29 жовтня 2025 року Справа № 280/4817/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи (професійної діяльності) тривалістю три роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 3 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді та половину строку навчання у вищому юридичному закладі, що складає 1 рік 11 місяців 1 день; здійснити з 09 квітня 2025 року перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем при вирішенні питання призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, безпідставно зменшено стаж судді, всупереч вже визначеного Вищою радою правосуддя стажу роботи судді. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23 червня 2025 року відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав. В порядку екстериторіальності документи, надані позивачем були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Згідно документів електронної пенсійної справи стаж на посаді судді з 01.09.2005 по 31.03.2025 складає 19 років 6 місяців. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 3 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді та половину строку навчання у вищому юридичному закладі. Зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання не передбачено чинним законодавством. Посилання позивача на те, що періоди роботи, а саме: помічником голови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (з 27 грудня 1999 р. по 06 серпня 2000 р.), спеціалістом-консультантом першої категорії відділу кадрів Запорізького обласного управління юстиції (з 7 серпня 2000 р. по 14 вересня 2001 р.), помічником голови Запорізького апеляційного суду (з 17 вересня 2001 р. по 31 березня 2003 р.), начальником відділу кадрової роботи та державної служби апеляційного суду Запорізької області, мають бути зараховані до стажу судді, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, є безпідставною та необґрунтованою. Законодавством передбачена можливість зарахування до стажу судді лише того періоду, який вимагається законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 розраховано згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідач 1 просить суд залучити до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року залучено до участі у справі як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2).
07 липня 2025 року відповідачем 2 наданий до суду відзив на позовну заяву. Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не погоджується з викладеними вимогами з наступних підстав. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та прийнято рішення про призначення щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 50 % суми суддівської винагороди. Правових підстав для зарахування до страхового стажу судді ОСОБА_1 трьох років стажу роботи на посадах помічника голови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (з 27.12.1999 по 06.08.2000), спеціалістом-консультантом першої категорії відділу кадрів Запорізького обласного управління юстиції (з 07.08.2000 по 14.09.2001), помічником голови Запорізького апеляційного суду (з 17.09.2001 по 31.03.2003), начальником відділу кадрової роботи та державної служби апеляційного суду Запорізької області немає. Відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач Указом Президента України від 05 серпня 2005 року № 1151/2005 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя строком на п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року №2512 - VI обрана на посаду цього суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2025 року № 747/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У рішенні Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2025 року № 747/0/15-25 зазначено, що загальний стаж роботи судді, який дає право на відставку, становить 24 роки 7 місяців 4 дні.
Наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року №4-К позивача відраховано зі штату суду з 10 квітня 2025 року.
Відповідно до довідки Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2025 №01-32/109/2025 позивач перебувала на посаді судді з 01.09.2005, з 09.04.2025 - суддя у відставці, стаж роботи на посаді судді - 27 років 02 місяці.
10.04.2025 Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №08-02/265.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди, яке призначене рішенням №083850025711 від 23.04.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
На звернення позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.05.2025 повідомлено, що в порядку екстериторіальності документи, надані до відділу обслуговування громадян №7 (сервісного центру) Головного управління, були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Згідно документів електронної пенсійної справи стаж на посаді судді обчислено з 01.09.2005 по 31.03.2025 та складає 19 років 6 місяців. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено в розмірі 50% суми суддівської винагороди.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) від 02 червня 2016 року визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно із частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час звільнення позивача) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з вимогами статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На підставі абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Законом №1402-VIII, питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 «Перехідних положень» Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ, в редакції, на час призначення позивача на посаду судді).
Згідно частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Тобто, з дня зарахування позивача на посаду судді у зв'язку із її обранням на посаду судді у місцевому загальному суді, вимогами частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як три роки в розумінні частини другої статті 137 Закону №1402-VIII визначався як «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді.
Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням 05.08.2018 чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року в справі №9901/537/19.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас, при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зазначена норма закону, за розсудом Великої Палати Верховного Суду, призвела до покращення правового становища суддів, призначених на посади до набрання чинності цією нормою, оскільки дозволила зарахувати їм стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду судді.
Як уже вказано вище, позивач призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з 01.09.2005, тобто в період дії Закону №2862-ХІІ, в редакції, що діяла, при обранні судді на посаду вперше.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ право на зайняття посади судді визнавалося за громадянином України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права.
Стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням стажу роботи на посаді судді в загальному становить 24 роки 7 місяців 4 дні.
Така обставина також підтверджується рішенням Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2025 року №747/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким призначено пенсію, в частині щодо визначення позивачу стажу судді на рівні 19 років, 7 місяців, розміру відсотків суддівського винагороди на рівні 50% та обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 50 % суддівського винагороди, без зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді в кількості трьох років, є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Крім того, щодо процентного розрахунку суд зазначає, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Отже, при визначенні позивачці розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 58%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 4 * 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, у спірних правовідносинах саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача, необхідно зобов'язати здійснити зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 3 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді та половину строку навчання у вищому юридичному закладі, що складає 1 рік 11 місяців 1 день; здійснити з 09 квітня 2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, однак оскільки є органом, що призначає пенсію (довічне грошове утримання судді у відставці), (тобто територіальним органом Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати довічного грошового утримання судді у відставці, саме це управління необхідно зобов'язати провести виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211, 20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №083850025711 від 23.04.2025 в частині щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи (професійної діяльності) тривалістю три роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 50 % суддівського винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 3 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді та половину строку навчання у вищому юридичному закладі, що складає 1 рік 11 місяців 1 день; здійснити з 09 квітня 2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 починаючи з 09 квітня 2025 року виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 58% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012),
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7-А, м. Кропивницький, 25009; код ЄДРПОУ 20632802).
Повне судове рішення складено 29.10.2025.
Суддя Б.В. Богатинський