Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про забезпечення позову
30 жовтня 2025 року справа № 520/28754/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідач: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно якої просив:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупиненням виконання наказу Командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади від 27.10.2025 року № 52-РС в частині призначення солдата ОСОБА_1 , водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення НОМЕР_5 окремого стрілецького батальйону, водієм господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону;
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що, на думку заявника, оскаржуваний наказ є очевидно протиправним, а невжиття заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди, правам позивача, та несуть пряму загрозу його життю і здоров'ю, або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Так само, згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не вправі надавати оцінку законності та обґрунтованості рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються, оскільки це фактично означатиме проведення судового розгляду по суті позовних вимог без дотримання встановленої процесуальним законом процедури, що є неприпустимим. Між тим, з метою визначення чи є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, що, як вказувалося вище, є за своєю правовою природою тимчасовою правовою охороною прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, суд повинен пересвідчитися чи дійсно між сторонами виник публічно-правовий спір, та чи є заявлені позивачем вимоги про забезпечення позову такими, що адекватні до предмету спору, співмірними та чи не призведе вжиття таких заходів до заподіяння невиправданої та неспівмірної шкоди правам та інтересам інших осіб.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Позивачем вказано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025р. по справі №520/11631/25 визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_6 Міністерства оборони України від 08.04.2025 року № 19-РС про переміщення ОСОБА_1 на посаду оператора 1 відділення протитанкового взводу військової частини НОМЕР_6 , а також визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 28.04.2025 року № 91-РС про переміщення ОСОБА_1 на посаду механіка ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки 3 ремонтної роти ремонтно - відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 .
При цьому наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №754 від 30.07.2025р. військову частину НОМЕР_6 переформовано з анулюванням умовної назви військової частини ( НОМЕР_6 ) та ідентифікаційного коду ( НОМЕР_7 ), військова частина НОМЕР_6 , як окрема юридична особа припинала своє існування, а військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) стала правонаступником цієї військової частини.
В подальшому, 27 жовтня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято оскаржуваний наказ № 52-РС про переведення солдата ОСОБА_1 механіка 3-ї ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_2 на посаду водія взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону вказаної частини.
При цьому заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в межах даних правовідносин може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки в подальшому він може бути знову переміщений до іншого місця служби.
Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуття та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Суд зазначає, що переміщення позивача у період судового оскарження наказу про переведення може свідчити про наявність перешкод у реалізації його прав, які ним оскаржуються та створювати ризики фактичного унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Такі дії з боку відповідача, як видання нового наказу щодо позивача під час розгляду справи та дії, спрямовані на зміну його службово-правового становища, можуть розцінюватися як спосіб обійти судовий контроль за правомірністю первинного наказу та істотно ускладнити або унеможливити захист прав позивача в адміністративному порядку.
Таким чином, наведені заявником обставини, на думку суду, є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки вказують на об'єктивні обставини, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, утруднення захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів та заподіяння правам позивача необгрунтованих втрат.
З урахуванням викладеного, суд вважає наявними правові підстави для застосування заходів забезпечення позову з метою недопущення порушення прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду у цій справі, у разі його задоволення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-158, 248, 256, 293 КАС України, суд -
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання наказу Командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади від 27.10.2025 року № 52-РС в частині призначення солдата ОСОБА_1 , водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення НОМЕР_5 окремого стрілецького батальйону, водієм господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону.
Заборонити військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання суддею (суддями).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі.
Суддя Д.В. Григоров