30 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10165/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши у місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, як члена сім'ї загиблого (померлого) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, як члена сім'ї загиблого (померлого) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у встановленні позивачці статусу "Член сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи захисниці України" відповідно до статті 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як жінці, яка проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із заглибним військовослужбовцем ОСОБА_2 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).
08 серпня 2025 через "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що надання ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України є неможливим, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 вона не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, що є обов'язковою умовою для набуття відповідного статусу відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740, та положень статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
12.08.2025 позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України";
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі №440/10165/25.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем ОСОБА_2 , в період з вересня 2021 року по 01 квітня 2022 року. Дані обставини встановлені рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2023 року у справі №536/133/23, де встановлено факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з вересня 2021 року по 01 квітня 2022 року. ОСОБА_2 рахував Позивачку своєю дружиною, визнавав факт її вагітності спільною дитиною. Офіційно, шлюб між ними не укладався, так як вони планували одружитися у квітні 2022 року. Однак з початком повномасштабної війни в Україні 24 лютого 2022 року, життя молодих людей було зруйноване.
Матрос військовослужбовець ОСОБА_2 з 24 лютого 2022 року виконував бойові завдання у місті Маріуполь, де загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тіло ОСОБА_2 не було повернуто з окупованого Маріуполя.
За життя ОСОБА_2 мав статус, підтверджений посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_1 , видане 06.06.2019 р.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року у справі №536/2672/23 за заявою матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Червона Знам'янка Кременчуцького району Полтавської області, матроса, військовослужбовця, моториста моторної команди дизель-генераторів електромеханічної частини військової частини НОМЕР_2 (прс "Донбас") в результаті отриманих поранень, несумісних з життям, від мінометного та снайперського обстрілу противника в м. Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.
13.12.2023 року складено актовий запис про смерть №12 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та видано свідоцтво про смерть (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 ).
У Позивачки з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася вже після загибелі батька, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 . Факт батьківства було встановлено рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2025 року по справі № 536/3124/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту батьківства.
До управління через Департамент "Центр надання адміністративних послуг" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 20.03.2025 звернулась ОСОБА_1 із заявою щодо надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Разом із заявами позивач надала: копію паспорту ОСОБА_1 ; витяг з Реєстру Мангушської територіальної громади; копію Довідки від 12.03.2025 №164-5003660464 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копію Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості"; копію рішення суду від 22.02.2023 по справі №536/133/23; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; копію витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії; рішення суду від 08.12.2023 по справі №536/2672/23.
За результатами розгляду заяви позивача управлінням прийнято рішення про відмову у встановленні статусу члена сім'ї померлого (загиблого) Захисника чи Захисниці України.
В наданні позивачу статусу члена сім'ї померлого (загиблого) Захисника чи Захисниці України Управлінням відмовлено з наступних підстав "Згідно з роз'яснень Міністерства у справах ветеранів України від 31.03.2025 №6722/1.3/3.1-25 відсутні правові підстави для встановлення Вам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України оскільки на момент смерті ОСОБА_2 Ви не перебували з ним у шлюбі, а визнання судом факту родинних відносин та Ваше проживання однією сім'єю з ветераном за відсутності реєстрації шлюбу не є підставою визнання Вас одним із подружжя відповідно до ст. 21, ст. 27, ст. 36 Сімейного кодексу України та Закону"
Вважаючи вказану відмову такою, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі ? Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців ? діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти ? особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (далі ? Постанова № 379) визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі ? посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства оборони України № 937 від 31.12.2014 затверджено Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, згідно з п. 4.16 якої членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім'ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що до членів сім'ї, які мають право користування пільгами членів сім'ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов'язку, належать батько, матір, дружина, чоловік або дитина.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям чоловік та дружина, тобто ? подружжя, позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
Закон України № 3551-XІІ від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі ? Закон № 3551-XІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
За нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормами статті 4 Закону № 3551-XII встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
В силу приписів п. 5, 6 ч. 1 ст. 10-1 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, заб
сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до частини четвертої зазначеної статті до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Процедуру надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі ? Порядок № 740).
Відповідно до п. 7 вказаного Порядку посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302.
Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 4 Положення № 302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України".
Верховний Суд у постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім'ї загиблого", оскільки позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім'ї не мала.
Посилання в обґрунтування позовних вимог на рішення у справі № 125/1566/24 наведених висновків суду не спростовує, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов'язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Висновки суду у цій справі відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17.
Вказаний правовий висновок також застосований у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 460/4476/24.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв'язку з відмовою в задоволенні позову особи, звільненої від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пр-кт Свободи, буд. 66, м.Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 26218015) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко