ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"30" жовтня 2025 р. Справа № 300/7664/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А., звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2024 року в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язати нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2024 року в загальній сумі 294 151,83 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнати протиправною бездіяльність, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошевого забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Разом із позовом позивачем надано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення позивач зазначає, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної позивачу заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то вважає, що строк звернення до суду із цим позовом підлягає поновленню. Також покликається на постанови Верховного Суду від 21.03.2025 в справі №460/21394/23, від 20.11.2023 в справі №1460/5468/23, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2024 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2024 року. Листами від 26.05.2025 та від 01.09.2025 відповідач повідомив позивача про те, що під час проходження військової служби індексація ОСОБА_1 нарахована та виплачена відповідно до Порядку №1078.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23 сформував такий правовий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Суд зазначає, що спірний період (з 01 березня 2018 року по 09 липня 2024 року) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 09 липня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України.
Згідно із змістом позовної заяви позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, у період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2024 року.
Відтак, саме 09.07.2024 є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду із цим позовом.
Позивач ані в позові, ані у заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначив коли саме та за яких обставин дізнався про порушення своїх прав.
ОСОБА_1 , вказавши у заяві про поновлення строку звернення до суду, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту вручення грошового атестата, не зазначив, коли отримав грошовий атестат, та не надав суду його копію.
До суду із цим позовом позивач звернувся 16.10.2025.
Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами за період за період з 19 липня 2022 року по 09 липня 2024 року.
Суд зауважує, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Покликання позивача на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України, які містяться в постанові від 19.01.2023 в справі №460/17052/21 є безпідставними, оскільки висновки суду у зазначееній справі не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки в справі №460/17052/21 позивача було звільнено із військової служби 31.07.2020 та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 02.09.2020, тобто до внесення до статті 233 КЗпП України змін Законом №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022. В цій же справі позивача звільнено з військової служби 09.07.2024, тобто після внесення змін до статті 233 КЗпП України.
З аналогічних підстав суд не приймає до уваги покликання позивача на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.11.2023 в справі №160/5468/23, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 25.04.2023 в справі №380/15245/22.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 09 липня 2024 року. Позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду в строк встановлений КАС України.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.