює критично та не бере до уваги
Щодо позовних вимог про не нарахування та не виплати додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01.08.2020 по 30.11.2020, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 р. на усій території України.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 р. № 342 “Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом 2 наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Згідно із п. п. 2-5 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 р. № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 р. № 485 “Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (в подальшому - Порядок № 485).
Відповідно до п.1 Порядку № 485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами: “Здійснення доплати медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
Пунктом 2 Порядку № 485 встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 встановлено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 МВС видано наказ від 03.06.2020 р. № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Суд зазначає, що наявність права позивача на отримання спірної доплати не є безумовним, оскільки, керівники органів поліції мають право встановлювати доплату поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції, так і відсотковий розмір вказаної доплати.
Проте, доказів наявності наказів керівника відповідача щодо виплати цієї надбавки ні під час розгляду справи не надано.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених, обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності головного управління національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 01.08.2020 по 30.11.2020 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити поизвачу грошового забезпечення у вигляді додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 01.08.2020 до 30.11.2020 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене доходжу висновку про задоволення позову частково.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 318 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2020 року по 01 грудня 2020 року, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (68 днів) за 2015-2018 роки, індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 до 31.10.2017.
Зобов'язати головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 318 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2020 року по 01 грудня 2020 року, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (68 днів) за 2015-2018 роки, індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 до 31.10.2017.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок №13, код ЄДРПОУ 40108599.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.10.2025.
Суддя М. І. Садова