Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 жовтня 2025 року Справа № 520/24118/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву відповідача про закриття провадження у справі за позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №ФХ-124618/4269/с від 21.03.2025 про розмір грошового забезпечення на ім'я померлого годувальника ОСОБА_2 станом на 01.01.2023; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення на ім'я померлого годувальника ОСОБА_2 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №ФХ-124618/4269/с від 21.03.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. і надати оновлену довідку до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на виконання рішення суду позивачу видано нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Попри те, складові такої довідки, а саме: розмір надбавка за особливості проходження служби та премії вказано у середніх розмірах, які не відповідають дійсності. Вважає, що відповідачем допущено протиправні дії, у зв'язку із чим просить зобов'язати останнього до вчинення дій. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою судді від 16.09.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому просить закрити провадження у справі з наступних підстав. На виконання судового рішення позивачу видано довідку про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2023 виходячи при обчисленні складаних довідки із суми 1762,00 грн. Дії відповідача щодо арифметичного обчислення показників розміру надбавки за особливості проходження служби, премії та інших додаткових видів грошового забезпечення є питання виконання судового рішення, а відтак не можуть бути пред'явлені як окремий адміністративний позов. Просить заяву задовольнити.
Суд вирішує питання про закриття провадження у справі у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30624/24, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вищевказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 підготовлено та направлено до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки станом на 01.01.2023, де надбавки за особливості проходження служби та премію вказано у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою.
Дані обставини установлено із матеріалів справи та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідач на виконання рішення суду видав оновлені довідки із зазначення усіх складових такої довідки станом на 01.01.2023.
Позивач у адміністративному позові наводить аргументи про те, що питання не у визначенні відсоткового показника премії та надбавки за особливості проходження служби, а неправомірне застосування відповідачем при розрахунку складових довідки надбавок станом на 01.01.2023 саме старого розміру посадового окладу та окладу за військове звання, що існував до вищевказаного рішення, тобто станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Однак рішенням суду зобов'язано відповідача здійснити обчислення грошове забезпечення позивача виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.
Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся із даним позов до суду за захистом свого порушеного права шляхом обчислення складових грошового забезпечення позивача виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом станом на 1 січня відповідного року.
Отже, позивач наводить аргументи про те, що основні та додаткові види грошового забезпечення розраховуються з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 виходячи з розміру 1762,00 грн, а не з прожиткового мінімуму установленого для працездатних осіб станом на 01.01.2023 про що вказано у рішенні суду від 17.02.2025, а із прожиткового мінімуму установленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Відтак розміри складових довідок обчислено у числовому значенні невірно.
З огляду на викладене фактичною підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з виплати пенсії є невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30624/24.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Відповідного до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 (справа №640/12697/21) вказав, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Положеннями статті 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі №520/16452/24 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він може звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто у порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 року у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 року у справі № 460/350/19.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A.303-A; пункт 29).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищезазначеного, з огляду на викладене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд доходить висновку, що спір в даній адміністративній справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства у порядку позовного провадження, у зв'язку чим необхідно закрити провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, а заяву сторони відповідача задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд вважає за необхідне повідомити позивачу, що у разі якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання судових рішень, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року (справа № 580/5096/22).
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право подати клопотання про повернення судового збору сплаченого за подання адміністративного позову до суду у зв'язку із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 238, 243, 248, 256 КАС України, суд
Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.10.2025.
Суддя М. І. Садова