Справа № 420/17898/25
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 05.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення, постійно діючої комісії з питань відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.05.2025року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
2. Зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути ОСОБА_1 , заяву та надати мені відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він 19.05.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 26.05.2025 у телефонному режимі було повідомлено, що у наданні відстрочки на особливий період відмовлено рішенням від 22.05.2025, але рішення про відмову не надали, на запит від 26.05.2025 відповіді не надходило. 03.11.2023 між позивачем та ОСОБА_2 , укладено шлюб від якого мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, від іншого шлюбу є дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батько дитини ОСОБА_5 , не виконує покладених на нього обов'язків, що підтверджується листом з Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Всі троє дітей знаходяться на утриманні позивача, що підтверджуєтеся посвідченням багатодітної сім'ї, серії НОМЕР_1 яке видане УПСЗН Суворовської районної у місті Херсоні ради, проживаємо разом за вищевказаною адресою, а тому вважає, що має право на відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою судді від 10.06.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви в частині найменування відповідача та/або змісту позовних вимог до кожного з них, а також надати копію позову в новій редакції для відповідача.
17.06.2025 від позивача надійшла позовна заява в новій редакції (вх. №61081/25), в якому позовні вимоги викладені наступним чином:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.05.2025року, в частині відмови мені ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути мою ОСОБА_1 , заяву та надати мені відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
Ухвалою судді від 20.06.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_7 рішення, оформлене протоколом від 22.05.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації.
Копія ухвали від 20.06.2025 була отримана відповідачем 20.06.2025 в його Електронний кабінет.
Окрім цього вказана ухвала про відкриття провадження від 20.06.2025 була про дубльована ІНФОРМАЦІЯ_7 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 .
25.09.2025 суд ухвалив повторно витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_7 рішення, оформлене протоколом від 22.05.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації.
07.10.2025 суд ухвалив витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_7 :
-інформацію та її документальне підтвердження щодо розгляду/не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації від 19.05.2025;
- у випадку розгляду заяви надати рішення прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації від 19.05.2025.
03.10.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшло рішення, оформлене протоколом №31 від 26.12.2024 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації.
15.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що з метою розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації позивач мав прибути до відповідача, цього не зробив, а відтак його заява розглянута не була.
15.10.2025 до суду надійшли від відповідача витребувані матеріали з яких вбачається, що 22.05.2025 питання щодо надання відстрочки позивачу не розглядалось.
Станом на дату розгляду справи, інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 скерував на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 засобами поштового зв'язку заяву від 19.05.2025 (а.с.23-26), у якій зазначив, що є особою, яка на підставі абзацу (за наявності) частини 1 пункту 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви від 19.05.2025 ОСОБА_1 додав: копію паспорту та довідки про присвоєння ІПН; копію свідоцтва про шлюб; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копію посвідчення батьків багатодітної сім'ї.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.13), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.11.2023 зареєстрували шлюб.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.14), батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.15), батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с.16), батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
Матеріали справи містять копію посвідчення НОМЕР_1 (а.с.17-18), виданого УПСЗН Суворовської районної у місті Херсоні ради від 19.10.2023, строком дії до 05.11.2030 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якого, пред'явники цього посвідчення мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Відповідно до інформації Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.19-22), заборгованість ОСОБА_6 перед ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 станом на 30.04.2025 становить 156467,01 грн.
Відтак, на думку позивача, на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, що дає йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Розгляду вказаної заяви матеріали справи не містять та відповідачем не заперечуються.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
У відповідності до абзац 1 частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз. 4 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Також абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають своєму утриманні трьох і більше дітей до 18 років.
Процедура надання відстрочки від мобілізації військовозобов'язаним чітко регламентована Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 57 вищевказаного порядку для розгляду питань надання відстрочки від мобілізації на особливий період, при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених підрозділах) створюються комісії.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п. 58 Порядку № 560).
Пунктом 60 Порядку № 560 регламентовано, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487) (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, з огляду на викладенні положення законодавства, у відповідачів є чіткі дії як суб'єктів владних повноважень щодо розгляду заяви особи про надання відстрочки.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення №154) (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами абз.1 п.1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у відповідності до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, серед іншого, в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських, а також транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального та правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (п.8 Положення №154).
У відповідності до п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з поміж іншого, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Абзацами 8, 16 п.11 вказаного Положення регламентовано, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п.9 Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Також, варто зазначити, що механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених у відповідності до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком №1487.
У силу п.20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (далі - Порядок №265).
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно з вимогами п.81 Порядку №1487, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у п.п.15, 15-1 цього ж Порядку та пп.10-1 п.1 додатка 2). При цьому, взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з пп.10-1 п.1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
У свою чергу, особиста присутність призовників, військовозобов'язаних і резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
За змістом вимог пп.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (Додаток 2 до Порядку №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок №560.
За вимогами п.6 цього Порядку №560, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
- оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
- прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- проходження резервістами, а також військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до вимог п.56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з вимогами п.57 Порядку №560, зокрема, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до вимог п.58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у пп.16-23 п.1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та, зокрема, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку.
У силу ж вимог ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач подав заяву відповідачу засобами Укрпошти про надання відстрочки, що відповідачем не заперечується.
Проте, у у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про відмову в розгляді вказаної заяви із зазначенням необхідності особистого подання цієї заяви.
Суд не може погодитися з таким твердженням відповідача щодо порушення вимог Порядку №560, а отже необхідності особистого прибуття до відповідного РТЦКСП для подання заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки такі поняття як «особисто подати» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.
На слушність наведених висновків суду також свідчать й приписи п.81 Порядку №1487, яким встановлено, що особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів необхідна виключно у разі взяття їх на військовий облік.
Крім того, суд акцентує, що Порядком №560 також не передбачена особиста присутність військовозобов'язаного під час ухвалення комісією рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, приписами п.60 якого унормовано, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або ж відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
З огляду на наведене, суд не може погодитися з висновком відповідача щодо неналежного звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів утримався від прийняття рішення за наслідками розгляду цієї заяви.
Таким чином, суд зазначає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин, нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, не встановлено обов'язку військовозобов'язаного щодо особистого прибуття до РТЦКСП з документами для розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки прямо не заборонено надсилати заяву про відстрочку разом з підтверджуючими документами поштою.
Тому, суд вважає помилковими твердження відповідача, що надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можливе тільки за особистою участю військовозобов'язаного, у даному випадку позивача.
Разом з тим, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд не надає правову оцінку наявності чи відсутності права на відстрочку від призову.
При цьому, вирішуючи дану справу, суд не оминув позицію П'ятого апеляційного адміністративного суду у подібних правовідносинах, як наприклад у постанові від 21.10.2025 у справі № 420/20334/25.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн, що був сплачений позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.05.2025 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини 1 пункту 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 про надання відстрочки від призову за мобілізацією.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА